Рішення № 89707962, 05.06.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1184/20

Справа № 235/2786/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом тривалого часу працював у вугільній промисловості, загальний стаж роботи складає близько 33 років, з них 21 рік 07 місяців 19 днів - в умовах впливу шкідливих факторів.

З відповідачем по справі позивач перебував у трудових відносинах з 12.03.1992 року по 03.10.2013 року, тобто більше 21 року, працював на посаді електрослюсаря підземного з повним підземним робочим днем в шахті. Звільнено було на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Під час роботи в шахті позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 23.01.2020 року, в пунктах 17, 18 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, Шахта ім. XXI з`їзду КПРС ВО «Стахановвугілля», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 51,3 мг/м.куб., при нормативному значенні 10 мг/м.куб.

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 46/1082 від 24.12.2019 року та випискою № 1288 від 27.12.2019 року із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивачу було поставлено наступний діагноз - хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійне, встановлене вперше. Також, вищевказаною установою позивачу були встановлені супутні захворювання та надані лікувальні рекомендації, а саме було протипоказано роботу в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, -несприятливого мікроклімату, фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, інтенсивного шуму, рекомендовано спостереження та лікування у невропатолога, терапевта, кардіолога, отоларинголога, профпатолога за місцем проживання, динамічне спостереження клініки профзахворювань, курси відновлюючого лікування, санаторно-курортне лікування в санаторіях неврологічного та пульмонологічного профілю.

01.04.2020 року згідно довідок Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААА № 088164 та Серії 12 ААБ № 416877, позивачу при первинному огляді безстроково встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, потребу в медикаментозному та санаторно - курортному лікуванні. Крім того, було рекомендовано «Д» спостереження терапевта та пульмонолога.

Лікування за наслідками професійного захворювання позивач продовжує і зараз. Стан його здоров`я не є стабільним, постійний кашель нападоподібного характеру, переважно сухий, з тяжко відділяємим харкотинням, ускладнене дихання, задуха при незначному фізичному навантаженні, почуття нехватки повітря, болі у грудній клітці, головні болі, головокружіння, періодичні болі в ділянці серця, підвищення артеріального тиску, швидка стомленість, поганий сон, загальна слабкість, підвищена пітливість. Позивач вважає, що внаслідок отримання професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно страждає від фізичного болю, після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом.

Тривалий час позивач знаходився на лікуванні. Це вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. В результаті отриманого професійного захворювання втратив нормальні життєві зв`язки і йому приходиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання, не може виконувати більшість фізичної роботи по дому, її виконує дружина, оскільки із-за стану свого здоров`я він відчуває певні труднощі. Після отримання інвалідності дохід позивача суттєво знизився, оскільки чималі кошти йдуть на лікування та відновлення після отриманих професійних захворювань. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на душевному стані, відчуває душевні страждання та переживання, у нього з`явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого захворювання та тяжкого стану здоров`я. При цьому слід зважати на тривалість та глибину моральних та фізичних страждань, на безліч негативних наслідків, які виникли внаслідок отримання професійного захворювання, а також на незворотність значного погіршення стану здоров`я.

З огляду на ці обставини позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці.

Позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 150000 гривень.

Ухвалою суду від 06 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

У відзиві на позов представник відповідача зазначила, що заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують, його права та законні інтереси. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню.

На думку представника відповідача, позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникненню профзахворювання у позивача.

Згідно п. 20 акту форми П-4 від 23.01.2020 року зазначено, «у зв`язку з тривалим часом роботи на підприємстві вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, та тим фактом, що на момент розслідування з 03.10.2013 року він не працює в шкідливих умовах праці, виявити осіб, які порушили законодавство України з ОП, гігієнічні регламенти, що привело до даного профзахворювання, неможливо».

Такі висновки комісія зазначила тому, що згідно п. 17 акту форми П-4 від 23.01.2020 року зазначено, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: шахта ім. ХХ1 з їзду КПРС БО « Стахановвугілля», ДП «ВК «Краснолиманська».

Укладаючи з позивачем трудовий договір, відповідно до ст. 29 КЗпП України, позивачеві було роз`яснено під розпис його права та обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки.

Таким чином, весь період роботи на ДП «ВК «Краснолиманська» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку виконував позивач відповідала функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Зі сторони відповідача проводились найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб: попередній (при вступі на роботі) та періодичні медогляди позивача в процесі виробничої діяльності, ніяких скарг чи заяв на стан здоров`я позивача не було зафіксовано.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача відсутні докази протиправних дій відповідача, що спричинили втрату позивачем працездатності, та могли б бути підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням.

Позивачем в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнятий висновок МСЕК від 01.04.2020 року про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 40 % по профзахворюванню. Однак, висновок МСЕК про відсоток відшкодування професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціальної експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні прояви стану постраждалого.

Представник відповідача звертає увагу суд на те, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (чеки, касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрачення коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів, зазначених в довідках лікаря, що є єдиними належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачами витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.

Позивач перший раз звернувся за мед, допомогою з приводу на попереково- крижову радикулопатію в 2016 році. з приводу хронічного бронхіту з 15.07.2013 року (згідно виписки № 1288 від 27.12.2019 року, яка долучена до позовної заяви ). Підтверджень, що позивач хворів на профзахворювання, коли працював на ДП «ВК «Краснолиманська», або регулярно звертався за меддопомогою в мед, заклади у період своєї праці з 12.03.1992 року по 03.10.2013 року не має. Медогляди позивачем в період праці пройдені без зауважень на хр. захворювання, до роботи « ПРИДАТНИЙ », на «Д» обліку не перебував. Позивач дійсно погіршував свій стан здоров`я, лише у 2019 році звернувся за мед. допомогою по встановленню проф.захворювання та довів до 40 % втрати працездатності, бо знав про свій стан здоров`я, але продовжував багато років працювати у вугільних підприємствах, але невідомо де він працював після 2013 року, або який спосіб життя вів до 2019 року, поки не звернувся за мед. допомогою.

Відповідного підтвердження виписки фахівців профпатологічного відділення та призначеного рекомендованого лікування позивачем до матеріалів справи зовсім не долучено, що визиває сумнів, що позивач дотримується рекомендацій лікарів, немає також і висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано.

Представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював на ДП «ВК «Краснолиманська» з 12.03.1992 року. 03.10.2013 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.9-12).

Таким чином, на підприємстві відповідача позивач працював 21 рік 07 місяців 19 днів і, як вказано в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.01.2020 року, стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 21 рік 07 місяців 19 днів.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 23.01.2020 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, Шахта ім. XXI з`їзду КПРС ВО «Стахановвугілля», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.

У пункті 18 акту визначена причина виникнення хронічного професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 51,3 мг/м.куб., при нормативному значенні 10 мг/м.куб (а.с.13-16).

Згідно з медичним висновком про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 46/1082 від 24 грудня 2019 року та випискою № 1288 від 27.12.2019 року із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивачу було поставлено наступний діагноз хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз І-ІІ ст. (першого-другого ст.). Протипоказана робота в умовах пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, фізичного навантаження, незручної робочої пози, нахилів тулубу, шуму. (а.с.21,22).

01.04.2020 року згідно довідок Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААА № 088164 та Серії 12 ААБ № 416877, позивачу безстроково встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, потребу в медикаментозному та санаторно - курортному лікуванні, рекомендовано «Д» спостереження терапевта та пульмонолога (а.с.17, 18).

Позивач періодично перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний бронхіт 2 ст., фаза загострення (а.с. 19-20).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно д ост. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 35000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позов надійшов до суду у травні 2020 року розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 840,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, 9.

В судовому засіданні 05.06.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 09.06.2020 року.

Суддя