Ухвала суду № 89707902, 05.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12283/18

Провадження № 1-кс/234/3497/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В.,

при секретарі Кісточка І.В..,

за участю прокурора Оголь В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 16.03.2020року у кримінальному провадженні № 12018050390000948 від 02.04.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із скаргою про скасування повідомлення про підозру .

Свої вимоги мотивує тим, що у провадженні другого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження, інформацію про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050390000948від 02.04.2018 підозру в якому, зокрема, оголошено і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

16.03.2020 року, йому ОСОБА_1 шляхом залишення в під`їзді будинку де він проживає , прокурор третього відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженях слідчих територіального управління ДБР прокуратури Донецької області Оголь В.М. , повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050390000948від 02.04.2018.

Фактично в даному кримінальному провадженні , йому вже втретє вручається повідомлення про підозру, при тому, що він був лишень один раз допитаний як підозрюваний.

Попереднє повідомлення про підозру від 30.08.2019 року було скасовано.

Нове повідомлення про підозру, нічого нового не містить, він ОСОБА_1 , як підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050390000948 від 02.04.2018 так й підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050390000948 від 02.04.2018 року. У чому полягає новизна невідомо, жодних змін, що до його ролі, як підозрюваного, його дій або статей КК України, за якими йому висунуто підозру не відбулося. Відповідно це не є нова підозра, а лише змінена підозра від 04.03.2019 року.

Від захисника ОСОБА_1, адвоката Бірюкова С. В. надійшла заява, згідно котрої в зв`язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції, просить скаргу розглянути за його відсутності, урахувавши всі надані докази.

Прокурор Оголь В.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволенні скарги, вважає, що вказана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Щодо використання стороною захисту Рішення Верховного Суду від 15.10.2019 та яке останні ставлять у встановлену судом у господарській справі невинуватість з боку підозрюваних у цьому провадженні, сторона обвинувачення вважає, що його не слід брати до уваги, як вирішальне та таким, що встановлює право власності за ОСОБА_1 .. Так, вказане рішення не встановлює право власності автонавантажувачів за ОСОБА_1 як стверджують представники потерпілого, позов у господарському судді з боку «MINOVA HOLDING GMBH» до належного їм ТОВ «Минова Україна» було ініційовано лише з тих підстав що в інший спосіб визнати ці договори недійсними станом на 201 8 рік було не можливо, так як ОСОБА_1 не надавав та не надає оригінали трьох договорів від 2014 року на покупку автонавантажувачів, що унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи та визнання їх підробленими, що станом на 2018 рік, жодна особа правоохоронного органу, в тому числі слідчий ОСОБА_4 не намагались розібратись у ситуації, яка склалась, а натомість, вступив у попередню змову із ОСОБА_1 іншими учасниками злочину і вжив всіх заходів, щодо відчуження майна у потерпілого.

Процесуальним керівником, в ході здійснення процесуального керівництва під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018050390000948 надана оцінка доказів у їх сукупності, в том числі рішенню Великої палати Верховного суду України у справі №905/2559/17 від 19.10.2019. згідно п.6.13 якого, судом не вирішувався питання щодо оцінки законності спірних договорів між ТОВ «Мінова Україна» та ОСОБА_1 , а лише фактично відмовлено позивачу Компанії «Minora Holding GMBH» до ТOB «Мінова Україна» у зв`язку з відсутністю доказів порушення спірними договорами прав та інтересів позивача (материнської компанії «Minora Holding GMBH», яка є власником TOB «Мінова Україна»), що є самостійною підставою для відмови у позові Таким чином, Великою палатою Верховного суду України лише констатовано невірний спосіб захисту своїх інтересів, обраний «Minora Holding GMBH» для захисту своїх порушених прав.

Тому скасування слідчим суддею підозри на підставі цього рішення господарського суду, як про це просить сторона захисту призведе до порушення прав сторони обвинувачення на пред`явлення підозри, звернення до суду з обвинувальним актом, підтримання обвинувачення у суді, тобто до порушення принципу верховенства права, змагальності, законності, рівності перед Законом і судом встановлені ст.ст.8, 9, 10, 22 КІІК України.

Сторона обвинувачення, ще раз наголошує, що використання копій документів схожих на договори з боку ОСОБА_1 з ТОВ «Міновою Україна», копій договорів з TOB «ВП Техпромінвест» та використання підозрюваними отриманих талонів про реєстрацію ТТЗ на підставі договору з ТОВ «ВП Техпромінвест» є предметом розслідування кримінального провадження, яке ведеться на теперішній час органом досудового розслідування та не може бути вирішене в порядку іншого судочинства (господарського, цивільного, адміністративного).

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 та ч. 5 ст. 191 КК України ґрунтується на сукупності зібраних органом досудового розслідування доказів, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, які були надані прокурором, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Інститут повідомлення про підозру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні регламентовано главою 22 КПК України, яка регулює правові підстави та порядок повідомлення конкретної особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підстави для його зміни, а також вимоги до змісту та реквізитів повідомлення про підозру як процесуального документу.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

З урахуванням наведеного, логічним є висновок, що чинний КПК України насамперед вирізняє повідомлення про підозру як окремий письмовий процесуальний документ. При цьому, положеннями ст. 278 КПК України окремо регулюється процедура вручення особі повідомлення про підозру.

При цьому, повідомлення про підозру це процесуальне рішення слідчого або прокурора, яке ґрунтується на наявності у органу досудового розслідування достатніх доказів щодо вчинення особою кримінального правопорушення, поєднаному із внутрішнім переконанням слідчого та/або прокурора в контексті їх процесуальної незалежності та наявності у них повноважень на прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слідчим суддею встановлено, що 02.04.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесено відомості за № 12018050390000948 від 02.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Пізніше , 02.05.2018 року було додатково внесене до ЄРДР за № 12018050390000948 відомості про кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 382 КК України; 08.05.2018 року було додатково внесене до ЄРДР за № 12018050390000948 відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 388 КК України; 15.06.2018 року було додатково внесене до ЄРДР за № 12018050390000948 відомості про кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 366 КК України.

16.03.2020 року відносно ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.5 ст.27 та ч.5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні 12018050390000948 від 02.04.2018 року.

Згідно тексту підозри «Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, а саме, в пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Слідчим суддею встановлено, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 16.03.2020 року чітко на вказав про беззаперечність фактів викладених у тексті підозри та не посилався на зібрані у зв`язку із цим доказами під час проведення процесуальних дій до пред`явлення підозри.

Зокрема, під час досудового розслідування, як до пред`явлення підозри та і після пред`явлення підозри, не надано беззаперечних доказів, про те, що злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб, та того , що саме ОСОБА_1 є посібником скоєння даного кримінального правопорушення .

04.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у межах даного кримінального провадження.

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 вручене нове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у межах даного кримінального провадження.

Ухвалою Краматорського міського суду від 10 березня 2020 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 30.08.2019 року, зобов`язано прокурора Оголя В.М. виключити відомості з ЄРДР про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на вищезазначену ухвалу, була прокурором відкликана, а отже ухвала від 10.03.3030 року набула чинності.

З повідомлення про підозру вбачається, що в період часу з 6 листопада 2017 року по 19 лютого 2018 року ОСОБА_6 розробив злочинний план, спрямований на заволодіння майном ТОВ «Мінова Україна» в особливо великих розмірах - трьома автонавантажувачами та гусеничним краном, до реалізації якого він залучив інших осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та працівника правоохоронного органу - слідчого Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4.

ОСОБА_6 організував, об`єднав та спрямував дії учасників вчинення злочину: слідчого ОСОБА_4., ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , інструктував їх щодо здійснення найбільш ефективних дій під час його вчинення, щодо їх поводження з іншими працівниками правоохоронних органів та судом, визначив спосіб та місце переховування вилучених слідчим ОСОБА_4 транспортних засобів, їх подальшу реалізацію.

Так, ОСОБА_7 , діючи як пособник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , будучи службовою особою, уповноваженою на здійснення державного технічного огляду технологічних транспортних засобів та скласти висновки експерта щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці, які є підставою для отримання свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_1 в період з 26 грудня 2017 року по 24 січня 2018 року, в порушення п.п. 9,10 Порядку проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів та п.п. 7-9,17 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, без огляду трьох автонавантажувачів та гусеничного крану, що згідно повідомлення ОСОБА_6 про підозру є предметом злочину, склав неправдиві офіційні документи, які ОСОБА_1 використав для незаконної реєстрації транспортних засобів у Головному управління Держпраці у Київській області та отримання 30.01.2018 року свідоцтв про реєстрацію великотоннажних транспортних засобів.

В подальшому, згідно розробленого ОСОБА_6 плану заволодіння майном ТОВ «Мінова Україна», ОСОБА_1 , як пособник, в ході розслідування кримінального провадження надав слідчому Литвинову В.В. засоби для його вчинення - підроблені документи на його право власності на три автонавантажувача, гусеничний кран, та завідомо неправдиві свідчення щодо виникнення в нього такого права. А слідчий ОСОБА_4, в свою чергу, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, в порушення п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, затвердженого Постановою КМУ № 1104 від 19.11.2012 року, передав для відповідального зберігання вказані транспортні засоби представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_8 .

Злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . ТОВ «Мінова Україна» завдано матеріальної шкоди на загальну суму 727 155,29 грн., що є особливо великим розміром.

З копій матеріалів кримінального провадження, які були надані прокурором в судовому засіданні, вбачається що на підставі договорів-купівлі-продажу від 17 січня 2014 року, 10 й 14 лютого 2014 року та 3 березня 2014 року, укладених між ТОВ «Мінова Україна» та підозрюваним ОСОБА_1 , який у кримінальному провадженні є пособником ОСОБА_6 у заволодінні транспортними засобами ТОВ «Мінова Україна», ОСОБА_1 придбав три автонавантажувача та гусеничний кран. На підставі вказаних договорів, як вбачається з повідомлення ОСОБА_6 про підозру, ОСОБА_1 в подальшому незаконним шляхом зареєстрував їх як відповідні нормативно-правовим актам з охорони праці. Компанією «Minova Holding GMBH», яка на корпоративних правах є власником частки у розмірі 90% статутного капіталу ТОВ «Мінова Україна», та відповідачами ТОВ «Мінова Україна» і особою, яка вказана в повідомлені про підозру ОСОБА_6 як пособник - ОСОБА_1 , тривав судовий спір щодо законності вказаних договорів купівлі продажу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 4 травня 2018 року позов компанії «Minova Holding GMBH» був задоволений, договори визнані недійсними.

Постановою Донецького апеляційного Господарського суду від 3 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення судів першої та другої інстанції скасовані. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено компанії «Minova Holding GMBH» у позові.

Як встановлено в ухвалі Донецького апеляційного суду від 25.02.2020 року, після скасування рішень судів першої та другої інстанції, ОСОБА_1 є власником майна, в заволодінні якого повідомлено про підозру ОСОБА_6 як його співучаснику у виді організатора.

Обставини та доводи сторони захисту щодо неможливості ТОВ «Мінова Україна» перебувати у статусі потерпілого у кримінальному провадженні, а також щодо відсутності з цих підстав об`єкту, об`єктивної сторони і предмету злочину, про вчинення якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру, прокурором після скасування повідомлення про підозру від 30.08.2019 року, перевірені не були. Станом на 16.03.2020року (день складання підозри), на виконання ухвали Донецького апеляційного суду від 25.02.2020 року, слідством не втановлено хто є безпосереднім власником спірного майна. З часу скасування повідомлення про підозру від 30.08.2019 року та по час складання нової підозри, жодної слідчої дії проведено не було.

Враховуючи той факт, що слідством не було перевірено можливість ТОВ «Мінова Україна» перебувати у статусі потерпілого у даному кримінальному провадженні, що є самостійною підставою для задоволення скарги, слідчий суддя не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам скарги.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи із зазначеного вище, слідчий, прокурор зобов`язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст. 278 КПК України

Згідно з п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 9 КПК України закріплений обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Ст. 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 276 КПК України передбачені випадки повідомлення про підозру, у тому числі у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам передбаченим ч.1 ст.277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи, яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до скоєння злочину, а також, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

З цього приводу, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України», «Малик проти України» зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільності.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку відсутня наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України при обставинах, зазначених в повідомлені про підозру від 16 березня 2019 року. Тому вказане процесуальне рішення прокурора є передчасним, таким, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 304, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 16.03.2020року у кримінальному провадженні № 12018050390000948 від 02.04.2018 року - задовольнити.

Повідомлення прокурора третього відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області Оголя В.М. про підозру ОСОБА_1 від 16 березня 2020 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, у межах кримінального провадження № 12018050390000948, внесеного до ЄРДР 2 квітня 2018 року - скасувати.

Повний текст ухвали суду виготовлено та проголошено 09.06.2020 року о 16-30 годині.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького Апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя А. В. Бакуменко