Рішення № 89706751, 28.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 5023/4363/12 (910/13590/19)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Обласне комунальне підприємство теплових мереж, с. Циркуни до Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов`язання вчинити дії за участю сторін:

позивач - Мухітдінов Р.Д. (ліквідатор ОКПТМ на підставі ухвали суду від 07.05.19),

відповідач - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

До господарського суду надійшла справа №910/13590/19 за підсудністю з господарського суду міста Києва (суддя Удалова О.Г.) за позовом Обласного комунального підприємства теплових мереж в особі ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича до Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі ліквідатора Діденка Олега Валентиновича про зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати кредиторські вимоги позивача ОКПТМ на загальну суму 29 187 573,54 грн та включити вказані кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відповідача для приєднання та подальшого розгляду в межах справи про банкрутство ОКПТМ № 5023/4363/12.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2020 прийнято матеріали позовної заяви до розгляду та відкрито провадження з розгляду заяви за вх. №910/13590/19 по справі № 5023/4363/12, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "03" березня 2020 р. о 10:00.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в своєму відзиві на позовну заяву не погоджується з аргументами позивача, посилаючись на те, що: по-перше, кредиторська заборгованість ОКПТМ була прийнята на баланс ДК "Газ України" як правонаступником ДК "Газ тепло" відповідно до передавального акту станом на 01.03.2010. Однак, на сьогоднішній день кредиторська заборгованість ОКПТМ списана з обліку Компанії на підставі акту списання від 05.05.2010. Крім того, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до ліквідатора ОКПТМ з заявою від 02.11.2012 про визнання кредиторських вимог на суму 40 748 661,36 грн. Вказані вимоги були визнані ліквідатором та включені до реєстру вимог кредиторів ОКПТМ. По-друге, за договорами №17/04-340 від 01.10.2004 та № 17/05-425 від 01.10.2005 право вимоги ОКПТМ до ДП "Газ -тепло" виник 01.10.2005 та 01.10.2006 відповідно, а отже строк позовної давності за цими договорами сплинув 01.10.2008 та 01.10.2009 відповідно. За договором №17/06-1094 від 29.09.2006 розрахунки визначені розділом 9 договору. Однак, порядок розрахунків за цим договором також не визначає ні строку, ні терміну оплати послуг з переробки в розумінні ст. 252 ЦК України, тому і за цим договором на думку відповідача, сплинув строк позовної давності. Крім того, про те, що строк позовної давності сплинув було встановлено рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/402/17 від 05.04.2018. В-третє, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДК "Газ України" з 16.01.2017 перебуває в стані припинення, строк заявлення кредиторських вимог встановлено до 30.03.2017. Заява ліквідатора ОКПТМ Мухітдінова Р.Д. надійшла 05.08.2019, тобто після закінчення строку для пред`явлення вимог кредитора, визначеними ст. 105 ЦК України. Тому в задоволенні позову просить відмовити.

25.03.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому ліквідатор ОКПТМ вважає твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними та необгрунтованами, просить суд визнати поважними причини пропущення позовної давності.

Ухвалою від 26.03.2020 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання на 30 днів до 06.05.2020 року та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 28.04.2020.

Ухвалою суду від 28.04.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 12.05.2020.

Ухвалою суду від 12.05.2020 відкладено розгляд справи на 28.05.2020.

В судове засідання 28.05.2020 представник відповідача не з`явився.

Стаття 202 ГПК України визначає наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Частина 1 цієї статті встановлює, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частина 3 цієї статті передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України в редакції від 15.12.17 р., суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі, неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані до них докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

ЩОДО ПІДСУДНОСТІ.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом з тим, як встановив суд, позивач ОКПТМ знаходиться в процедурі банкрутства.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду позову ліквідатора ОКПТМ Мухітдінова Р.Д. розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, що знаходиться у процедурі банкрутства, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як встановлено судом, до господарського суду Харківської області з позовною заявою звернулось Обласне комунальне підприємство теплових мереж (далі - ОКПТМ) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. про визнання ОКПТМ кредитором ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з вимогами на загальну суму 29 187 573,54 грн, включення їх до проміжного ліквідаційного балансу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", посилаючись на те, що ним заяву до ліквідатора ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було направлено ще 02.08.2019, однак станом на дату подання позову відповіді на заяву про визнання вимог кредитора ОКПТМ не було отримано, тому позивач вважає, що ліквідатор ухиляється від розгляду вимог кредитора ОКПТМ.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена сума заборгованості виникла на підставі договорів про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії укладених між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" (код ЄДРПОУ 32587579), правонаступником якої є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (замовник) та Харківським обласним комунальним підприємством теплових мереж (код ЄДРПОУ 31556309) (підрядник) за № 17/04-340 від 01.10.2004, №17/05-425 від 01.10.2005, №17/06-1094 від 29.09.2006.

Підрядником було повністю дотримано умови зазначених вище договорів та надано послуги, про що між позивачем та відповідачем буди підписані акти виконаних робіт, однак відповідачем в порушення умов договорів не було внесено оплату за надані послуги.

Відповідно до умов вищезгаданих договорів строки сплати грошових коштів за послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії за підписаними актами виконаних робіт не передбачені.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбаченою, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, саме на виконання ст. 530 ЦК України ліквідатором ОКПТМ 02.08.2019 року була відправлена заява про визнання вимог кредитора ОКПТМ ліквідатору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", який з 16.01.2017 року перебуває в стані припинення.

Відповідач заперечує проти вимог позивача, посилаючись на те, що строк позовної давності сплинув за договорами № 17/04-340 від 01.10.2004, №17/05-425 від 01.10.2005, №17/06-1094 від 29.09.2006 і у відповідача сума заборгованості за цими договорами списана ще 05.05.2010 року.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ І ВИСНОВОК СУДУ.

Суд погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для включення заборгованості у розмірі 29 187 573, 54 грн. перед ОКПТМ до проміжного ліквідаційного балансу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на підставі наступного.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і встаттях 173-175 Господарського кодексу України.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору до виконання сторонами.

Договори від 01.10.2004 №17/04-340/55, від 01.10.2005 №17/05-425, від 29.09.2006 № 17/06-1094 про надання послуг з переробки газу та транспортування теплової енергії (далі - Договір переобки) за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки як договору підряду, так і договору про надання послуг.

Так, згідно з частиною 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов пункту 9.2. Договору переробки від 01.10.2004 з метою забезпечення розрахунків з Підрядником за виконані роботи з переробки природного газу, Замовник перераховує відповідні грошові кошти з поточного рахунку № НОМЕР_1 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629, відкритого на виконання умов пункту 5.1. договору комісії, зазначеного в пункту 7.3. Договору, або з інших рахунків.

За умовами пункту 9.2.1. Договору переробки кошти, зазначені в пункті 9.2. Договору, відраховуються Замовником із грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції по вищезазначеному договору комісії.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний акт виконаних робіт за формою, наведеною в додатку №5 до договору.

Наведені положення пункту 9.1. Договору переробки не визначають строку виконання позивачем зобов`язання з оплати коштів за надані ХОКПТМ послуги. Так, не визначено строк ані у роках, ані у місяцях, тощо. Не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою, до якої зобов`язання мало бути виконаним або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, враховуючи положення пункту 9.1. Договору переробки щодо строку оплати робіт та встановлення його спеціальною нормою права (ч. 1 ст. 854 ЦК України), замовник (позивач) зобов`язаний оплатити підрядникові вартість виконаних робіт після їх остаточної здачі (підписання акту виконаних робіт).

Положення пункту 9.1 договору переробки та ч. 1 ст. 854 ЦК України щодо оплати робіт після їх здачі (підписання акту) тлумачаться аналогічно з тлумаченням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно положень якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, як слідує з матеріалів справи, виконання робіт за Договором переробки відбулося з жовтня 2004 року по вересень 2005 року, враховуючи положення пункту 9.1 договору та ч. 1 ст. 854 ЦК України, ДК "Газ-Тепло" (правонаступником якого є ДК "Газ України") повинен був розрахуватись за виконані ХОКПТМ роботи одразу після їх прийняття, тобто 31.10.2004, 30.11.2004, 31.12.2004, 31.01.2005, 28.02.2005, 31.03.2005, 30.04.2005, 31.05.2005, 30.06.2005, 31.07.2005, 31.08.2005, 30.09.2005.

Отже, з наступного дня після прийняття робіт по кожному місяцю окремо у ХОКПТМ виникло право вимагати від Замовника (ДК "Газ-тепло") виконання зазначеного обов`язку. Таким чином, строк позовної давності щодо оплати виконаних робіт за останній місяць (вересень 2005 року) сплив 01.10.2008.

Такий же висновок суду було зроблено і в рішенні господарського суду Харківської області у справі №922/402/17 від 05.04.2018. Рішення від 05.04.2018 у справі №922/402/17 залишено без змін постановою апеляційної інстанції від 17.07.2018 та постановою Верховного Суду від 11.10.2018 року.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Набрання рішення суду законної сили означає, що воно набуває властивостей: обов`язковості, винятковості, виконуваності і преюдиціальності. Це означає, що рішення (ухвала) суду повинно виконуватися всіма сторонами та учасниками провадження, неприпустимо оспорювання фактів та правовідносин, установлених в рішенні (ухвалі) суду, що набрало законної сили в порушення відповідного порядку визначеного в ГПК України.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Аналогічні положення містить стаття 75 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції.

Таким чином, заборгованість на суму 12 767 470,57 грн за договором переробки № 17/04-340/55 від 01.10.2004, яка заявлена ліквідатором ОКПТМ (позивачем) є не обгрунтованою і такою, що не підлягає включенню до проміжного ліквідаційного балансу.

Договір №17/05-425 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 року містить аналогічні положення, що і договір № 17/04-340/55 від 01.10.2004.

Відповідно до умов пункту 9.2. Договору переробки з метою забезпечення розрахунків з Підрядником за виконані роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії з врахуванням положень ст. 10 цього договору, Замовник перераховує Підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку № НОМЕР_1 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629, відкритого на виконання умов пункту 5.1. ст. 5 договору комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами у Додатку №4 до цього Договору.

За умовами пункту 9.2.1. Договору переробки кошти, зазначені в пункті 9.2. Договору, перераховуються Замовником Підряднику із грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за Договором комісії.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою сторонами в додатку №5 до цього договору.

Наведені положення пункту 9.1. Договору переробки від 01.10.2005 також не визначають строку виконання ДП "Газ-тепло" зобов`язання з оплати коштів за надані ХОКПТМ послуги. Так, не визначено строк ані у роках, ані у місяцях, тощо. Не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою, до якої зобов`язання мало бути виконаним або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання позивача на те що, строки сплати грошових коштів за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії не визначені.

Положення пункту 9.1 договору переробки та ч. 1 ст. 854 ЦК України щодо оплати робіт після їх здачі (підписання акту) тлумачаться аналогічно з тлумаченням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно положень якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. Отже, положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до спірних правовідносин не застосовуються.

Як свідчать матеріали справи, виконання робіт за Договором переробки відбулося з жовтня 2004 року по вересень 2005 року, враховуючи положення пункту 9.1 договору та ч. 1 ст. 854 ЦК України, ДК "Газ-Тепло" (правонаступником якого є ДК "Газ України") повинен був розрахуватись за виконані ХОКПТМ роботи одразу після їх прийняття, тобто 31.10.2005, 30.11.2005, 31.12.2005, 31.01.2006, 28.02.2006, 31.03.2006, 30.04.2006, 31.05.2006, 30.06.2006, 31.08.2006, 30.09.2006.

Отже, суд зазначає, що з наступного дня після прийняття робіт по кожному місяцю окремо у ХОКПТМ виникло право вимагати від Замовника (ДК "Газ-тепло") виконання зазначеного обов`язку. Таким чином, строк позовної давності щодо оплати виконаних робіт за останній місяць (вересень 2006 року) сплив 01.10.2009.

29.09.2006 р. між Дочірнім підприємством "Газ-тепло", правонаступником якого є ДК "Газ України", (замовник) та Обласним комунальним підприємством теплових мереж (підрядник) був укладений договір № 17/06-1094 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії (з додатками та додатковими угодами), відповідно до п. 1.1 якого замовник зобов`язується забезпечувати підрядника природним газом, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію відповідно до технічних умов і передати її замовнику, а замовник зобов`язується прийняти готову продукцію та оплатити підряднику послуги з переробки; природний газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція є власністю замовника; договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє в частині виконання послуг з 01.10.2006 р. до 30.09.2007 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 15.1 договору).

Відповідно до умов пункту 9.2. Договору переробки розрахунок із Підрядником за виконані роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, враховуючи положення ст. 10 цього договору, здійснюється шляхом перерахування Підряднику відповідних грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629, відкритого на виконання умов пункту 5.1. ст. 5 договору комісії №12/06-1095 від 29.09.2006, укладеного між підрядником та замовником, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в Додатку №5 до даного Договору.

За умовами пункту 9.2.1. Договору переробки грошові кошти, зазначені в пункті 9.2. цього Договору, перераховуються Замовником Підряднику із грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за Договором комісії.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою сторонами в додатку №6 до цього договору.

Суд зазначає, що наведені положення пункту 9.1. Договору переробки від 29.09.2006 також, як і в попередніх двох договорах, не визначають строку виконання ДП "Газ-тепло" зобов`язання з оплати коштів за надані ОКПТМ послуги. Так, не визначено строк ані у роках, ані у місяцях, тощо. Не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою, до якої зобов`язання мало бути виконаним або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що виконання робіт за Договором переробки відбулося в жовтні 2006 року, тому, враховуючи положення пункту 9.1 договору та ч. 1 ст. 854 ЦК України, ДК "Газ-Тепло" (правонаступником якого є ДК "Газ України") повинен був розрахуватись за виконані ХОКПТМ роботи одразу після їх прийняття, тобто 31.10.2006.

Отже, суд зазначає, що з наступного дня після прийняття робіт за місяць окремо у ОКПТМ виникло право вимагати від Замовника (ДК "Газ-тепло") виконання зазначеного обов`язку. Таким чином, строк позовної давності щодо оплати виконаних робіт за останній місяць (жовтень 2006 року) сплив 01.11.2009.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про те, що дійсно за договором №17/05-425 від 01.10.2005 року та за договором №17/06-1094 від 29.09.2006 року існує заборгованість ДК "Газ-тепло" (правонаступником якої є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") перед позивачем на суму 16 034 396,67 грн та 385 706,30 грн відповідно, однак вони не можуть бути включені до проміжного ліквідаційного балансу відповідача в зв`язку зі спливом строку позовної давності, про яку заявив відповідач, та яка сплинула 01.10.2009 та 01.11.2009 відповідно.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ЩОДО ЗАЯВИ ПОЗИВАЧА ПРО ВИЗНАННЯ ПОВАЖНИМИ ПРИЧИНИ ПРОПУСКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.

Позивач, ліквідатор ОКПТМ зазначає, що юридична особа не може сама безпосередньо здійснювати свою діяльність, а лише через органи управління та уповноважених на те осіб. Ліквідатором ОКПТМ (позивачем) лише 19.06.2019 було виявлено документацію, яка підтверджує дебіторську заборгованість ОКПТМ на загальну суму 29 187 573,54 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд дійшов висновку про наступне.

Нормами ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:

1) має юридичний склад;

2) позначає сплив строку;

3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову);

4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;

5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;

6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, щоб зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, згідно з приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з вимогами про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", які виникли це у період 2004-2006 роки, то відповідач в даній справі, як наслідок мав всі права на звернення до суду з письмовою заявою про застосування до спірних відносин строку позовної давності, що є передбачувальним.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 (який застосовувався до процедури ліквідації ОКПТМ, позивача у даному провадженні) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду із заявою про включення кредиторських вимог в позасудовій процедурі припинення юридичної особи) не встановлено, отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК).

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи, як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Такі самі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, у пункті 6.25 постанови від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, в постановах від 28.05.2019 у справі 5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про включення кредиторських вимог, які виникли за правочинами, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.

Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.

Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції частини першої статті 261 ЦК України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено.

Аналіз норм права, якими врегульовані питання позовної давності дає підстави для висновку, що у разі, коли законодавець вживає вислови "свої цивільні права", "цивільні права особи", "здійснення права", він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми.

Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову (заяви) самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Таким чином, початком перебігу строку позовної давності для юридичної або фізичної особи є днем, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналась/могла довідатись про оспорюваний правочин, а не в залежності від подальшої зміни відповідної особи (призначення іншого арбітражного керуючого у справі про банкрутство).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.

Крім того необхідно відмитити, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Господарським судом під час розгляду позовних матеріалів ліквідатора ОКПТМ в межах справи про банкрутство №5023/4363/12 встановлено наявність заборгованості ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (який є правонаступником ДК "Газ-тепло") за договорами № 17/05-425 від 01.10.2005 та 17/06-1094 від 29.09.2006, порушення права і охоронюваного законом інтересу банкрута ОКПТМ, проте позовна давність за цими вимогами сплила 01.10.2009 та 01.11.2009 відповідно, про що зроблено заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (відповідачем).

Проте, ліквідатор арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д. звернувся до суду з відповідною заявою про визнання ОКПТМ кредитором ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" лише 03.01.2020. та поважні причини, які ліквідатор навів у позовній заяві щодо відновлення пропущеного строку позовної давності, не є обгрунтованими.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, покладає їх на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 202, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено "09" червня 2020 р.

Суддя С.В. Міньковський