Рішення № 89706426, 09.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/903/20

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/903/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6/

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" /03680, м. Київ, вул. Тверська, 5/ в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця" /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19/

про стягнення 99 532,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця" 99 532, 75 грн., де 68 529,96 грн. - пеня, 4 999,28 грн. - 3% річних та 26 003,51 грн. інфляційні втрати.

Підставою для подання позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань по укладеному між ними договору постачання природного газу №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. в частині строків проведення оплати за отриманий газ.

Позивач вказує, що 21.12.2015 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця" укладено договір №3164/16-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 630 350,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.

Тому, позивач зазначає, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 68 529,96 грн.

Також, позивачем відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 4 999,28 грн. та 26 003,51 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020р. позовна заява вх.№ 940/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

07.04.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву /вх.№940/20/ до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/903/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвала суду від 07.04.2019р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 21.04.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № 17617/20).

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та була отримана відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судового відправлення (вх. № 17556/20 від 21.04.2020р., вх. № 18276/20 від 27.04.2020р.).

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

09.06.2020р. судом було постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

21.12.2015р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця" (споживач) було укладено договір №3164/16-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016р. природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016р. по 29.02.2016р. (включно) природний газ, обсягом до 285 тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.).

Згідно п.5.2. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємст, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23грн., всього з ПДВ - 2 167,38грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем умов п.6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості насплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.).

Згідно п.10.3. договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до розділу 12 договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016р. до 29.02.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015р. до договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., зокрема, викладено п.5.2., як: ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємст, які приєднанні до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн., крім того: податок на додану вартість за ставкою - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 401,00грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 481,20грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 171,74грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2606,09грн.

На виконання умов договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.01.2016р., 29.02.2016р.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця" за період з 01.12.2015р. по 30.09.2019р.

Як свідчать матеріали справи, за проханням ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця", яке оформлено листом вих.№7/2610 від 27.07.2016р., переплату відповідача по договору №5239/15-ТЕ-23 від 30.10.2015р. в сумі 84478,19 грн. позивачем 27.07.2016р. зараховано в оплату договору №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.

Постановою КМУ від 31.10.2018 р. №938 змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця", відповідна державна реєстрація змін до установчих документів в частині зміни повного та скороченого найменування здійснена 27.11.2018р.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 226 „Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка набрала чинності 20.03.2019 р., було змінено тип ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як з`ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" з січня 2016р. по лютий 2016р. включно було поставлено, а ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця", прийнято природного газу на загальну суму 630 350,14 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.01.2016р., 29.02.2016р.

Так, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило позивачу вартість поставленого в січні 2016р. - лютому 2016р. природного газу за актами приймання-передачі в сумі 630 350,14 грн., проте з порушенням строків щомісячних оплат.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати природного газу, поставленого за період з січня 2016р. по лютий 2016р. відповідно до п. 8.2 договору було нараховано пеню за зобов`язаннями січня 2016р. у розмірі 44 282,70 грн., за зобов`язаннями лютого 2016р. у розмірі 24247,26 грн., які заявлені до стягнення.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у січні 2016р. - лютому 2016р., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у січні 2016р. - лютому 2016р., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно.

Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 4 999,28 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. №62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 26 003,51 грн.

Наразі судом встановлено, що позивачем за зобов`язаннями січня 2016 року за період з 01.03.2016р. по 30.04.2016р. нараховано 17 676, 98 грн. на суму боргу 389 789,97 грн., за зобов`язаннями лютого 2016 року за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. нараховано 8 419,61 грн. на суму боргу 240 560,17 грн., а за період з 01.05.2016 по 30.06.2016р. на суму боргу 84478,19 розраховано суму - 93,08 грн., тобто мала місце дефляція. Загальна сума розрахованих позивачем інфляційних втрат за лютий 2016р. склала 8 326,53 грн.

Однак, слід зазначити, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів. Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, обов`язок сплати боржником боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, виникає лише за умови прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, не обтяжена будь-якими додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Аналогічний висновок щодо обґрунтованості нарахування втрат від інфляції лише на суму основного боргу викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №914/712/16, від 08.05.2018 у справі № 924/669/17, від 21.05.2019 року у справі №916/2889/13.

До того ж умовами договору № 3164/16-ТЕ-23 постачання природного газу від 21.12.2015 р. не передбачена сплата відповідачем вартості природного газу з урахуванням інфляції, відповідно не встановлено строк сплати нарахованих інфляційних втрат за відповідний період. В свою чергу такі обставини виключають факт прострочення відповідачем сплати саме інфляційних втрат, нарахованих відповідачем під час подання заявленого позову до суду. Натомість позивач нараховував інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів за відсутності прострочення боржником сплати саме вказаних сум інфляційних нарахувань попередніх періодів, що не узгоджується положеннями договору та ст. 625 ЦК України.

Так, здійснення нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є помилковим, оскільки у такому випадку фактично здійснюється нарахування "інфляції на інфляцію", що в свою чергу призводить до подвійної відповідальності особи, яка прострочила виконання грошового зобов`язання. Таке нарахування не відповідає приписам ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначена стаття Конституції закріплює загальновизнаний принцип права "Non bis in idem" (двічі за одне і те саме не карають), що забороняє притягати особу (в т.ч. юридичну, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб) щонайменше двічі до юридичної відповідальності одного виду (цивільно-правової, кримінальної, адміністративної, дисциплінарної тощо) за одне й те саме правопорушення (цивільно-правовий делікт, злочин, адміністративне або дисциплінарне правопорушення).

При цьому, обираючи вищезазначений порядок нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості, яка в процесі її існування змінюється, шляхом часткового погашення, кредитор намагається притягнути боржника не тільки до "подвійної відповідальності" за одне правопорушення (в даному випадку прострочення заборгованості), така відповідальність множиться в залежності від кількості здійснених боржником часткових сплат, оскільки кожного разу, кредитор від загальної суми боргу, яка проіснувала певний період часу, віднімає сплачену боржником суму та на залишок нараховує інфляційні втрати, при цьому не враховуючи, що частина боргу, яка взагалі не була погашена боржником чи була погашена останньою, вже була включена у залишок заборгованості за кожний попередній період. Крім того, при застосуванні саме такого розрахунку відбувається штучне збільшення грошових сум, які заявляє до стягнення позивач.

За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а саме:

-за зобов`язаннями лютого 2016 року на суму боргу 240 560,17 грн. за період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016р. інфляційні втрати складають 8 419,61 грн.

- за зобов`язаннями за лютий 2016 року на суму боргу 84478,19 грн. за період з 01.05.2016 р. по 30.06.2016р. інфляційні втрати складають минус 168,96 грн.

Тому, за розрахунком суду загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором №3164/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., за зобов`язаннями січня 2016р. - лютого 2016р. становить 25 927,63 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, оцінюючи наявні в справі докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на допущені позивачем помилки при розрахунку інфляційних втрат.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 2101,00грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2 102,00грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 2 100,40грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити - частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" /03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815/ в особі виробничого підрозділу Подільського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Регіональної філії "Одеська залізниця" /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200/ на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" /01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720/ пеню в сумі 68 529 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 96 коп., 3% річних в сумі 4 999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 28 коп., інфляційні втрати в сумі 25 927 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 100 (дві тисячі сто) грн. 40 коп.

3. В решті частини позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 09 червня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський