Ухвала суду № 89706390, 10.06.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.06.2020 Справа № 914/657/20

місто Львів

За позовом: дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Львів" (далі – Підприємство),до відповідача-1:Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі – Рада),до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартап Логістика" (далі – Товариство),третя особа:Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області (далі – Адміністрація),про:визнання договору продовженим; визнання додаткової угоди укладеною.СуддяРим Т.Я.Секретар судового засіданняДемчук А.П.Представники:позивача:Герасимів Оксана Степанівна – адвокат,відповідача 1:ОСОБА_1 – представник,відповідача 2:ОСОБА_2 – адвокат,третьої особи:ОСОБА_3 – представник.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Підприємства до Ради про визнання договору оренди землі продовженим, а додаткової угоди – укладеною.

Ухвалою від 20.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, залучено Адміністрацію до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 22.04.2020 суд залучив до участі у справі співвідповідачем Товариство. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Щодо зміни предмету позову.

Підприємство подало клопотання про зміну предмету позову, в якому просить доповнити позовні вимоги новою вимогою про визнання незаконним та скасування запису про право власності № 30638503 від 06.03.2019 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Клопотання обґрунтоване тим, що в процесі розгляду справи стало відомо про реєстрацію комунальної власності Ради на спірну земельну ділянку 06.03.2019. Однак підставою внесення відповідного запису до реєстру є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2019. Отже, державна реєстрація проведена до виникнення підстави для такої реєстрації та є незаконною.

Згідно з положеннями частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як убачається з позовної заяви, предметом позову є позовна вимога про визнання договору оренди землі від 04.11.2008 продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, а додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 04.11.2008 – укладеною в редакції Підприємства. Підставою позову є наявність обставин, з якими закон пов`язує поновлення договору оренди землі, визначені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, доповнення цієї вимоги вимогою про визнання незаконним та скасування запису про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є за своєю суттю поданням ще одного позову.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє Підприємству в клопотанні про зміну предмету позову, оскільки воно не відповідає положенням статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене відповідає правовим висновкам, які наведені в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 та від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17.

Крім того, доповнюючи предмет позову новими позовними вимогами, необхідною є сплата судового збору за відповідні вимоги. Підприємство ж не сплатило за пред`явлення позовної вимоги судового збору.

Суд звертає увагу Підприємства на тому, що воно вправі заявити самостійний позов із зазначеною вимогою.

Щодо визнання недопустимими доказів та їх вилучення з матеріалів справи.

Підприємство подало клопотання на підставі частини 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у якому просить: визнати недопустимими докази та вилучити з матеріалів справи звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з додатками; визнати недопустимими докази та вилучити з матеріалів справи фотографії земельної ділянки. Клопотання обґрунтоване тим, що звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки не може бути доказом при розгляді цієї справи. Щодо фотографій земельної ділянки, то такі надані з порушенням статті 91 Господарського процесуального кодексу України, а також невідомим є походження відповідних фотографій, місця здійснення фотозйомки. Отже, немає жодного підтвердження, що вказані фотографії стосуються предмету спору.

Так, згідно з частиною 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Як убачається з матеріалів справи, звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з додатками та фотографії земельної ділянки подані до суду Радою, а не Підприємством. Отже, просити про виключення відповідних документів з числа доказів на підставі частини 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України може лише Рада. Водночас, процесуальне законодавство не передбачає підстав, які б надавали право Підприємству вимагати виключення з матеріалів справи доказів, які ним не подавались.

Крім того, клопотання не обґрунтовується тим, що Підприємство сумнівається в достовірності чи автентичності цих доказів.

Щодо визнання доказів (фотографій) недопустимими, то суд звертає увагу, що згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідження доказів здійснюється судом під час розгляду справи по суті. Так, частиною 1 статті 210 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Оцінка доказів здійснюється судом під час ухвалення рішення суду. Зокрема, згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Пунктами 2-3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

Зважаючи на вказане, висновок про допустимість чи недопустимість доказів, наданих учасниками справи для підтвердження обставин справи, може бути здійснений на підставі оцінки таких доказів при ухваленні рішення судом.

Щодо зупинення провадження у справі.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до положень пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, у такому випадку, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у справі № 914/657/20 посилається на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". Підстави для реалізації права, передбаченого частиною 6 статті 33 зазначеного Закону, і є підставою цього позову.

Ухвалою від 07.10.2019 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 378/596/16-ц. У цій справі вирішенню підлягає питання про належність такого способу захисту порушеного права як визнання договорів оренди поновленими на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 20.08.2019 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 908/299/18, яка також стосується питання поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

І хоч справа № 908/299/18 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а справа № 378/596/16-ц - належності способу захисту порушеного права, однак спір у вказаних справах вирішуватиметься із застосуванням статті 33 Закону України "Про оренду землі" (зокрема, в частині співвідношення реалізації переважного права на продовження договору оренди землі та автоматичного продовження його дії), що також матиме значення для вирішення спору у справі № 914/657/20 та забезпечення однакового застосування аналізованої статті закону.

Станом на час постановлення цієї ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні постанови у зазначених справах.

Крім того, ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.02.2020 зупинено провадження у справі № 912/686/17 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справах № 320/5724/17 та № 908/299/18, з метою дотримання єдності судової практики щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах. Зокрема, у справі № 912/686/17 спір між сторонами виник з підстав реалізації позивачем права на укладення додаткової угоди у зв`язку з поновленням договору оренди землі на той же строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Таким чином, призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні є, у першу чергу, сформувати правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому потрібно здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в контексті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Зважаючи на зазначене, з метою ухвалення законного рішення у справі № 914/657/20, суд вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі". Зазначене є підставою для зупинення провадження у справі.

Крім того, Рада подала заяву щодо обставин та матеріалів справи № 583 від 09.06.2020 разом з додатками, однак не надала доказів надіслання такої заяви іншим учасникам справи. Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Раду надіслати додатки до цієї заяви іншим учасникам справи.

Таким чином, керуючись статтями 2, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в заяві позивача про зміну предмету позову.

2. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про визнання недопустимими доказів та їх вилучення з матеріалів справи.

3. Зупинити провадження у справі № 914/657/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справ № 378/596/16-ц та № 908/299/18, а Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 912/686/17.

4. Зобов`язати Сокільницьку сільську раду Пустомитівського району Львівської області надіслати всім іншим учасникам справи докази, долучені до заяви щодо обставин та матеріалів справи № 583 від 09.06.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 10.06.2020.

Суддя Рим Т.Я.