Рішення № 89706357, 02.06.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 справа № 914/1032/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Толочко І., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія "Скарбниця", м. Львів

про стягнення 56 567,45 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд" не здійснювалося.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія "Скарбниця" про стягнення заборгованості на суму 56 567,45 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2020 р. позовну заяву передано для розгляду судді Горецькій З. В.

Ухвалою від 04.05.2020 року відкрито провадження у справі № 914/1032/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.06.2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився,на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Водій ОСОБА_2 06.11.2019 р. , керуючи автомобілем Renault Manager, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобіль KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_2 був ПАТ «Страхова компанія «Уніка» за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 826007/4056/0000050 від 06.02.2019 р.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Manager, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ "АСК Скарбниця" на підставі полісу № АО/003524933.

Відповідно до умов договору страхування позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 56 567,45 грн.

У зв"язку з невиплатою відповідачем страхового відшкодування у встановлений Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за зверненням позивача, він просить стягнути з відповідача 56 567,45 грн. (87 567,45 грн. матеріальний збиток/ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу) - 1 000,00 грн. (франшиза за полісом відповідача) = 56 567,45 грн.).

Аргументи відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

06.02.2019 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_4 був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №826007/4056/0000050 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований автомобіль).

06.11.2019 року у м. Львові по вул. Володимира Великого,54 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Renault Manager державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до Розширеної Довідки поліції про ДТП та постанови Жовківського районного суду Львівської області у справі № 444/2977/19 від 23.12.2019 року, зазначена ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до рахунку-фактури ПрАТ «Галичина-Авто» № СЧ-0003855 від 20.11.2019 року та сертифікату фахівці з врегулювання ПрАТ «СК «Уніка» від 29.11.2019 року, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 62 782,64 грн.

Відповідно до звіту ТзОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит», вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 73 284,61 грн.

Вартість матеріального збитку (ремонт з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу ТЗ) складає 57 567,45 грн.

Пунктом 1.3 договору страхування встановлено франшизу у розмірі 1% від страхової суми, але не менше 3 000,00 грн.

05.12.2019 року на виконання умов договору страхування ПрАТ «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО- ПрАТ «Галичина Авто» у розмірі 57 982,64 грн. (платіжні доручення № 124040).

Отже, до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право на отримання від ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, компенсації шкоди завданої власнику застрахованого автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність особи ОСОБА_2 , який на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом «Renault Manager» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», шляхом укладення полісу страхування цивільно-правової відповідальності АО/003524933 (ліміт за шкоду майну 100 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн.).

Позивач звернувся з заявою про відшкодування витрат до відповідача 16.12.2019 року (вих. № 7336), однак станом на момент звернення з позовом відповідачем збитки не відшкодовано.

ОЦІНКА СУДУ.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно ст. 2 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

06.11.2019 року у м. Львові по вул. Володимира Великого,54 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Renault Manager державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , що встановлено постановою Жовківського районного суду Львівської області від 23.12.2019 р. у справі № 444/2977/19.

06.02.2019 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_4 був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №826007/4056/0000050 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований автомобіль).

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з ч. 4 та ч.18 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, шо визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

05.12.2019 року на виконання умов договору страхування ПрАТ «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО- ПрАТ «Галичина Авто» у розмірі 57 982,64 грн. (платіжне доручення № 124040 від 05.20.2019 року).

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за страховим випадком, має право на компенсацію від винної особи зазнаних збитків. Правове регулювання застосування страховиком права вимоги до фактичного заподіювача шкоди залежно від виду страхування передбачає його здійснення у порядку суброгації або регресу.

Цивільно-правова відповідальність особи ОСОБА_2 , який на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом «Renault Manager» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», шляхом укладення полісу страхування цивільно-правової відповідальності АО/003524933 (ліміт за шкоду майну 100 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн.).

У даній справі спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, здійснених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування. Тому саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі.

Так, зокрема згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма викладена у ст.27 Закону України "Про страхування".

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3 і 5 зазначеного Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди (або інша особа, яка застрахувала відповідний транспортний засіб) застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 08.04.2019р. у справі № 910/14693/17.

Виплативши страхувальнику страхове відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.12.2019 р. вих.№ 7336 про виплату страхового відшкодування. Факт надсилання заяви підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Вказана заява отримана відповідачем 23.12.2019 р., що підтверджується таким повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор № 0100175409933.

Відповідно до п.36.2. ст.36 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Відповіді від відповідача, а також виплати відшкодування шкоди, на адресу позивача не надійшло.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи. Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія "Скарбниця" про стягнення заборгованості на суму 56 567,45 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (79005, м.Львів, вул.Саксаганського, 5, код ЄДРПОУ 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського,70-А, код ЄДРПОУ 20033533) - 56 567,45 грн. страхового відшкодування та 2 102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 10.06.2020 р.

Суддя Горецька З. В.