Рішення № 89706096, 10.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2020Справа № 910/4569/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Дев`ятова Миколи Володимировича

до 1) Головного управління Державної податкової служби у Київській області

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

про стягнення 10 000,00 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2020 року Фізична особа-підприємець Дев`ятов Микола Володимирович (далі - ФОП Дев`ятов М.В., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відовідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - ГУ ДКСУ у Київській області, відповідач-2) про стягнення 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявленого ним позову позивач пояснив, що за результатами перевірок його діяльності, проведених відповідачем-1, позивачу було вручено повідомлення-рішенння про накладення штрафу, а також був складений протокол про адміністративне правопорушення. Не погодившись з правомірністю таких дій податкового органу, позивач був вимушений оскаржувати дії ГУ ДПС у Київській області в судовому порядку. Оскільки позивач не є спеціалістом з податкового права, ним були укладені два договори про надання правової (правничої) допомоги № 1/Д від 05.09.2018 та № 3/Д від 10.10.2018 з метою супроводу вказаних судових справ. Вартість наданих за вказаними договорами правових послуг склала 5 000,00 грн по кожному з договорів, а всього 10 000,00 грн. За результатами розгляду позовів ФОП Дев`ятова М.В. до ГУ ДПС у Київській області, в межах яких оскаржувались дії податкового органу, була встановлена неправомірність дій ГУ ДПС у Київській області, внаслідок чого позивач вважає, що сплачені ним за договорами на правову допомогу грошові кошти є збитками, а саме витратами, здійсненим управленою стороною для відновлення свого порушеного права.

Вважаючи, що неправомірними діями відповідача-1 позивачу завдані збитки, останній звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача-1 майнову шкоду (збитки) у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/4569/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 06.04.2020 була отримана позивачем 08.05.2020, а його представником 13.04.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105471236027 та № 0105471235993. Крім того, вказана ухвала суду буда отримана відповідачем-1 13.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 71236000, а також відповідачем-2 10.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 71236019.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

30.04.2020 до суду надійшов поданий відповідачем-1 відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що витрати на правову допомогу за своєю правовою природою нє є збитками, завданими неправомірним рішенням органу державної влади, та можуть бути відшкодовані в межах відповідного провадження як судові витрати сторони судового спору. Крім того, відповідач-1 вказав, що позивач передчасно визначив як відповідача у справі ГУ ДПС у Київській області. Останнє є правонаступником ГУ ДФС у Київській області, яке незважаючи на те, що перебуває у стані припинення, все ж продовжує здійснювати свої повноваження до їх передачі територіальним органам Державної податкової служби, про що зазначено у постанові КМУ № 537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби». Враховуючи викладене, відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позову.

21.05.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на правомірності власної правової позиції, викладеної у позові, та зазначав, що Кодекс України про адміністративні правопорушення взагалі не передбачає механізму відшкодування витрат на правову допомогу. Крім того, позивач зазначив, що починаючи з 21.08.2019 саме ГУ ДПС у Київській області забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Київської області та є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДФС у Київській області, а тому є належним відповідачем у справі. Позивач вказав, що вказана обставин встановлена в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 по справі № 640/20968/18.

22.05.2020 до суду надійшов поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 вказав, що у разі надходження від стягувача відповідних документів, які передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45 (далі - Порядок), органами Казначейства будуть проводитись заходи щодо безспірного списання коштів на користь стягувана, які передбачені Порядком. Кошти повертаються з рахунку, на який вони були зараховані. Кошти, що були сплачені позивачем, є не підтвердженими, оскільки позивачем не надано відповідних платіжних доручень, які встановлюють факт сплати коштів за відповідним спором та не є підтвердженими в частині їх зарахування. Враховуючи наведене, відповідач-2 вважав, що при винесенні рішення суду необхідно встановити, на який рахунок позивачем було сплачено кошти, і їх зарахування на відповідний рахунок.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області № 1622 від 30.07.2018 була проведена фактична перевірка діяльності суб`єкта господарювання ФОП Дев`ятова М.В.

За результатами вищевказаної перевірки був складений акт № 371/10-36-40/3151103172 від 16.08.2018, яким встановлено порушення суб`єктом господарювання ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

У зв`язку з виявленим порушенням ГУ ДФС у Київській області було складено щодо ФОП Дев`ятова М.В. податкове повідомлення-рішення № 0009274001 від 29.08.2018, яким на вказану особу покладено обов`язок сплатити штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення № 0009274001 від 29.08.2018, ФОП Дев`ятов М.В. з метою його оскарження звернувся за правовою допомогою до Адвокатського об`єднання «Юридичне об`єднання «Феміда» (далі - ОА «Ю.О. «Феміда», Адвокатське об`єднання).

Так, 05.10.2018 між ФОП Дев`ятов М.В. (Клієнт) та ОА «Ю.О. «Феміда» (Адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 1/Д (далі - договір № 1/Д).

Відповідно до п. 1 договору № 1/Д Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

У п. 2 договору № 1/Д сторони погодили перелік юридичних послуг: оскарження в адміністративному та/або судовому порядку податкового повідомлення-рішення № 0009274001 від 29.08.2018, виданого ГУ ДФС у Київській області.

Положеннями п. 4 договору № 1/Д на Клієнта покладений обов`язок прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 14 договору № 1/Д вартість послуг за даним Договором становить 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн).

Судом встановлено, що Адвокатське об`єднання надало ФОП Дев`ятову М.В. передбачені договором № 1/Д юридичні послуги, а ФОП Дев`ятов М.В. вказані послуги прийняв та оплатив у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі послуг № 1 від 20.09.2019 на суму 5 000,00 грн, підписаним обома сторонами, та банківською випискою від 17.09.2019.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення № 0009274001 від 29.08.2018 в судовому порядку Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято рішення від 27.05.2019 по справі № 640/20968/18, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 0009274001 від 29.08.2018.

Крім того, ФОП Дев`ятовим М.В. було оскаржено притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 115 від 21.09.2018.

Так, 10.10.2018 між ФОП Дев`ятов М.В. (Клієнт) та ОА «Ю.О. «Феміда» (Адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 3/Д (далі - договір № 3/Д).

Відповідно до п. 1 договору № 3/Д Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

У п. 2 договору № 3/Д сторони погодили перелік юридичних послуг: представництво інтересів Клієнта у Києво-Святошинському районному суді Київської області та Київському апеляційному суді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 369/12066/18.

Положеннями п. 4 договору № 3/Д на Клієнта покладений обов`язок прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 14 договору № 3/Д вартість послуг за даним Договором становить 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн).

Судом встановлено, що ФОП Дев`ятов М.В. послуги, надані Адвокатським об`єднанням за договором № 3/Д, оплатив у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 10.10.2018 на суму 3 000,00 грн та 06.12.2018 на суму 2 000,00 грн.

За результатами розгляду адміністративної справи № 369/12066/18 Києво-Святошинським районним судом Київської області була прийнята постанова від 15.11.2018, якою вказану справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно Дев`ятова М.В. закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вважаючи, що неправомірними діями податкового органу позивачу завдано збитки у розмірі 10 000,00 грн, які є грошовими коштами сплаченими позивачем на користь Адвокатського об`єднання «Юридичне об`єднання «Феміда» з метою відновлення порушених прав позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідачів, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин (постанова Верховного Суду України від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб`єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

Разом з тим, одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов`язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 по справі № 38/67, від 01.03.2011 по справі № 13/68-10, від 12.04.2016 по справі № 908/4057/14, від 24.05.2016 по справі № 902/1206/14 та абз. 3 п. 2 роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Судом встановлено, що збитки, які позивач просить стягнути з ГУ ДПС у Київській області, є витратами позивача на правову допомогу, надану позивачу Адвокатським об`єднанням в межах адміністративних справ, ініційованих з метою оскарження неправомірних дій ГУ ДФС у Київській області щодо позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі й витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013).

Крім того, суд зазначає, що виходячи зі змісту, зокрема, ст. 224 Господарського кодексу України витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з порушенням прав управненої сторони.

Отримання позивачем послуг з юридичного консультування, підготовки процесуальних документів, представництва інтересів позивача в суді тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 927/683/16 від 06.06.2017, у справі № 913/1047/16 від 12.06.2017, у справі № 913/1051/16 від 26.04.2017 та Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 10.06.2020.

Суддя О.Г. Удалова