Рішення № 89705922, 10.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2020Справа № 910/3869/20Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; адреса для кореспонденції: 04112, м. Київ, вул. Ж. Жабаєва, 7)

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13 Б)

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач) надійшла позовна заява № 214066, 1290627 від 10.03.2020 року до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» (відповідач) про здійснення виплати страхового відшкодування на суму в розмірі 14 446, 77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив суму страхового відшкодування на вимогу позивача у визначений законом строк.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року було прийнято справу до провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року було продовжено строк розгляду справи та строк на подання доказів.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзиви відповідачів.

Ч. 5 статті 176 ГПК України передбачає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

За ч.13 України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9. ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом було продовжено строк розгляду справи та строк на подання доказів з метою надання додаткового часу сторонам скористатися своїми процесуальними правами на подання відзиву, додаткових доказів та відповіді на відзив.

Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_1 було укладено Договір страхування транспортних засобів № АМ.139035, предметом страхування якого є автомобіль «Toyota RAV 4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

17.05.2019 року в м. Київ по просп. М.Бажана, 8 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Toyota RAV 4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2019 р. (копія додається) Винуватця було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Цивільну відповідальність водія, який керував забезпеченим транспортним засобом (Винуватця) «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано у ТДВ "Страхова компанія "Київ РЕ", згідно з Полісом № АО/531087.

До Позивача звернувся Потерпілий з заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору.

Позивач на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь Потерпілого у розмірі 14446,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31340 від 13.06.2019 р.

17.07.2019 року на адресу Відповідача позивач направив вимогу щодо компенсації суми страхового відшкодування.

Позивач зазначив, що відповідач не відреагував на вказану вимогу.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію договору страхування транспортного засобу (особливі умови); копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копію постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності (Зазначена постанова набрала законної сили, обставини викладені у постанові у відповідності до вимог ст. 82 ЦК України не потребують доказування, та є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи стосовно якої ухвалена постанова); копія рахунку про сплату страхового відшкодування; копія страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика (Позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідач як страховик відповідальності винної сторони у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

За ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Отже, Позивачу як кредитору належить право вимоги до Відповідача в межах ліміту страхового відшкодування. Позивач вільно, на власний розсуд може обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 24.04.2018р. по справі № 910 9030/17; постанові ВСУ від 01.02.2018 р. по справі № 910/22886/16; постанові ВСУ6- 1009цс15 від 24.02.2016р.; постанові 910/15182/17 від 10.07.2018р.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, ніяких доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Дослідивши всі наявні докази у справі, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки страхове відшкодування було здійснено, що підтверджується матеріалами справи

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 228 Господарського кодексу України, ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 20, ст. 162, 171, 176 ГПК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд:

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ РЕ" (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13 Б, код ЄДРПОУ 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40 код ЄДРПОУ 20782312) суму в якості страхового відшкодування у розмірі 14446,77 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сорок шість гривень 77 коп.) та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19 )".

Повне рішення складено 10.06.2020 р.

Суддя М.В. Данилова