Рішення № 89705880, 26.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2020Справа № 910/19004/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1"

про стягнення 234 262,84 грн.

за участю представників:

від позивача: Качкурова С.В.

від відповідача: Мазур О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1" про стягнення 234262,84 грн, з яких: 206891,30 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 2768,35 грн - інфляційні втрати, 2554,58 грн - 3 % річних, 22048,61 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.01.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

16.01.2020 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.01.2020 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19004/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.03.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1" про розгляд справи №910/19004/19 у порядку загального позовного провадження відмовив, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання у справі на 25.03.2020 та відмовив у задоволенні клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про поновлення процесуальних строків на подання відповіді на відзив.

23.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 25.03.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.04.2020 призначив розгляд справи №910/19004/19 на 19.05.2020.

19.05.2020 у судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті справи та просив суд задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача надав заперечень на позов та просив суд в позові відмовити, надав для долучення до матеріалів справи письмові заперечення. Суд оголосив перерву з розгляду справи по суті на 26.05.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги, надав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи,

Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2020 надав пояснення по суті заперечень на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 26.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

01.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1" (сторона-2, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії №1410122 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є постачання теплової енергії в гарячий воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності або на балансі або в експлуатації або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку № 5 до цього договору на потреби об`єктів по вул. Ушакова, 1Б опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що сторона-1 зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток № 2 до цього договору).

При цьому, сторона-2 зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору (п. 2.3.1 договору).

У додатку № 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторонами погоджено, що розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні: 1097,94 грн./Гкал. У разі зміни тарифів розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 здійснюються за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів у період дії цього договору відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

У додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.

Так, відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору сторона-2 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Пунктом 3 додатку № 4 визначено, що сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору.

Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору).

Відповідно до п.п 8.1, 8.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Припинення дії договору не звільняє сторону-2 від обов`язку повної сплати нарахувань за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018, внаслідок чого, за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 206 891,30 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018 позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 22 048,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 768,35 грн та 3% річних у розмірі 2 554,58 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Постачання позивачем у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року теплової енергії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року та актами приймання-передавання товарної продукції за спірний період.

Судом враховано, що акти приймання-передавання товарної продукції за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року не підписані представником відповідача.

Пунктом 3 додатку №4 до договору передбачено обов`язок відповідача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт.

Доказів виконання п. 3 додатку № 4 до договору з отримання відповідачем актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Отже, у розумінні умов договору, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що відповідач до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачує позивачу вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором перед позивачем у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року становить 206 891, 30 грн.

При цьому, у відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог та вважає, що позивач безпідставно проводить розрахунки обсягів втрат теплової енергії в трубопроводі. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач виставляє відповідачу показники теплових втрат у трубопроводі, які іноді перевищують розмір споживання теплової енергії, у зв`язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом за вих. №452 від 30.07.2019 про роз`яснення нарахування втрат теплової енергії за договором №1410122.

У відповідності до змісту листа за вих.№3011/1/3833 від 18.03.2020 та відповіді на відзив, позивач заначив, що розрахунки фактичних величин втрат теплової енергії (Гкал) у зазначених теплових мережах за вищезгадані розрахункові періоди були здійснені у відповідності до умов укладеного договору №1410122 від 01.09.2018, з урахуванням фактичних температур теплоносія у подавальному та зворотному трубопроводах теплових мереж у відповідності до формули п.2.6 МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255)».

Суд звертає увагу, що додатком № 1 до договору сторони обумовили орієнтовні обсяги теплової енергії відповідача та визначили, що тепловими витратами на ділянці трубопроводів та в місцевій системі відповідача згідно схеми, яка є додатком №5 до договору. Крім того, у п. 3 додатку №1 визначено, що фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.

Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 визначено основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, а також засобів вимірювальної техніки, окрім ТЕЦ, магістральних теплових мереж та котелень, підключених до них, які належать до сфери управління Міненерговугілля України та на які поширюється дія нормативного документа ГКД 34.20.507 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила".

Відповідно до п. 2 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», визначено нормативне посилання на «РД 34.09.255 (ММУ 34-70-080-84) Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях».

Окрім того, позивачем наданий Тимчасовий порядок щодо детального розрахунку втрат на ділянках теплових енергії або організацій, тепловими мережами яких КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» постачає теплову енергію до об`єктів теплоспоживання, затвердженого директором СП «ЕНЕРГОЗБУТ» ПК «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» № 125 від 15.11.2019, у відповідності до якого позивач здійснює розрахунок обсягів на підставі вимог РД 34.09.255 (ММУ 34-70-080-84) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях».

Отже, позивачем було здійснено розрахунки фактичних величин втрат теплової енергії відповідно до умов договору та з урахуванням фактичних температур теплоносія за формулою п. 2.6. МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255) «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях МУ 34-70-080-84 (РД 34.09.255)» та у відповідності до умов, які визначені сторонами у договорі № 1410122 від 01.09.2018.

Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки вони не спростовують обов`язку відповідача виконувати умови договору та сплачувати вартість отриманої теплової енергії у відповідності до розрахунку позивача.

Зауваження відповідача про не надання позивачем доказів на підтвердження випробувань з визначенням теплових втрат у теплових мережах, судом не приймаються, оскільки відповідно до п. 6.3.64. 7.7.23 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71 такі випробування здійснюються з періодичністю один раз на 5 років, при цьому договір №1410122 укладений між сторонами 01.09.2018 року, тобто менше 5 років.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують заборгованість відповідача за договором №1410122 на постачання теплової енергії від 01.09.2018 перед позивачем у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року у сумі 206 891,30 грн.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові не спростував, доказів сплати заборгованості у сумі 206 891,30 грн не надав.

З урахуванням вище наведеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 206 891,30 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 22 048,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 768,35 грн та 3% річних у розмірі 2 554,58 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті п. 5.2.2 договору, відповідно до якого сторона-2 несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку № 4 до цього договору.

Стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення - але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 6 додатку № 4 до договору).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 21 849,14 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 2 768,35 грн, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Проте, за розрахунком суду 3% річних, судом встановлено, що обґрунтованим розміром є 2 470,94 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУД-1" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 16-Д, ідентифікаційний код 30044995) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у сумі 206 891,30 грн, пеню у сумі 21 849,14 грн, інфляційні у сумі 2 768,35 грн, 3% річних у сумі 2 470,94 грн та судовий збір в розмірі 3 509, 69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.06.2020.

Суддя О.В. Гулевець