Постанова № 89700779, 28.05.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2448/20

провадження № 3/415/539/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2020 р. м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

27 березня 2020 року о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, - ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в районі будинку АДРЕСА_3 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

У судове засідання, призначене на 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, повістка з рекомендованим повідомленням повернулася без вручення адресатові, у зв`язку з чим, Лисичанським міським судом була винесена постанова про здійснення приводу на 05 травня 2020 року, яку Національною поліцією виконано не було.

Відповідно до пояснень матері ОСОБА_3 , її син ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований, але тимчасово не проживає, де знаходиться на даний час їй не відомо. В процесі розмови працівники поліції повідомили матері ОСОБА_1 про розгляд справи у відношенні її сина в Лисичанському міському суді та необхідність обов`язкової явки останнього.

05 травня 2020 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання ОСОБА_1 Лисичанським міським судом була повторно винесена постанова про здійснення приводу на 18 травня 2020 року, який виконаний не був. Відповідно до пояснень поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Луганській області ДПП Антона Аброймова, прибувши за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив, сусідів також вдома не було. Місце перебування ОСОБА_1 встановити не вдалося.

У зв`язку з чим, Лисичанським міським судом була повторно винесена постанова про здійснення приводу на 28 травня 2020 року, який працівниками поліції виконаний не був. З пояснень поліцейського УПП в Луганській області ДПП рядового поліції Ярослава Троценко, на виконання приводу, вбачається, що прибувши за адресою: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив. Поспілкувавшись з сусідкою ОСОБА_4 , яка проживає: АДРЕСА_4 , вона повідомила, що вищевказаною адресою ніхто не мешкає. В подальшому перевіривши особу за базою ІПНП України було встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Перевіривши дану адресу двері ніхто не відчинив. Сусідка ОСОБА_5 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_5 за вищевказаною адресою, повідомила, що ОСОБА_1 мешкає з бабусею в квартирі АДРЕСА_6 цього будинку і вона особисто їх бачила напередодні.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України" (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Також, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами…Таким чином, неодноразова неявка позивача, яким було ініційовано судовий спір, без поважних причин у судове засідання цілком об`єктивно була розцінена судами, як зловживання сторони своїми процесуальними правами, що є неприпустимими.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Лисичанському міському суді, з моменту складання протоколу (27.03.2020) по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Статтями 251, 280 КупАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність складу та події адміністративного правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським УПП в Луганській області ДПП Ткаченко К.О. Письменний І.М. від надання письмових пояснень по суті правопорушення та отримання копії протоколу відмовився (а.с.1).

У судовому засіданні були досліджені пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з яких вбачається, що 27 березня 2020 року приблизно о 02 годині 22 хвилин вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків, де в їх присутності на пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, водій транспортного засобу ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 , який представився як ОСОБА_1 - відмовився (а.с.3, 4).

З дослідженого в судовому засіданні рапорту поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Луганській області ДПП Ткаченко К.О. вбачається, що 27.03.2020 під час патрулювання у складі екіпажу «Цейлон-117» в районі будинку 304 по вулиці Володимира Сосюри міста Лисичанська було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДД України. В ході спілкування з водієм у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі м. Лисичанська, на що ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. На ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанову за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.5).

В судовому засіданні була відтворена і досліджена відеозйомка з нагрудних камер співробітників патрульної поліції від 27 березня 2020 року, що міститься на СD носії, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , який знаходився за кермом автомобіля марки ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_1 , працівниками поліції, на місці зупинки транспортного засобу, у зв`язку з наявністю ознак наркотичного сп`яніння у останнього, було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.

З довідки, наданої УПП в Луганській області Департаменту патрульної поліції вбачається, що згідно бази даних НАІС ГСЦ МВС України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не отримував (а.с.7).

Згідно п.1.10 Про Правила дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не є водієм, а є іншою особою, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005р. № 14 суди не вправі застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Вище перелічені докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.

Таким чином, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії органом поліції кваліфіковані правильно, оскільки він, керуючи транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився.

Інших доказів, які б ставили під сумнів кваліфікацію дій правопорушника суду надано не було.

Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд керується ст. 23 КУпАП, відповідно до якої, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення – зі слів не працює, згідно довідки Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ст. 130 КУпАП протягом календарного року не притягувався (а.с.6).

Обставин, що пом`якшують відповідальність правопорушника згідно зі ст. 34 КУпАП та обтяжують відповідальність згідно зі ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, а також - характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Керуючись ст. ст. 33, ч. 1 ст. 130, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір – у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ /22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.

Суддя: М.М. Старікова