Ухвала суду № 89698765, 04.06.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 4-с/490/76/2020 Справа № 490/905/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С., за участі представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович, заінтересована особа: стягувач Акціонерне Товариство «ОТП Банк» , Приватне підприємство "Ажіо", ДП "Сетам", про визнання неправомірними дій виконавця щодо визначення вартості майна , передачі майна на реалізацію та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в Центральний районний суд м. Миколаєва зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. по проведенню оцінки нерухомого майна в межах зведеного виконавчого провадження № 60825120, визнати неправомірною оцінкунерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , проведену ПП "АЖІО" в межах цього зведеного виконавчого провадження, визнати неправомірними дії приватного виконавця Куліченка Д.О. щодо передачі майна на реалізацію за ціною, визначеною звітом про оцінку майна від 25 березня 2020 року, зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. усунути порушення , що стали наслідком неправомірних дій в межах зведеного ВП № 60825120 по оцінці вказаного нерухомого майна шляхом звернення до ДП "СЕТАМ" з метою зняття вищевказаного нерухомого майна з торгів та поновити порушене право боржника шляхом проведення оцінки майна належним чином у відповідності до вимог законодавства.

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебувають виконавчі листи, видані Центральним районним судом м.Миколаєва 13 травня 2019 року № 490/905/16-ц . 06.12.2019 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень та об`єднано в одне зведене виконавче провадження № 60825120.

27 грудня 2029 року приватним виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна боржника , згідно яких накладено арешт на нерухоме майно боржника , а саме гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 23,2 кв.м. з підвалом за адресою м.Миколаїв, автогражний кооператив "Строитель"; нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 ; 1\4 частина двокімнатної квартири загальною площею 43,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 . ,

10 січня 2020 приватним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні винесено постанову про призначення суб`єкта оціночноїх діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ПП "Ажіо".

Постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності, вимоги щодо надання доступуп до об`єктів оцінки з метою проведення оцінки, висновок провартість нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 - боржнику не надсилалися.

03 квітня 2020 року нею отримано копію висновку про впартість гаража, яка становить 56 000 грн.

Проте, вважає, що визначення вартості гаража здійснювалося з суттєвим порушеннями законодавства України, що призвело до заниження вартості майна боржника та невідповідності вартості ринковим цінам.

По-переше, оцінка майна була проведена не уповноваженим на те суб`єктом оціночної діяльності, оскільки постанова винесена приватним виконавцем 10 січня 2020 , а дата оцінки визначена 24.03.2020 , що суперечить строкам ,встановленим ст. 20 ЗУ "Про викогнавче провадження".

Також ні приватний виконавець, ні суб`єкт оціночної діяльності не зверталися до боржника з вимогами надати фізичний доступ до гаражу з метою визначення його вартості, отже огляд об`єкту оцінки не проводився. Таке суперечить вимогам ст. 11 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та п. 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" .

Таким чином, приватний виконавець зпазначив у заявці на реалізацію арештованого майна недостовірну інформацію щодо вартості майна, що є порушенням Порядку реалізації арештованого майна,затв.наказом МЮ України 29.09.2016 № 2831/5 .

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 відмовлено у задволенні заяви боржника про забезпечення скарги шляхом заборони проведення електронних торгів ДП «Сетам» гаража, загальною площею 45,8 кв.м. в м. Миколаєві, автогаражний кооператив «Строитель», гараж НОМЕР_1 , за реєстраційним номером лоту - НОМЕР_2 - до завершення розгляду скарги.

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича копії документів: договір на проведення оцінки 991/20 між приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. та ПП "Ажіо"; постанови про призначення субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання від 10.01.2020 р.; висновок (звіт) з питань визначення вартості(оцінки) арештованого майна боржника - гараж загальною площею 23,2 кв.м. з підвалом за літ. Апд загальною площею 22,6 кв.м. в м. Миколаєві, «Строитель», автогаражний кооператив, гараж № НОМЕР_1 .

Витребувано у АА "Ажіо" докази огляду нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також матеріали додані до звіту про оцінку майна, які мають містити посилання на тип фотокамери, дату проведення фотозйомки та дозволять ідентифікувати місце і умови її проведення.

Ухвала отрана суб`єктом оскарження та зацікавленою особою , проте вимоги ухвали не виконані, матеріали виконавчого провадження та оцінки майна суду не надано.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 просила про задволення вимог скарги в повному обсязі.Також суду повідоммила, що на теперішній час торги вже відбулися і вказаний гараж реалізовано за оспорюваною оцінкою.

Приватний виконавець Куліченко Д.О. та представник ПП "Ажіо" , предстаник стягувача в судове засіданні не прибули, про час та місце розгляду скарги повідомлені неодноразово належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на скаргу не надали.

Суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутність учасників процесу, оскільки неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

У січні 2016 року акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що 13 червня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав ОСОБА_2 кошти у розмірі 170 000 доларів США строком до 12 червня 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору. 13 червня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № SR-400/160/2006, яка зобов`язалась відповідати солідарно з боржником за повне виконання зобов`язань.

АТ «ОТП Банк» просило стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку 147 816,11 доларів США (3 384 235,06 грн) та судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року позов АТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-400/127/2006 від 13 червня 2006 року в загальному розмірі 147 810,49 доларів США (еквівалент 3 384 109,05 грн), з яких: 127 554,28 доларів США (еквівалент 2 920 342,48 грн) - заборгованість за кредитом; 20 256,21 доларів США (еквівалент 463 764,27 грн) - заборгованість за процентами.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору № ML-400/127/2006 від 13 червня 2006 року, додаткового договору № 1 від 26 вересня 2011 року, додаткового договору № 2 від 28 квітня 2014 року та іпотечного договору № PCL-400/281/2006 від 13 червня 2006 року недійсними відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 березня 2019 року, залишеною без змін Постановою Веровного Судуд від 03 березня 2020 року , рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов АТ «ОТП Банк» задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-400/127/2006 від 13 червня 2006 року станом на 10 грудня 2015 року в загальному розмірі 118 266,91 доларів США, з яких: 113 748,11 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 518,80 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ML-400/127/2006 від 13 червня 2006 року станом на 10 грудня 2015 року в загальному розмірі 29 543,58 доларів США, з яких: 13 806,17 доларів США - заборгованість за кредитом; 15 737,41 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження (положення частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

06.12.2019 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. винесено постанову про обєднання у зведене виконавче провадження№ 60825120 виконавчих проваджень ВП № 60824556 та ВП № 60824794.

27 грудня 2019 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. винесено Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника –в межах ЗВП № 60825120, якою описано та накладено аопешт на нерухоме майно ОСОБА_1 - гараж загальною площею 23,2 кв.м. з підвалом за літ. Апд загальною площею 22,6 кв.м. в м. Миколаєві, «Строитель», автогаражний кооператив, гараж № НОМЕР_1 та призначено відповідальног зберігача ОСОБА_3 , , при цьому зазначено, що доступ до приміщення не надано.

10 січня 2020 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. у зведеному виконавчому провадженні № 60825120 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночноїх діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ПП"Ажіо" в особі ОСОБА_4 , та доручено протягом 15 робочих днів з моменту ознайомлення з постановою надати письмовий висновок (звіт) з питань визначення вартості (оцінки) арештованого майна боржника , а саме гаражу загальною площею 23,2 кв.м. з підвалом за літ. Апд загальною площею 22,6 кв.м. в м. Миколаєві, «Строитель», автогаражний кооператив, гараж № НОМЕР_1 .

03 квітня 2020 приватним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 направлено повідомлення від 27.03.2020 про результати оцінки майна з копією вуисновку про вартість , проведеного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Ажіо" в особі оцінювача ОСОБА_4 від 25 березня 2020 року, якою визначено ринкову вартість з метою використання як початкова ціна під час продажу майна на електронних торгах в ході реалізації виконавчого провадження вказаного гаражу у розмірі 56 000 грн - з використанням порівняльного методичного підходу.

У звіті зазначено, що приватним виконавце на адресу оцінювача надано крім відповідних постанов приватногго виконавця, інформація з Державних реєстрів та технічний паспорт.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та обєктивності.

У відповідності до ч. 3 п. 15) ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно положень статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» , визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (частина четверта статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, скаржник не посилається на те, що їй не було відомо про відкрите виконавче провадження та про призначені виконавчі дії на 27 грудня 2019 року щодо опису та арешту нерухомого майна - і таке спростовується матеріалми цивільної справи № 490/905/16-ц.

Доказів надсилання заяви про визначення вартості майна боржником на адресу приватного виконавця в порядку ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" після винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника - до матеріалів скарги не надано.

Що стосується твердження скаржника, щовисновок про оцінку майна скаледно з порушенням строків, то таке не має значення дл правильного вирішення справи, адже Постанова від 10 січня 2020 року містить доручення суб`єкту оцівночної діяльності протягом 15 робочих днів з моменту ознайомлення з постановою надати письмовий висновок з питань визначення вартості майна , доказів отримання ПП "Ажіо" вказаної постанови раніше 10 березня 2020 року матеріали справи не містять , а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях. До того ж положення ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" містять вимоги щодо строків оцінки - лише щодо " не раніше проведення опису та арешту майна" та строк її дії - шість місяців, що в даному випадку приватним виконавцем та оцінювачем не порушено.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

За положеннями ст. 11 цього Закону, договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.

Права, обов`язки та відповідальність оцінювача (суб`єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Даним Стандартом (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Проте, хоча ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки, але нормами ст. 20,58 ЗУ "Про виконавче провадження" , який є спеціальним у даних правовідносинах сторні, не передбачено обов`язку виконавця надавати обов`язковий доступ до предмету оцінки оцінювачеві.

Крім того, заявником не надано суду жожних доказів того, що при нзабьезпеченні огляду спірного приміщення гаражу оцінка була б інакшою- адже заявник взагалі не посилався на докази, що ринкова вартість вказаого гаражду є вищою, ніж зазначено.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 81 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Предметом скарги ОСОБА_1 є оцінка законності дій приватного виконавця щодо вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Неправомірні дії - дії, що порушують вимоги закону або інших нормативних актів, здійснюються всупереч праву. Вони являють собою заборонені нормами права форми поведінки суб`єктів права та порушують приписи юридичних норм. Отже, суть протиправності зводиться до об`єктивного порушення закону.

Проте судом не встановлено порушення закону приватним виконавцем Куліченко Д.О. при проведенні ним виконавчих дії щодо проведення оцінки спірного гражу.

Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином з урахуванням встановлених обставин та вищевказаних законодавчих норм, суд дійшов висновку про те, що вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 259, 260, 268, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. щодо визначення вартості майна, передачі майна на реалізацію та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.А. Гуденко