Вирок № 89697581, 09.06.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1759/19

ВИРОК

Іменем України

09 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б, при секретарі - Бойко А.А.,

за участю: прокурора- Лащука В.М.,

обвинуваченого- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд м. Вінниці Вінницької області об`єднані кримінальні провадження у одне, відомості про які внесені 21.05.2019 в ЄРДР за №12019020100000419 та 09.01.2020 в ЄРДР за №12020020100000030 за обвинуваченням :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;до затримання фактично проживаючого за адресою: в АДРЕСА_2 , розлученого, має одну малолітню дитину, раніше судимого:

-18.08.2004 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 122 до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнився - 28.11.2005;

-10.07.2007 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років, звільнився -05.02.2013;

-29.06.2016 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнився - 12.07.2018;

- 26.07.2019 Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуваннямз іспитовим строком тривалістю 3 роки, з застосуванням ч.1, п.п. 1,2, ст.76 КК України;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.3 ст.185 КК України,

УСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 будучі достовірно обізнаним, що відносно нього ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік та винесено ряд обмежень, а саме:

-заборонити вихід з місця проживання з 22:00 до 06:00 годин;

-заборонити виїзд за межі району без дозволу органу Національної поліції;

-заборонити відвідувати місця продажу спиртних напоїв на розлив;

-з`являтися в органи Національної поліції для реєстрації 4 рази на місяць.

Незважаючи на встановлені судом обмеження, обвинувачений ОСОБА_1 , діючиумисно, без поважних причин, проявляючи небажання виконувати встановлені відносно нього обмеження щодо заборони залишення місця проживання в АДРЕСА_3 , з метою ухилення від адміністративного нагляду -03.05.2019 самовільно залишив вищевказане місце проживання та був відсутнім у ньому до 17.05.2019.

При цьому, в порушення вимог п. «в» ч. 1 ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» ОСОБА_1 жодними засобами не повідомив поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця свого проживання та в порушення постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 не з`являвся для реєстрації в територіальному органі Національної поліції за місцем проживання, що свідчить про свідоме бажання останнього ухилитись від адміністративного нагляду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 , 29.12.2019 близько 13:00 години, прийшов до будинковолодіння свого знайомого- потерпілого ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 Далі ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 сіли у літній кухні зазначеного будинковолодіння та розпивали спиртні напої. У подальшому до них приєднався місцевий житель ОСОБА_3 . Близько 14:00 годині того ж дня ОСОБА_1 вийшов з літньої кухні на подвір`я будинковолодіння, повідомивши присутнім, що йде до вбиральні, яка розташована на вулиці. Вийшовши на подвір`я, ОСОБА_1 помітив, що двері до житлового будинку потерпілого були привідкриті. У цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна повторно, поєднаного з проникненням у житло.

Реалізуючи свій злочинний намір обвинувачений ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу увійшов всередину вищевказаного будинку, де в кімнаті на видному місці побачив та викрав кутову шліфувальну машину (болгарку) марки «Энергомаш», моделі «УШМ 90125М», вартістю згідно висновка експерта № 172/20-21 від 22.01.2020 у 281,36 гривень, яка належала потерпілому та сховавши її під куртку, покинув будинок.

Реалізувавши свій злочинний намір до кінця, обвинувачений ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, у подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 281,36 гривень.

Ухвалою суду від 14.05.2020 об`єднано вищезазначені кримінальні провадження в одне провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчинені злочинів , передбачений за ст.395, ч.3 ст. 185 КК України у повному обсязі , суду показав, що дійсно на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 йому встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік та винесено відповідні обмеження, про які він знав. Однак він порушив обмеження щодо заборони залишення місця проживання в АДРЕСА_3 , та у період з 03.05.2019 до 17.05.2019 самовільно змінив місце свого проживання, проживаючи в с . Яришівка Тиврівського району у свого знайомого та домагаючи йому. При чому, про зміну свого місця проживання він поліцію не ставив до відому, оскільки побоювався , що його заарештують, оскільки він є раніше судимим.

Також, суду заначив, що він дійсно 29.12.2019, близько 13:00 год., прийшов до будинку свого знайомого ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вони стали разом розпивали спиртні напої. В подальшому до них приєднався місцевий житель ОСОБА_3 . Потім, він приблизно о 14:00 год. того ж дня, повідомивши присутнім, що йде до вбиральні, яка розташована на вулиці. Вийшовши на подвір`я, він помітив, що двері до житлового будинку були відкрита, увійшовши всередину будинку, у кімнаті він побачив болгарку та скориставшись тим, що його ніхто не бачить , він викрав болгарку та сховавши під куртку покинув будинок потерпілого.

У скоєних злочинах кається, просить суд призначити йому мінімальне покарання, оскільки у нього є малолітня дитина , яку необхідно утримувати.

Потерпілий ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності; претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, просить суд призначити покарання на розсуд суду.

Враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого; процесуальних витрат, питання про речовий доказ. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив:

-по епізоду скоєному 03.05.2019 - самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, і його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.395 КК України;

-по епізоду скоєному 29.12.2019 - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло і його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.3 ст.185 КК України.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує особу винного, який за місцем останнього проживання зарекомендував себе з негативної сторони; у лікарів психіатра та нарколога на обліках не перебуває, на час затримання не працював, розлучений, має малолітню дитину, яка проживала окремо від обвинуваченого на час його затримання; вчинення обвинуваченим злочину у період випробувального терміну.

Крім цього, суд враховує міркування потерпілого ОСОБА_4 , який не наполягав на призначені обвинуваченому судом суворого покарання, а також відсутність у нього до ОСОБА_1 Впретензій матеріального та морального характеру.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючої обставин, вищезазначені дані про особу обвинуваченого; тяжкість вчиненого ним кримінальних правопорушень, індивідуальні ознаки та вартість вкраденого майна, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства і не можливістю призначення більш м`якого виду покарання, тому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України, із застосуванням положень ч.4 ст.70 , ч.1 ст. 71 КК України.

І саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає, буде справедливим та достатнім і сприяти його виправленню та попередженню вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Крім того, суд зазначає, що вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 26.07.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 (дата події злочину -20.01.2019) та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі; визнано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (дата події злочину- 14.03.2019) та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. За ч.1 ст.70 КК України призначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, призначено іспитовий строк тривалістю в 2 роки. Відповідно до ч.1, п.п. 1.2 ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_1 - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Даний вирок набрав законної сили 28.08.2020 та звернутий до виконання.

Відповідно до положень, викладених в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 « Про практику призначення судами кримінального покарання ( із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду № 18 від 10.12.2004; № 8 від 12.06.2009; № 11 від 06.11.2009) судам роз`яснено, що коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК : спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Згідно до положень, викладених в ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно до протоколу затримання від 31.01.2020, затвердженого начальником Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області , судом установлено, що на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 31.01.2020, обвинувачений ОСОБА_1 був затриманий по даному кримінальному провадженню 09.01.2020 в ЄРДР за №12020020100000030 за ч.3 ст. 185 КК України.

Тому початок строку відбування покарання ОСОБА_1 за даним вироком слід рахувати з моменту його затримання - 31.01.2020 та на підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з моменту його затримання 31.01.2020 до набуття вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім цього, як роз`яснено у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», згідно із рішенням ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», в якому, зокрема, зазначено таке: «Законність тримання заявника під вартою з 15.10.2001 до 04.08.2003 п. 74 «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі») № 28358/95, п. п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд 15.10.2001 прийняв рішення про попереднє ув`язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обґрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв`язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008).

Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме набрання цим вироком законної сили не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Отже з урахуванням вищевказаного, при вирішенні питання що належить вчинити із заходами кримінального провадження,- обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілим не пред`являвся.

Арешт, накладений підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2020 на болгарку марки «Энергомаш», моделі «УШМ 90125М», слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають до стягнення процесуальні витрати на корить держави за проведення: судово-товарознавчої експертизи № 172/20-21 від 22.01.2020 в сумі 471 гривень, які визнанні обвинуваченим та підтверджуються письмовими доказами .

Долю речового доказу, слід вирішити в порядку ст.100 КПК України, а саме - болгарку марки «Энергомаш», моделі «УШМ 90125М», яку поміщено до спец. пакету НПУ ГСУ INZ 3004643 та скріплену підписами понятих, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, повернути за належністю потерпілому - ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.349, 373, 374 КПК України, Суд -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України та призначити йому покарання у виді 4 ( чотирьох) місяців арешту.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання за вказаний злочин та злочин, за який ОСОБА_1 засуджено вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 26.07.2019 за ч.2 ст. 185 КК України , - у виді трьох років позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 ( трьох) років 2 ( двох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 26.07.2019 призначити остаточне покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання - 31.01.2020.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з моменту його затримання- 31.01.2020 до набуття вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Скасувати застосований на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2020 накладений арешт на болгарку марки «Энергомаш», моделі «УШМ 90125 М.

Речовий доказ:болгарку марки «Энергомаш», моделі «УШМ 90125М», яку поміщено до спец. пакету НПУ ГСУ INZ 3004643 та скріплену підписами понятих, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області , відповідно до квитанції № 29-20 - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікацій номер: НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням по кримінальному провадженню судово-товарознавчої експертизи № 172/20-21 від 22.01.2020 у сумі 471 гривень.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Після проголошення вироку його копії негайно видати: прокурору, обвинуваченому, а потерпілому -скерувати поштою.

Суддя: О.Б. Саєнко