Ухвала суду № 89695125, 09.06.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/575/20

Справа № 754/812/19

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2020 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача про відшкодування шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.12.2019 під головуванням судді Грегуля О.В. відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.12.2019 під головуванням судді Грегуля О.В. було визнано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Грегуля О.В. необґрунтованою та прийнято самовідвід по зазначеній цивільній справі та передано матеріали цивільної справи на авторозподіл для визначення іншого судді в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 грудня 2019 року, вищезазначена справа за єдиним унікальним номером 754/812/19, номер провадження 2/754/4152/19, передана судді Зотько Т.А. у зв`язку з самовідводом судді Грегуля О.В.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17.12.2019 під головуванням судді Зотько Т.А. вищевказану справу прийнято до провадження та призначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.06.2020 під головуванням судді Зотько Т.А. було визнано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Зотько Т.А. необґрунтованою та прийнято самовідвід по зазначеній цивільній справі та передано матеріали цивільної справи на авторозподіл для визначення іншого судді в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2020 року, вищезазначена справа за єдиним унікальним номером 754/812/19, номер провадження 2/754/575/20, передана судді Бабко В.В. у зв`язку з самовідводом судді Зотько Т.А.

Стаття 40 ЦПК України визначає порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Частинами 1-3 статті 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.

Отже, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Стаття 37 ЦПК України визначає недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, згідно якої суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Відповідно до ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України , суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 неодноразово заявляла відвід судді Бабко В.В. по інших цивільних справах, скаргах, які надходили від ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва та були передані судді Бабко В.В. через автоматизований розподіл судових справ.

Мотивуючи свої відводи ОСОБА_1 виходила за законні підстави частинами 1-3 статті 36 ЦПК України та зазначала неправдиві відомості, які зачіпали честь та гідність судді Бабко В.В. та її родини.

У зв`язку з викладеним вище, 29.05.2020 суддею Бабко В.В. було подано заяву про втручання діяльність судді до Вищої ради правосуддя та Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи висловлену недовіру до судді з боку позивача ОСОБА_1 , яку суд розцінює як тиск при розгляді даної справи та практику Європейського Суду з прав людини, з метою уникнення чи запобігання у подальшому негативного ставлення позивача по даній справі до судді, з метою об`єктивного та неупередженого розгляду даної цивільної справи, вважаю за доцільне заявити по даній справі самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд має завжди бути "встановленим законом".

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах "Булут проти Австрії" від 22.02.1996 року, "Бускаріні проти Сан-Марино"). Термін "закон", про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. (рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії").

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст.6 (справи "Цанд проти Австрії", заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та "Россі проти Франції", заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін "суд, встановлений законом", поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним" за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

У зв`язку з викладеним вище, вважаю за доцільне заявити самовідвід по цивільній справі 754/812/19 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти самовідвід по цивільній справі №754/812/19 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Відвести головуючу по справі Бабко В.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Матеріали цивільної справи №754/812/19-ц передати до канцелярії суду для повторного авторозподілу відповідно до вимог ч.3 ст. 14 та ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Бабко