Рішення № 89691651, 05.06.2020, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/378/20

2/609/242/2020

05 червня 2020 року Шумський районний суд Тернопільської області:

В складі головуючого судді: Ковтуновича О.В.

За участі:

секретаря судового засідання Кравчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: Товариста з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича

вимоги позивача: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

учасники справи - не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Товариста з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі відповідачі), де третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича (далі третя особа) з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

2. Позов обґрунтований тим, що позивач дізнавя про існування виконавчого провадження № 61657668 тільки 27 березня 2020 року. Жодного документу від стягувача ТОВ «Фінфорс» він не отримував, претензії, повідомлення про те що в нього є заборгованість, сукупна вартість заборгованості, тощо. Місце реєстрації не змінював з 1993 року і по теперішній час.

Як вбачається із інформації з Єдиного реєстру боржників ТОВ «Фінфорс» звернулося до приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. яким було вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості - про яку навіть останній і не знав.

Позивач, ОСОБА_1 категорично не погоджується із зазначеним виконавчим написом, та вважає протиправно вчиненим приватним нотаріусом Колейчик В.В., оскільки, вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи/або відсутності спору щодо заборгованості.

Позивач у позовній зауважує, що ТОВ «Фінфорс» повинна була повідомити його як боржника про вчинене відступлення права вимоги, та зробити це вони зобов`язані у письмовій формі. У такому повідомленні слід було б зазначити: право вимоги якої саме грошової заборгованості передано, а також ідентифікаційні дані та реквізити фактора, уключаючи поточний рахунок, на який мають бути перераховані грошові кошти.

Позивач у позовній заяві зауважує, що подав паралельно до Тернопільського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Дорошкевич В.Л., але дане провадження ще не відкрите.

Із даним кредитним боргом позивач не погоджується, тому що не має ніякого уявлення звідки дане зобов`язання виникло, та в нього є обгрунтовані сумніви щодо наявності взагалі заборгованості. Позивач намагався вияснити у даному Товаристві звідки виникли зобов`язання та яка сукупна сума заборгованості, щоб йому надали кредитний договір, хоча-б письмове пояснення про існування заборгованості, але останньому грубо відповідають та ображають у кожній розмові.

На сьогоднішній день ТОВ «Фінфорс» не доведено жодного факту про існування у позивача заборгованості. Тож Відповідач діє з порушеннями вимог ч.3 ст.27 ЦПК, та недобросовісно здійснює свої процесуальні права і виконує процесуальні обов`язки, а тому позивач просить визнати виконавчий напис здійсненний приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 14 травня 2020 року.

4. Ухвалою суду від 14 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду по суті на 05 червня 2020 року.

5. Позивач у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутності.

6. Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

7. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. Як вбачається із повідомлення ПриватБанку надісланого на електрону адресу позивача, ОСОБА_1 , згідно з постанови про накладення арешту видаткові операції із його рахунком зупинено.

9. Згідно інформації із автоматизованої системи виконавчого провадження, вказується, що приватним виконавцем відкрито 26.03.2020 р. примусове виконання де боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач ТОВ «Фінфорс», код ЄДРПОУ 41717587.

10. Відповідно до інформації із єдиного реєстру боржників боржник ОСОБА_1 , 29.11.1993 р., номер провадження 61657668, на підставі документа приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області, про стягнення коштів.

ІV. Оцінка Суду.

11. Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

12. Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

13. Відповідно достатті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

14. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

15. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

16. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

17. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

18. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

19. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

20. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

21. Відповідно до частини третьої і четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

22. Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

23. У відповідності до п. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

24. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

25. Статею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

26. Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

27. Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

28. Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

29. Вимогами частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

30. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

31. Суд зауважує, що для того, щоб встановити обставини, які входять у предмет доказування суду не надано належних доказів, тому суд позбавлений можливості встановити правомірність вчинення нотаріальної дії.

32. Враховуючи наведене, позивач на підтвердження своїх позовних вимог не подав належних та допустимих доказів, не звертався до суду із клопотання про витребування доказів, що позбавляє суд можливості встановити обставини, які входять у предмет доказування, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

33. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

З цих підстав,

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 43, 76-84, 141, 258-259, 263-265, 280-281 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Винести заочне рішення.

2. У задоволені позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариста з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (місце знаходження: м. Київ, Новопечерський провулок буд. 19/3, корп. 2, оф.(кв.) 9, код ЄДРПОУ 41717584), третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича (місце знаходження: м. Бровари вул. Грушевського, 15, офіс 6) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а саме визнання виконавчого напису здійсненного приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. недійсним та таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

3. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

6. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно процесуальним кодексом України.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторонам роз`яснити, що під час карантину, встановленого Кабінет Міністрів України на запобігання поширення корона вірусної хвороби (COVID -19) строки оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення суду складено 05 червня 2020 року.

Суддя: О. В. Ковтунович