Вирок № 89689213, 03.06.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

№ 317/1146/17

№/п 1-кп/317/13/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Громової І.Б.,

при секретарі: Коваль В.В.,

за участю прокурора: Узун В.К

обвинуваченого: ОСОБА_1

адвоката обвинуваченого Барчука В.І.

представника потерпілого Василеги І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12015080230002108 від 29.10.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, освіта незакінчена вища, має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, розлучений, офіційно не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

23.09.2015 року ОСОБА_1 маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, зателефонував на мобільний телефон директору ТОВ «Александр-Агро» ОСОБА_3 , з яким він на протязі семи років перебував у ділових стосунках, пов`язаних з торгівлею насінням соняшника та пояснив, що йому необхідно придбати 100 тон насіння соняшника, після чого обговорив у телефонній бесіді умови реалізації товару. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились, що за товаром ОСОБА_1 прибуде 25.09.2015 року.

25.09.2015 року, ОСОБА_1 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, скоординував на місце зберігання насіння соняшника ТОВ «Александр-Агро», а саме до току ПП «Агрофірма Славутич» розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Веселе, вул. Центральна, 162, водія на автомобілі «Краз», державний номер реєстрації НОМЕР_1 , а сам в свою чергу знов зателефонував директору товариства ОСОБА_3 та пояснив, що він направив до вказаного току свій вантажний автомобіль уточнивши його державний номер реєстрації та попросив завантажити вказаний автомобіль насінням соняшника та відпустити з метою економії часу так як він зайнятий і приїде на місце під час здійснення другого завантаження та розрахується за придбаний товар. ОСОБА_3 на ґрунті довготривалих ділових відносин, довіряючи ОСОБА_1 погодившись на його прохання надав вказівку працівникам ТОВ «Александр-Агро» завантажити вказаний вантажний автомобіль насінням соняшника та надати можливість його подальшого транспортування.

Після чого, автомобіль «Краз» було заповнено насінням соняшника, вагою 25 тон 690 кг. загальною вартістю 205 520 гривень, після чого вказаний автомобіль покинув місце пригоди, в результаті чого діями ОСОБА_1 . ТОВ «Александр-Агро» завдано матеріальний збиток, на загальну суму 205 520 гривень, що є великим розміром. За вказаний товар ОСОБА_1 не розрахувався, на вимоги розрахуватися не реагував та переховувався.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

ОСОБА_1 провину у скоєному правопорушенні формально не визнав. Щодо обставин та мотивів скоєння пояснив наступне:

ОСОБА_1 був знайомий зі ОСОБА_3 на час події близько 7 років. ОСОБА_3 працював в аграрному підприємстві, що розташовано в Оріхівському районі Запорізької області, а на 2015 рік вже перейшов працювати директором до ТОВ «Александр-Агро». У них склались довірливі робочі комерційні стосунки. ОСОБА_1 не є підприємцем, не представляє яке-небудь підприємство. Здійснював посередницьку діяльність між аграрними підприємствами купуючи насіння, зерно, сільхозпродукцію та реалізуючи заінтересованим особам. При цьому самостійно винаймав автотранспорт, домовляючись з власниками транспортних засобів, сплачуючи за послуги перевезення готівкою. Жодних договорів ніколи не укладав, своїх підписів в накладних та документах не ставив. Отримував відсотки за посередництво. Вартість товару та послуг визначав самостійно.

23 вересня 2015 року ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та домовився з ним про те, що він як посередник візьме у ТОВ «Александр-Агро» соняшник, продасть іншому підприємству, при цьому організує вивіз насіння. Наполягав, що до вивозу насіння він брав на ТОВ «Александр-Агро» зразок насіння, його якість влаштувала, тому він вирішив провести операцію. При цьому ОСОБА_1 бажав взяти на ТОВ «Александр-Агро» близько 100 тонн насіння, про що він повідомив ОСОБА_3 .

В процесі допиту ОСОБА_1 стосовно вказаних обставин став змінювати покази, та зазначив, що мав намір брати по одній машині на тиждень, якщо насіння буде належної якості та його буде влаштовувати угода.

24.09.2015 року ОСОБА_1 знову зателефонував ОСОБА_3 та домовився про порядок отримання вантажу. В автомобіль повинні були відвантажити 26 тонн насіння соняшника. Ціну соняшника вони з ОСОБА_3 оговорювали, за 7900 грн. за тонну. ОСОБА_1 жодних договорів не укладав та не підписував, вартість насіння визначалася ним особисто, при цьому в вартість враховувались витрати на перевозку та оренду автомобіля, та вартість послуги за посередництво, що повністю належали ОСОБА_1 . Особисто при завантаженні насіння ОСОБА_1 не був присутній. Водій вантажівки за вказівкою ОСОБА_1 приїхав на ТОК в с.Петропіль, (за якою назвою ОСОБА_1 знав населений пункт) отримав вантаж, поставив підпис в накладній, на випадок, якщо буде зупинений ППС, перевірив вагу вантажу, якість не перевіряв та перевіз вантаж до ПП « ОСОБА_18 », довго очікував в черзі. ОСОБА_3 зателефонував та повідомив, що насіння відвантажено. В той же день ОСОБА_1 зателефонували з ПП « ОСОБА_18 » та повідомили, що якість насіння, що привезли від ОСОБА_1 їх не влаштовує. ОСОБА_1 поїхав на ПП « ОСОБА_18 » та особисто впевнився, що насіння гіршої якості, але це не було підтверджено сертифікатами та результатами аналізів та експертиз. Домовленість про певну якість насіння з ПП « ОСОБА_18 » взагалі нічим не підтверджувалась. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та висловив претензії, щодо якості насіння. ОСОБА_3 в телефонній розмові відмовився отримати насіння назад. З цього приводу ОСОБА_1 посварився з ОСОБА_3 ОСОБА_1 вирішив насіння продати ПП «ОСОБА_18», але як він зазначає за меншою ціною, ніж розраховував. За одну тонну соняшника ОСОБА_1 отримав готівкою по 7200 гривень, тобто 184 968 гривень. Продаж відбувся в той же день, одразу. Гроші ОСОБА_3 ОСОБА_1 не віддав. ОСОБА_3 на думку ОСОБА_1 домовленість по відвантаженню насіння виконав повністю.

В цей час до нього звернувся його знайомий ОСОБА_12 , у якого ОСОБА_1 позичав 70000 гривень та вимагав повернути борг. ОСОБА_1 із грошей, що були ним отримані за продаж соняшника, який належав ТОВ «Александр-Агро» повернув борг ОСОБА_12 . Залишок він також не повернув ТОВ «Александр-Агро», а витратив на лікування свого сина. Гроші, що залишилися від лікування витратив на власний розсуд, на що саме пояснити не зміг. При цьому ОСОБА_3 весь цей час телефонував та вимагав повернути гроші за отримане насіння. ОСОБА_1 визнавав та визнає, що отримав насіння соняшника, а гроші отримані за його реалізацію не повернув навіть на час розгляду справи в суді. А потім взагалі перестав спілкуватися зі ОСОБА_3 Через 2 роки він дізнався, що перебував у розшуку та йому обрали запобіжний захід.

Надаючи пояснення наполягав, що не мав умислу на шахрайство, просто у нього в житті настала «чорна полоса», він не має можливості повернути гроші, але налаштований коли-небудь гроші повернути.

При цьому факт отримання насіння соняшника, що належить ТОВ «Александр-Агро», передачу насіння ПП « ОСОБА_18 », отримання грошей в сумі 184 968 гривень, розпорядження вказаними грошима на власний розсуд, не повернення грошей за отримане насіння ТОВ «Александр-Агро» ОСОБА_1 не заперечує, а повністю визнає. Вказує, що у нього був відсутній умисел на заволодіння грошима шляхом зловживання довірою, а тому не скоював злочину. При цьому починаючи надавати покази суду чітко та ясно зазначив, що взяв у «Александр-Агро» одну машину соняшника з метою заробити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення обвинуваченого, представників потерпілого, покази свідків, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними та дослідженими доказами:

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_3 , що є директором ТОВ «Александр-Агро» суду пояснив:

З ОСОБА_1 знайомий приблизно з 2006-2008 року, оскільки той раніше купувал сільськогосподарську продукцію на підприємстві де працював ОСОБА_3 .У них склалися ділові довірливі стосунки. Раніше за товар ОСОБА_1 розраховувался, іноді затримуючи оплату на 1-2 дні.

23 вересня 2015 року ОСОБА_1 маючи намір на заволодіння майном ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО» шляхом зловживання довірою, зателефонував директорові ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО» з питанням придбання у підприємства 100 тон насіння соняшника. Після обговорення усіх питань щодо реалізації товару, було домовлено, що ОСОБА_1 прибуде 25.09.2015 року до ТОКУ ПП «Агрофірма Славутич» розташованого за адресою: вул. Центральна 162 с. Веселе Запорізького району Запорізької області, де знаходилося на зберіганні насіння соняшника належне ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО». 25.09.2015 року ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та попросив з метою економії часу завантажити насіння соняшника у автомобіль «Краз» держномер реєстрації НОМЕР_1 з причепом, під керуванням водія ОСОБА_17 , та якого після загрузки відпустити, оскільки ОСОБА_1 зайнятий та зможе приїхати під час другого завантаження насіння соняшника та одразу розрахується й отримає документи на відвантажений товар, насіння соняшника. Оскільки ОСОБА_3 до цього вже знав ОСОБА_1 як місцевого підприємця, який періодично вже купував у підприємства сільхозпродукцію, та з яким мав довірливі відносини, тому будь-яких сумнівів щодо зловмисних дій з боку ОСОБА_1 у нього, щодо заволодіння насінням соняшника підприємства на той час не виникло. Тому, після дзвінка ОСОБА_1 щодо завантаження автомобіля «Краз» держ номер реєстрації НОМЕР_1 з причепом та під керуванням водія ОСОБА_17 , за прохання ОСОБА_1 було завантажено насіння соняшника вагою 25 тон 690 кг. на суму за 200832 грн. Потім, коли ОСОБА_1 , вже наприкінці 25.09.2015 року не з`явився та не розрахувався за відвантажений товар, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 на що почув, що він ще зайнятий та розрахується пізніше. Натомість, ОСОБА_1 й надалі не поспішав розраховуватися та на дзвінки щодо розрахунку за товар на протязі місяця після його відвантаження постійно намагався уникнути розмови та перестав брати слухавку, тому ОСОБА_3 змушений звернутися до правоохоронних органів з заявою на неправомірні дії ОСОБА_1 від 29.10.2015 року.

До теперішнього часу ОСОБА_1 так і не розрахувався за насіння соняшника з ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО», та жодного разу навіть не проявив наміру щодо повернення коштів за відвантажений йому товар 25.09.2015 року, а потім ОСОБА_1 став переховуватися від слідства.

В судовому засіданні було допитано свідків:

ОСОБА_8 повідомила суду, що на ТОКУ, де вона працювала завідуючою до листопада 2019 року зберігалося насіння соняшника , яке належало ТОВ «Александр-Агро». 25.09.2015 року директор ТОВ «Александр-Агро» ОСОБА_3 зателефонував, та повідомив, що прийде вантажівка за насінням, яке необхідно відвантажити на 25 тонн. Такий дозвіл директора є звичайним при робочих відносинах. Приїхала вантажівка КРАЗ з причепом під кермуванням ОСОБА_17 . Номер автомобіля та всі дані було записано в книгу. Було складено та видано товарно-транспорту накладну, яка підписана водієм та копія йому надана. Але як відомо свідку, за насіння соняшника ОСОБА_1 не розрахувався. ОСОБА_1 на складі свідок бачила одного разу. В судовому засіданні впевнено вказала на особу, яка не розрахувалась за соняшник.

ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_1 на обличчя не пам`ятає. Вона працює з 2014 року комірником на ТОКУ агрофірми «Славутич». На складах зберігається також майно ТОВ «Александр - Агро». Яке саме майно, в якій кількості зберігається свідку не відомо. 25.09.2015 року за усним розпорядженням директора ТОВ «Александр-Агро» ОСОБА_3 було проведено відвантаження насіння соняшника. За розпорядженням зав ТОКом вона відвантажувала машину соняшника та ТОКУ в с.Веселе по вул.Центральній. Водієм був ОСОБА_17 . У нього вона узнала прізвище замовника та відвантажила 25960 кг, передоплати за соняшник не було,а потім стало відомо, що оплату також не проведено. ОСОБА_10 зателефонувала ОСОБА_3 і він підтвердив відвантаження. Автомобіль заїхав на ваги. ОСОБА_10 виписала товарно-транспортну накладну. ОСОБА_3 попередив телефоном про необхідність завантажити насіння, що зберігалося на ТОКУ та відпустити машину. Накладна була заповнена на водія, замовником вказано ОСОБА_1 . Наявність договору та інших документів це питання бухгалтерії, а тому вона наявність їх не перевіряла. Точно марку автомобіля на час розгляду справи уже не пам`ятає. Через місяць приїхали слідчі та проводили слідчі дії.

Свідок захисту - ОСОБА_12 суду пояснив, що він раніше приятелював з ОСОБА_1 Влітку 2015 року він позичив ОСОБА_1 гроші на півроку, але жодних розписок при цьому вони не складали. Але йому самому знадобилися гроші, а тому він вимагав від ОСОБА_1 повернути 70 000 гривень. ОСОБА_1 просив ці гроші потім знову йому позичити. ОСОБА_1 займався купівлею-продажем сільгосппродукції з 2012 року. Гроші ОСОБА_1 позичав для закупівлі. Коли ОСОБА_12 забрав у ОСОБА_1 позичені гроші на цьому грунті вони посварилися. Жодних розписок одне одному не писали. ОСОБА_1 повернул гроші ОСОБА_12 до 20-х чисел вересня 2015 року в сумі 70 000 гривень, як і позичав.

Від допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 прокурор в ході судового розгляду відмовився. На допиті вказаних свідків сторона захисту не наполягала, оскільки обставини, про які могли повідомити вказані свідки визнані обвинуваченим.

Судом було досліджено письмові докази, якими підтверджено провину ОСОБА_1 , а саме:

Витяг з ЄРДР від 29.10.2015 року № 12015080230002108 за ч.3 ст.190 КК України, щодо події 25.09.2015 року, коли невстановлений чоловік на ім`я ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою під приводом купівлі, заволодів належним ТОВ «Александр-Агро» насінням соняшника загальною вагою 25 тон 690 кг, яке зберігалося на току за адресою Запорізька область Запорізький район с.Веселе вул.Центральна, 162, чим завдав ТОВ матеріальний збиток на суму 205 тис.520 грн. (т.1 а.с.203).

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення 29.10.2015 року ОСОБА_3 заявив, що 25.09.2015 року шляхом зловживання довірою відбулося заволодіння майном, що належить ТОВ «Александр-Агро». На підтвердження кількості викраденого насіння директором ТОВ «Александр-Агро» було надано інформацію 01.11.2015 року. (т.1 а.с.204-205).

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.01.2016 року свідок ОСОБА_14 в присутності понятих впізнав за фотознімками ОСОБА_1 , який 25.09.2015 року здійснив реалізацію насіння соняшника ФОП « ОСОБА_18 ». (т.1. а.с.206-208).

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.01.2016 року ОСОБА_3 в присутності понятих впізнав за фотознімками ОСОБА_1 , який 25.09.2015 року шляхом обману заволодів майном ТОВ «Александр-Агро». (т.1 а.с.209-211). Вказаний протокол за змістом має помилку, яка не виправлялась, а саме в протоколі зазначено дату заволодіння майном 29.10.2015 року, що не відповідає встановленим обставинам справи. Суд враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначали та зазначають дату правопорушення 25.09.2015 року. Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_3 впевнено впізнав ОСОБА_1 , як особу що заволоділа майном підприємства та особу, з якою він домовлявся про те, що насіння соняшника буде відвантажено та сплачено. ОСОБА_1 також не заперечував, що він впізнає ОСОБА_3 та що він дійсно домовлявся про відвантаження насіння та не сплатив його вартість підприємству. (т.1 а.с.209-211).

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.04.2016 року згідно якого свідок ОСОБА_13 в присутності понятих впізнав за фотознімками ОСОБА_1 , який наприкінці вересня 2015 року звернувся до нього з проханням допомогти в перевезенні насіння з с.Петрополь до с.Володимирівське. (т.1 а.с.212-214 ).

Згідно довідки ТОВ «Александр Агро» зі складу підприємства було відвантажено соняшник у кількості 25690 кг за ціною 9780 грн за 1 тону загальною вартістю 253560,3 грн. (т.1 а.с.216). Згідно довідки управління агропромислового розвитку середня ціна реалізації соняшнику у грудні 2015 року по Запорізькому району склала 9780 гривень за 1 тону. (т.1. а.с. 217).

В ході досудового розслідування ОСОБА_1 до слідчого не з`являвся, а тому за клопотанням слідчого за ухвалою слідчого судді від 24.11.2016 року було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. 12.02.2017 року ОСОБА_1 було затримано та 13 лютого 2017 року було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Згідно досудової доповіді від 14.07.2017 року, що була складена старшим інспектором Хортицького РС ЗМРВ з питань пробації ОСОБА_1 визнавав відповідальність за свої вчинки, шкодував про те, що вчинив не правильно, але при цьому в деякій мірі перекладав вину на потерпілого, із-за його несумлінності за наданий товар. Розумів, що необхідно змінювати поведінку та відношення до певних обставин.

Було зроблено висновок про можливість виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі, з випробуванням.

Суд, надаючи оцінку показам свідків, приходить до висновку, що вони свідчать про те, що ОСОБА_1 було отримано насіння соняшника вагою 25690 кг, що належало ТОВ «Александр-Агро». За отримане насіння ОСОБА_1 повинен був розрахуватися готівкою, але цього не зробив, витративши гроші на власний розсуд.

Покази свідка ОСОБА_12 підтверджують те, що ОСОБА_1 не мав на меті розраховуватися з ТОВ «Александр-Агро», оскільки потребував грошей, які йому прийшлося повернути свідкові ОСОБА_12 на його вимогу.

По кримінальному провадженню було заявлено цивільний позов про відшкодування збитків на суму 200382 грн. Цивільний позов було підтримано позивачем.

На обґрунтування цивільного позову та в якості доказів було надано товарно-транспортну накладну б/н від 25.09.2015 року згідно якої ТОВ «Александр-Агро» відвантажило ОСОБА_1 соняшник урожаю 2015 року масою 25, 690 кг. Вантаж отримав водій КРАЗ АР29-50ВІ ОСОБА_17 (т.2 а.с.23). Видаткову накладну № АА-0000028 від 25.09.2015 року на соняшник врожаю 2015 р. в кількості 25690 кг на суму 205520, 10 грн. Одержувачем зазначено приватну особу ОСОБА_1 на умовах продажу за готівку. (т.2 а.с.25). Договір № 20/09-15-х про відповідальне зберігання від 20.09.2015 року, що укладено між ТОВ «Александр-Агро» та ПП «Агрофірма «Славутич», (т.2 а.с.26). Акт приймання-передачі від 20.09.2015 року про передачу на зберігання 100 тонн соняшника врожаю 2015 р.(т.2 а.с.27). Лист з книги складського обліку комірника за 2015 рік, з якого видно, що 25.09.2015 року КРАЗ НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_17 отримали соняшник 25690 кг та не розрахувалися. (т.2 а.с.28)

Судом досліджено також експертний висновок № ОИ-254 від 29 березня 2017 року виконаний на підставі постанови про призначення експертизи від 23.03.2017 року, виконаний експертом Запорізької торгово-промислової палати Радецькою О .В. , згідно якого визначено вартість 25690 кг насіння соняшника на 25.09.2015 року. Загальна вартість складає 200382 грн, при вартості 7,800 за одну тону. (т.2 а.с.32).

Згідно рахунку № ОИ-254 від 29.03.2017 року інформаційні послуги з вартості товару з видачею експертного висновку складають 690 гривень. (т.2 а.с.33).

Вказаний висновок було надано суду разом з заявою про відкриття додаткових матеріалів в порядку ст.290 КПК України 07.05.2019 року. Копію висновку отримали обвинувачений, захисник та прокурор.

ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО» є потерпілим у кримінальному провадженні за ч.3 ст. 190 КК України. Вказаним злочином цивільному позивачу - ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО» заподіяно майнову шкоду у розмірі 200382 грн.

Відповідно до фактів, доведених матеріалами кримінального провадження, громадянин ОСОБА_1 25.09.2015 року заволодів майном ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО», а саме насінням соняшника у розмірі 25 тон 690 кг., шляхом зловживання довірою.

Сума викраденого майна підтверджується висновком експерта № ОИ-254 від 29.03.2017 року, беручи до уваги вартість насіння соняшника на момент викрадення, злочин вчинений у великому розмірі.

Таким чином, станом на час подання цивільного позову до суду ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО» через злочинні дії відповідача (обман) зазнало шкоди в розмірі у розмірі 200382 грн.

Тобто, через злочинні дії відповідача позивач зазнав майнової шкоди на суму 200382 грн. (вартість насіння соняшника), а також витрати на проведення експертизи щодо визначення вартості насіння соняшника на 25.09.2015 року у розмірі 690 грн.

ОСОБА_1 увійшов у довіру, переконав, що розрахунок за соняшник відбудеться при другому його завантаженні, натомість, не виконав свій обов`язок до теперішнього часу.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з с:дальшими змінами та доповненнями) роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина,підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Оскільки, в результаті неправомірних та винних дій ТОВ «АЛЕКСАНДР-АГРО» було заподіяно матеріальних збитків у сумі 200382 гривни, які до теперішнього часу є невиплаченими та які є збитками (шкодою) та, відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України вони підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

У відповідності до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Оскільки в результаті вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, «АЛЕКСАНДР-АГРО» завдано майнової шкоди, тому підприємство має право на відшкодування.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Суд не може погодитися з думкою захисника адвоката Барчука В.І. про недопустимість доказів.

А саме експертного висновку № ОИ-254 від 29.03.2017 р., адвокат вважає, що висновок експерта не є доказом, а лише процесуальним джерелом доказів. Для того щоб стверджувати, що експертний висновок № ОИ-254 від 29.03.2017 р., виготовлено повноважною на це особою, адвокат вважає, що стороною обвинувачення мали бути надані докази того, що перевірені всі обставини щодо повноважень експерта Радецької О.В. і щодо даних, які виключають можливість проведення саме цим експертом судової експертизи. А оскільки у висновку експерта № ОИ-254 від 29.03.2017 р. відсутні відомості про освіту експерта, наявність атестації, свідоцтва про присвоєння кваліфікації та включення до державного Реєстру атестованих судових експертів, тому такий висновок та відомості викладені у ньому не отримані у порядку встановленому КПК України і є недопустимими доказами. Окрім того, у висновку експерта № ОИ-254 від 29.03.2017 р. відсутні відомості про ознайомлення його з правами та обов`язками, попередження експерта про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст. 385 КК України), тому такий висновок та відомості викладені у ньому не отримані у порядку встановленому КПК України і є недопустимими доказами.

Окрім того, відсутні письмові додатки до висновку експерта у вигляді матеріалів на які посилався експерт у висновку. Висновок експерта Радецької О.В. не ґрунтувався на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо, ані на результатах дослідження матеріалів кримінального провадження.

Також захисник зазначає, що згідно з наданим стороною обвинувачення протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування відповідно до ст. 290 КПК України, від 10.04.2017 року підозрюваному ОСОБА_1 та захиснику Барчуку В.І. був наданий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12015080230002108 у період часу з 17.20 до 18.00, що відображено у пункті 21 реєстру матеріалів досудового розслідування.

Окрім того, 10.04.2017 року, доступ до матеріалів кримінального провадження № 12015080230002108 надано представнику потерпілого ОСОБА_3 у період часу з 18.15 до 18.45, що відображено у пункті 18 реєстру матеріалів досудового розслідування.

В той же час сам обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080230002108 відносно ОСОБА_1 складено 10.04.2017 року, без вказівки часу складання.

Адвокат вважає, що слідчий та прокурор фізично не могли скласти, затвердити та надати підозрюваному та захиснику обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування після відкриття матеріалів досудового розслідування 10.04.2017 року, у період часу після 18.45. Обвинувальний акт було надано ОСОБА_1 та Барчуку В.І. одразу після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування близько 18.00. А тому вважає, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080230002108 складено слідчим та затверджено прокурором 10.04.2017 року до відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування, а в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено про процесуальну дію, яка на момент його складання ще не була проведена.

Також вважає, що представником потерпілої особи ТОВ «Александр-Агро» 07.05.2019 року надано суду та долучено до матеріалів справи наступні документи: товарно-транспортна накладна б/н від 25.09.2015 р.; видаткова накладна № АА-0000028 від 25.09.2015 р.; рахунок фактура № АА-0000028 від 25.09.2015 р.; договір № 20/09-15-«х» від 20.09.2015 р.; акт прийому передачі від 20.09.2015 р. соняшника на зберігання; лист з книги складського обліку комірника за 25.09.2015 р.; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; наказ № 7 від 21.04.2015 р. про прийом на роботу, які не можуть бути враховані судом та є недопустимими доказами, оскільки надання стороною у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Суд не погоджується з зазначеними доводами та вважає надані суду письмові докази належними, допустимими та достовірними доказами, які узгоджуються один з одним, не викликають сумнівів та підтверджують винуватість обвинуваченого, оскільки експертний висновок № ОИ-254 від 29 березня 2017 року виконаний на підставі постанови про призначення експертизи від 23.03.2017 року, виконаний експертом Запорізької торгово-промислової палати Радецькою О.В. на підставі постанови слідчого. Згідно рахунку № ОИ-254 від 29.03.2017 року до вказаного експертного висновку Радецькою О.В. було надано інформаційні послуги з вартості товару з видачею експертного висновку. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, від надання висновку не відмовлявся. Вказаний висновок наданий представником потерпілого на підтвердження спричиненої шкоди та в обґрунтування цивільного позову, а тому вимоги до такого висновку як до висновку експерта в розумінні КПК України є надмірно неприпустимими. Докази на обґрунтування цивільного позову були вручені всім учасникам 20.07.2017 року, 15.05.2018 року та 07.05.2019 року. При цьому з експертним висновком обвинувачений та захисник були додатково ознайомлені відповідно до ст.290 КПК України згідно заяви 07.05.2019 року.

Про наявність постанови про призначення експертизи обвинувачений та його захисник Барчук В.І. були обізнані, оскільки вони було ознайомлені з усіма матеріалами досудового розслідування.

В ході оголошення письмових доказів, в тому числі і експертного висновку, питань до результатів експертизи не виникало. Зауважень, щодо експертизи від сторони захисту не надходило, клопотань про необхідність проведення та призначення експертизи в судовому розгляді не заявлено.

КПК України не встановлює обов`язкового надання слідчим та прокурором в якості письмових доказів відомостей про освіту експерта, наявність атестації, свідоцтва про присвоєння кваліфікації та включення до державного Реєстру атестованих судових експертів. Наявність сумнівів, що викладено в клопотанні жодним чином не доведена, а компетентність експерта не спростована.

Щодо сумнівів адвоката, що слідчий та прокурор фізично не могли скласти, затвердити та надати підозрюваному та захиснику обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування після відкриття матеріалів досудового розслідування 10.04.2017 року, у період часу після 18.45, то суд до вказаного відноситься критично, оскільки. 10.04.2017 року особисто ОСОБА_1 та його адвокат Барчук В.І. надали на ім`я прокурора Узун В. К. розписки про отримання копій обвинувального акта на 3 аркушах та реєстру матеріалів досудового розслідування на 4 аркушах. При цьому жодних зауважень в розписці не зазначено. Скарг в порядку ст.303 КПК України для розгляду в порядку ст.314 КПК України до суду а ні захисником, а ні обвинуваченим не подавалося. В ході судового розгляду вказані обставини адвокатом та обвинуваченим не зазначалися, вони зазначені в клопотання адвоката щодо визнання доказів недопустимими після дослідження всіх доказів по справі.

За таких умов, коли сторонам обвинувачення та захисту були відомі всі докази, жодного порушення балансу інтересів у кримінальному процесі не відбулося.

Щодо кваліфікації правопорушення, суд вважає, що дії ОСОБА_1 були направлені саме на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство). Оскільки він мав довірливі робочі стосунки з ОСОБА_3 , не укладав цивільно-правових угод, які у разі неналежного виконання мали б господарські або цивільно-правові наслідки, не мав бажання та можливості повернути гроші, але виконав всі дії направлені на отримання чужого майна. В період досудового розслідування та судового розгляду не надав жодного доказу на підтвердження наявності виключних обставин, за яких не мав можливості розрахуватися за отримане майно.

Під час судового розгляду суд дослідив документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

При цьому, суд, оцінюючи зазначені докази у цьому кримінальному провадженні на відповідність їх вимогам КПК, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого ( не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у лікаря-психіатра та інших обліках), думку представника потерпілого щодо призначення покарання в межах санкції статті, характеризуючі особистість обвинуваченого - раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, має сім`ю та на утриманні 3 неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований.

Обставин, пом`якшуючих покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин обтяжуючих покарання судом також не встановлено.

Враховуючи особистість ОСОБА_1 , конкретні обставини кримінального провадження, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, те, що майже п`ять років ОСОБА_1 не повертає вартість за отримане майно, враховує також, що на утриманні обвинуваченого знаходять двоє дітей інвалідів, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо без ізоляції від суспільства - з випробуванням.

Суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування обвинуваченому покарання період його попереднього ув`язнення, а саме 12.02.2017 року день затримання, а також з 26.12.2019 року по 20.03.2020 року до часу звільнення з-під варти за ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя .

Що стосується відшкодування матеріальних збитків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають 690 грн. за залучення експерта на проведення оціночної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально не підтверджені квітанцією про сплату, тому суд вирішує в стягненні з обвинуваченого зазначених витрат на користь держави відмовити.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 368, 373-374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_1 строк перебування під вартою в слідчому ізоляторі 12.02.2017 року, та з 26.12 2019 року по 20.03.2020 року до часу звільнення з-під варти за ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя.

Цивільний позов ТОВ "Александр-Агро" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих злочином, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Александр-Арго" матеріальну шкоду у розмірі 200 382 (двісті тисяч триста вісімдесят дві) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

До набрання вироку законної сили ОСОБА_1 по вказаному кримінальному провадженню запобіжний захід не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького Апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І .Б .Громова