Рішення № 89687572, 02.06.2020, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 403/6/15-ц

Номер провадження 2/383/70/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої - судді Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Оверченко Л.В.,

представника позивача - Вандровського В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу № 403/6/15-ц за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву № б/н від 27.10.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Памяткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 31.10.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 19503,99 грн., що складається з наступного: 8492,71 грн. - заборгованість за кредитом; 8136,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1470,00 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 904,95 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2019 року, скасовано заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.04.2015 року та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (т.1 а.с. 201-203).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник адвокат Гончаренко В.О. в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог та подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що кредитного договору відповідач з банком не укладав та відповідно кредит не отримував, вказав, що подані до суду позивачем документи не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки вони не є первинними документами та не підписані відповідачем, також просили відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку із закінченням терміну позовної давності (т.2 а.с. 5-9).

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», який змінив назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 від 27.10.2010 року укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (т.2 а.с.73).

Між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої останній погодився, що вказана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг.

У пункті 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і Клієнт дає право Банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 31.10.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 19503,99 грн., що складається з наступного: 8492,71 грн.- заборгованість за кредитом; 8136,33 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 1470,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 904,95 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості позивача (т.1 а.с. 6-8).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.10.2010 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, крім того, у заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також щодо сплати комісії за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом, по пені і штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.10.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 8136,33 гривень, комісії за користування кредитом в сумі 1470,00 гривень, а також штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 904,95 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають у зв`язку з необгрунтованістю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд знаходить обґрунтованим позов в частині стягнення з відповідача на користь банку фактично отриманої суми кредитних коштів за кредитним договором № б/н від 27.10.2010 року.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Доводи відповідача про те, що він не підписував анкету-заяву від 27.10.2010 року не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, при цьому судом роз`яснено право позивачу на призначення почеркознавчої експертизи, але відповідач не забажав скористатися цим правом.

У відзиві на позов відповідач також заявив про застосування строків позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Вирішуючи питання щодо застосування правових наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законодавством встановлена спеціальна позовна давність та відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність один рік. Відповідно до ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Положеннями ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі №6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно виписки по рахунку, довідки про надання кредитних карток та довідки про зміну умов кредитування остання видача готівкових коштів по кредиту відбулася 18.07.2012 року, а 27.10.2010 року, 21.06.2012 року, 21.05.2016 року та 02.09.2016 року відбулася видача відповідачу кредитних карток, 21.09.2017 року позивачем відмінено нараховані відсотки по кредиту в зв`язку з пред`явленням відповідачем посвідчення учасника бойових дій, а до суду подано позовну заяву 19 грудня 2015 року (т.1 а.с. 184-193).

Таким чином, оскільки матеріали справи доказів спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом не містять, суд, розглядаючи справу на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом за клопотанням відповідача, приходить до висновку, про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності.

Отже, суд знаходить позов обґрунтованим лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором б/н від 27.10.2010 року заборгованості за кредитом в загальній сумі 8492,71 грн.

В іншій частині щодо стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 8136,33 гривень, комісії за користування кредитом в сумі 1470,00 гривень, а також штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 904,95 грн.(процентна складова) позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір з відповідача не стягується в силу п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є учасником бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.09.2017 року (т.1 а.с.117).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 31.10.2014 року в сумі 8492,71 грн. за кредитним договором № б/н від 27.10.2010 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягненнязаборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 8136,33 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1470 гривень та штрафів в сумі 1404,95 гривень відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, п.і. 01001.

Представник позивача: Вандровський Віталій Вільямович, довіреність № 7539-К-О від10.12.2019 року.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації Військова частина А3283, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 09.06.2020 року.

Суддя І. М. Адаменко