Рішення № 89686995, 11.03.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6031/19

Провадження № 2/359/510/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

«11» березня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

04.07.2019 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 15562,68 грн. за кредитним договором б/н від 21.10.2014, яка складається з наступного: 4347,41 грн.- заборгованість за кредитом, 3072,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7501,16 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди 641,85 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 1921,00 грн.( а.с.2,3).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 21.10.2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 7232,97 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач мав надавати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Він зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» «Умовами та правилами», Тарифами складають між ним та Банком кредитний договір. Позивач виконав свої зобов`язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі та стверджує, що відповідач не виконує належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого станом на 11.06.2019 має вищевказану заборгованість.

Ухвалою судді від 19 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового засідання( а.с.44).

07.10.2019 р. до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про витребування документів, а саме витребувати у АТ КБ Приватбанк належним чином посвідчені копії кредитного договору та генеральної угоди від 21.10.2014 р. на українській мові і в належній якості для читання.( а.с.48). Одночасно, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності( а.с. 49,50), згідно якої позовні вимоги не визнає та зазначає, що відповідно до поданого графіку, останній платіж нею був зроблений в розмірі 362грн. 21.08.2015 р., далі жодних коштів не сплачувала. Позивач, за захистом порушеного права звернувся до суду лише 14 червня 2019 року, що є більше ніж 3 роки. Враховуючи зазначене, а також вимоги ст..ст. 257, 258, 261-267 ЦК України, просила суд застосувати позовну давність звернення за захистом порушеного права та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.10.2019 р.( а.с.52-54) витребувано у АТ КБ « Приватбанк» копію кредитного договору, укладеного між АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 , та копію генеральної угоди від 21.10.2014 р. українською мовою та належної якості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Згідно з долученим до позовної заяви клопотанням (а.с.40) просив позов розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи. Крім того, на до суду надійшли письмові пояснення представника позивача ( а.с.63, 69, 77), згідно яких зазначено, що з Генеральної угоди від 21.10.2014 року, чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що останній погодив наступне " Я згоден (на) з тим, що Генеральна угода, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Кредитний Договір . Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку...". Також з Генеральної угоди чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,5% (18% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Генеральної угоди приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Угода разом з Умовами та Тарифами є кредитним договором.. Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

З наданих пояснень також вбачається, що надати суду біль детальний розрахунок заборгованості не виявляється можливим з технічних причин. З метою встановлення судом обставин нарахування та погашення складових заборгованості направляють на адресу суду виписку по кредитному рахунку клієнта, в якій містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу, яка фіксує факт виконання госоперації та служить підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах: касові, банківські документи; повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок. Щодо нарахування пені в розмірі 4% по договору реструктуризації повідомляють, що 30.09.2014 року Наказом СП-2014-6951966 від 30.09.2014 року внесено зміни до умов договору, а саме з 01.10.2014 року у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором реструктуризації Банком нараховується пеня, розмір якої складає 4% від суми заборгованості за кредитом. Щодо порядку нарахування процентів за договором реструктуризації наголошують, що п. 2.1 Генеральної угоди від 21.10.2014 року, Банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 7232,99 грн. на строк 24 місяці, з 21.10.2014 року по 31.10.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 7232,99 грн. в обмін на зобов`язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків у розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у встановлені умовами та правилами строки. Погашення заборгованості здійснюється наступним чином: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти в сумі 361,94 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, та інших витрат відповідно до умов та правил.

Щодо посилання суду, що Генеральна угода про реструктуризацію викладена на російській мові, що суперечить ст. 14 ЗУ «Про засади державної мовної політики», зазначили, що вище вказаний Закон втратив чинність, як такий, що не відповідає Конституції України (є неконституційним, Рішення Конституційного суду № 2-р/2018 від 28.02.2018 року). Отже, викладення Генеральної угоди про реструктуризацію на російській мові не суперечить нормам чинного законодавства, а тому позивач не зобов`язаний надавати до суду Генеральну угоду на українській мові, а надану Генеральну угоду слід вважати належним доказом по справі. Окрім того, з підписаних позичальником документів вбачається, що 01.01.2011 року ( дата підписання анкети-заяви) Відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач висловив свою згоду із тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять укладений між сторонами Договір про надання банківських послуг. Підписуючи вищевказану Генеральну угоду , відповідач також підтвердив те, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які йому надані у письмовому вигляді, і що він згодний із ними.

Укладена 21.10.2014 року відповідачем із ПАТ КБ «ПриватБанк» Генеральна Угода про реструктуризацію на даний час є чинною, вимог про визнання цього договору з тих чи інших підстав, а також про внесення до нього змін чи його розірвання, Позичальник у встановленому порядку не заявляв, а тому, будь-яких законних підстав для незастосування положень цього договору немає, оскільки, відповідно до статей 627, 628, 629, 630 ЦК України, сторони є вільними з укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином - за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи представник позивача не заперечує.

Суд, дослідивши заяву, письмові пояснення, письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч.6ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 21.10.2014 року сторони уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, копія якої була приєднана до позовної заяви (а.с.5, 6,75,76).

Зі змісту Генеральної угоди встановлено, що вона укладена з метою виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № SAMDN50000044118356 від 19.04.2011 року, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Так, сторони домовилися по Договору 1: зменшити розмір заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: відсотки на 217,87 грн., комісію на 11,27 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 412,71 грн.(підпункт 1.1.1 п.1.1 ст.1 Генеральної угоди). Сторони також домовились, що заборгованість за договором 1 з дати підписання Генеральної угоди становить 8118,06 грн., дата остаточного погашення заборгованості- 31.10.2016 р. (підпункт 1.1.2, 1.1.3 п.1.1 ст.1 Генеральної угоди ).

Згідно п.п.1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 п. 1.3. ст.1 Генеральної угоди, строком повернення кредиту, який зазначений в п.п. 1.1.3 Генеральної угоди, являється 2-й день з моменту такого порушення. Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту(2-й день), вважається простроченою. В день наступний за днем повернення кредиту(2-й день) позичальник сплачує банку штраф: в розмірі 641,85 грн. за Договором 1.

За змістом п.2.1 ст.2 Генеральної угоди сторони домовились, що Банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 7232,99 грн. на строк 24 місяці, з 21.10.2014 по 31.10.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі на зазначену суму, в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку кредиту в зазначені в угоді та Правилах строки.

Також цим пунктом передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 361,94 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості за кредитом, процентів, а також інших видатків відповідно до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2016 року.

Згідно з умовами п.2.2 ст.2 Генеральної угоди сторони передбачили, що відповідно до ст.212, 611,651 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах більш ніж на 31 день за зобов`язаннями, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32 й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 641,85 грн.

Пунктом 2.8 Генеральної угоди визначено, що при порушені позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначено в Умовах і правилах за кожен день прострочення.

Згідно п. 1.1.2.5 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Так, за змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.4) встановлено, що станом на 11.06.2019 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 15562,68 грн., яка складається з: 4347,41 грн.- заборгованість за кредитом, 3072,26 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 7501,16 грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди - 641,85 грн.

Оскільки розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку та відповідачем не оспорюється, підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Не викликає у суду сумнівів і правильність нарахування банком процентів за визначеною Генеральною угодою ставкою 18% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв`язку з цим суд прийшов до переконання, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4347,41 гривень, а також заборгованість по процентам в розмірі 3072,26 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині нарахованої неустойки, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобов`язань за один і той самий період позивачем нараховано як пеню так і штрафи (а.с.2-4), внаслідок чого відповідача двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності.

При цьому суд звертає увагу, що умовами Генеральної угоди від 21.10.2014 року сплата комісії не була передбачена, а згідно з розрахунком заборгованості позивач щомісячно, починаючи з 20.10.2015 року нараховував відповідачу заборгованість в твердій сумі 173,89 грн. (а.с.4), яка в розрахунку зазначена як сума комісії та пені. При цьому розрахунок такої комісії (пені), а також її розмір (ставка пені) та підстави нарахування, позивачем не обґрунтовані.

Так, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постановах: №6-2003цс15 від 21жовтня 2015 року, № 6-1374цс17 від 11 жовтня 2017 року.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, про що заявив у заяві (а.с.49,50)..

Відповідно до вимог ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У цьому зв`язку суд звертає увагу на наступне.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначенним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Твердження відповідача, зазначені у заяві про застосування позовної давності( а.с.49), що згідно графіку, нею особисто сплачено останній платіж 21.08.2015 року у розмірі 362 грн., суд не бере до уваги, оскільки спростовуються дослідженою у судовому засіданні банківською випискою по кредитному рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 14.12.2019( а.с.65,66).

Суд звертає увагу, що останній платіж погашення кредиту (поповнення готівкою карти в терміналі самообслуговування АДРЕСА_1 , відділення банку) було здійснено відповідачем ОСОБА_1 24.11.2016 року в розмірі 100 грн.( а.с.65,66).

Крім того, згідно з умовами генеральної угоди від 21.10.2014 р., визначено дату остаточного погашення заборгованості за Договором 1 - 31.10.2016 р.( а.с.6).

Отже, останній строк для звернення до суду із позовом спливає 24.11.2019 року, позовна заява, подана 14.06.2019, надійшла до суду 04.07.2019.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача щодо пропуску позивачем встановленого строку позовної давності, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та суперечать умовам укладеної угоди та встановленим у судовому засіданні обставинам справи.

Разом з тим, заборгованість за Генеральною угодою відповідачем не погашена, будь-яких доказів, які б спростовували ці твердження суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме відповідач має сплатити позивачу заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 21.10.2014 в розмірі 8061 гривня 52 копійки, яка складається з: 4347 гривень 41 копійки - заборгованість за кредитом, 3072 гривні 26 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом, 641 гривня 85 копійок - штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди. У задоволені решти позовних вимог про стягнення з відповідача 7501,16 грн. заборгованості за пенею та комісією - слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 1921,00 гривень (а.с.1), підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223, 258,259,263-265,266,273, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса : 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, рахунок НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 21.10.2014 в розмірі 8061 гривня 52 копійки (вісім тисяч шістдесят одна гривня п`ятдесят дві копійки), яка складається з: 4347 гривень 41 копійки - заборгованість за кредитом, 3072 гривні 26 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом, 641 гривня 85 копійок - штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса : 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, рахунок НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 1921 гривня (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса : 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 23 березня 2020 року.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів