Рішення № 89685752, 02.06.2020, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/218/20

провадження № 2/197/442/20

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача 06.03.2020 р. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 0000098689 від 31.10.2018 року в сумі 9354,00 грн., з яких:

-1000,00 грн. - сума виданого фінансового кредиту;

-234,00 грн. - сума відсотків за договором;

-7920,00 грн. - сума прострочених відсотків;

-200,00 грн. - штраф відповідно до п. 5.3 Договору

та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 0000098689 від 31.10.2018 року, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. строком на 13 календарних днів, процент за користування фінансовим кредитом (добовий) - 1,8 % на добу. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого у нього перед позивачем станом на 27.01.2020 р. виникла заборгованість за цим договором у сумі 9354,00 грн., яка складається з наступного: 1000,00 грн. - сума виданого фінансового кредиту; 234,00 грн. - сума відсотків за договором; 7920,00 грн. - сума прострочених відсотків; 200,00 грн. - штраф відповідно до п. 5.3 Договору.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 13 березня 2020 року позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк. с. 30,31).

Позивач, представник позивача повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання представник не з`явився, від нього надійшла заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їх представники не прибули в судове засідання і представник позивача заяв клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31 жовтня 2018 року між ТОВ «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 0000098689, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику у позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та проценти за користування позикою відповідно до умов договору (п. 1.1); сума позики, плата за користування позикою у вигляді процентів та строк повернення позики зазначені у специфікації до цього договору та є невід`ємною його частиною (п.п.1.1.2.); позичальник зобов`язаний повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному Договором (п. 3.4.1); у випадку прострочення платежу із сплати заборгованості більш ніж на три календарні дні, позичальник зобов`язаний сплатити позичальнику штраф у розмірі 200 грн (п. 5.3) (арк. с. 4).

Згідно із специфікацією до договору № 0000098689, сума фінансового кредиту становить 1000 грн., строк користування кредитом 13 календарних днів; дата повернення кредиту 13 листопада 2018 року; проценти за користування кредитом 1,8% на добу, проценти за користування кредитом 234 грн, тобто 18 х на 13 днів (арк. с. 5).

У специфікації вказано, що позичальник ознайомлений із змістом та умовами Договору, внутрішніми правилами/положеннями про надання фінансових послуг, тарифами, та погоджується із їх застосуванням до правовідносин.

04 лютого 2020 року ТОВ «МІКРОФІНАНС» на адресу ОСОБА_1 направлено претензію про добровільну сплату заборгованості за кредитним договором № 0000098689 від 31 жовтня 2018 року у розмірі 9354 грн (арк. с. 9, 10).

Станом на 27.01.2020 року термін прострочення з 14.11.2018 року складає 440 днів.

Заборгованість за додатковими відсотками складає 7 920 грн ((1000 грн х 1,8 %) х 440 днів).

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що за вказаним кредитним договором відповідач не повернув позики у строк, встановлений договором, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача наявну заборгованість.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2020 року 2 102 грн.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 536, 610, 612, 617, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС», код ЄДРПОУ: 41539960, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 0000098689 від 31 жовтня 2018 року у розмірі 9 354 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн, з яких:

1000 грн - суму виданого фінансового кредиту;

234 грн - суму відсотків за користування кредитом;

7920 грн - суму прострочених відсотків;

200 грн - штраф за прострочення сплати заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС», код ЄДРПОУ: 41539960судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст судового рішення складений 09.06.2020 року. Саме ця дата є датою ухвалення цього рішення.

Учасники справи (данні):

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС», юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26Г, код ЄДРПОУ 41539960;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ