Постанова № 89684542, 05.06.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7540/19

Провадження №2-а/265/16/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Адамової Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Онищука О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кулеба Владислава Володимировича та Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, стягнення моральної шкоди, третя особа Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, -

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача Кулеба В.В.,

представника третьої особи Рябко І.В., -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя із адміністративним позовом до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кулеба Владислава Володимировича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення серії НК № 506877 від 21 жовтня 2019 року якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, протиправною та її скасування. В обґрунтування позову зазначив, що із вказаною постановою він не згодний, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, а відповідач безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Зазначив, що він рухався виключно на зелене світло світлофору з дотриманням ПДР, а у постанові зазначено, що він рухався на заборонений жовтий сигнал світлофору. Просив постанову скасувати та вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

31 березня 2020 року позивачем ОСОБА_1 надана уточнена позовна заява до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кулеба Владислава Володимировича та Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення серії НК № 506877 від 21 жовтня 2019 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, протиправною та її скасування, стягнення моральної шкоди у розмірі 7000 гривень, третя особа Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції. Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір за вимоги про стягнення моральної шкоди та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди посилався на те, що у зв`язку з винесенням відповідачем оскаржуваної постанови його психоемоційний стан значно змінився, він спокійно не запинає, постійно відчуває душевні хвилювання, перебуває в стані нервового стресу, внаслідок чого погіршився загальний стан здоров`я.

01 квітня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кулеба В.В., в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначених заперечень посилався на те, що під час патрулювання 17.10.2019 року по вулиці Набережна 1, було помічено автомобіль AUDI А6, державний номер НОМЕР_1 , водій якого здійснив рух на заборонений сигнал світлофору жовтого кольору, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України, після чого був зупинений поліцейським та складено відносно водія постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. При цьому, було задоволено клопотання позивача щодо ознайомлення його з відеофактом скоєння правопорушення та клопотання щодо перенесення розгляду справи для залучення фахівця в галузі права. Тому оскаржувану постанову було винесено 21 жовтня 2019 року. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони,в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також зазначив, що до витрат на професійну правничу допомогу належать витрати, пов`язані з правничою допомогою виключно адвоката. Натомість позовна заява складена особисто позивачем та підписана ним особисто, в ній не заявлено адвоката.

13 грудня 2019 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у загальному провадженні, а 11 березня 2020 року - заява про відвід судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Вайновського А.М.

30 березня 2020 року від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи у справі: Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції.

Суддею Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 04 листопада 2019 року ОСОБА_2 відкрите спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року заяву поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кулеба В.В. про відвід судді Вайновського А.М. задоволено, справу передано для вирішення іншим суддею, який визначається в порядку встановленому ч.1 ст. 31 КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 12 березня 2020 року, справу передано в провадження судді Адамової Т.С.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кулеба Владислава Володимировича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, прийнято до свого провадження, визначено розгляд справи в загальному позовному провадженню, та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року залучено в якості третьої особи у справі Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду в загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві. Додатково зазначив, що при розгляді справи йому було відмовлено у клопотанні про виклик свідків. Крім того, у постанові невірно зазначена адреса, оскільки Набережна 1 - це зовсім інше місце, ніж те, де його було зупинено працівниками поліції. Просив позов задовольнити.

Відповідач поліцейський взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Кулеба В.В. заперечував проти задоволення позову та надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях. Додатково зазначив, що від його місцезнаходження до світлофору була відстань приблизно 50 метрів, він бачив колір світлофору, призначений для пішоходів. Скоєння позивачем правопорушення вбачається з відео та циклограми у сукупності. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Рябко І.В., діюча на підставі довіреності, заперечувала проти позовних вимог та надала пояснення, аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_3 . Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи та оглянувши відеозаписи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.10.2019 року поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Кулеба Владиславом Володимировичем була винесена постанова серії НК №506877, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП за те, що він, у порушення вимог п. 8.7.3.Ґ ПДР України, 17.10.2019 року о 12.35 годині, керуючи автомобілем AUDI А6, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Набережна 1 в місті Маріуполі, здійснив рух на забороняючий жовтий сигнал світлофору (а.с. 13).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.3.Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою, зокрема, світлофорів.

Відповідно до п. 8.7.3 «Ґ» Правил дорожнього руху сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, проїзд на заборонений сигнал світлофора створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст. 251 КУпАП.

В статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення наведено перелік джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення, до яких, зокрема, належать показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, згідно оскаржуваної постанови, стало виявлення посадовою особою підрозділу поліції здійснення позивачем руху на заборонений сигнал світлофора.

З відтвореного у судовому засіданні відеозапису, який міститься в матеріалах справи, встановлено, що з даних відеозапису місця події неможливо дати їм оцінку, оскільки зазначеним відеозаписом не зафіксовано факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не вбачається, який колір світлового сигналу регулював дорожній рух позивача на момент його переїзду через перехрестя.

Відеозапис відповідачем здійснювався з перехрестя перпендикулярно вулиці Набережній, по якій рухався позивач, а відтак доводи відповідача, що позивач рухався на заборонений сигнал світлофору, ґрунтуються на аналізі обставин з урахуванням синхронного режиму роботи світлофорів на перехрестях та фактичних дій інших учасників дорожнього руху, тобто непрямих доказах, які дозволяють зробити лише припущення про наявність зазначених відповідачем обставин.

Суд критично ставиться до копії циклограми роботи світлофорного об`єкту по вул. Набережній в районі зупинки міського транспорту «Завод Маркохім» в місті Маріуполі, вказаної у листі Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» від 12.12.2019 року № 60-77832-60.2.1, в якому міститься схема пофазного роз`їзду по вулиці Набережній в районі зупинки міського траспорту «завод Маркохим» в місті Маіруполі станом на 17 жовтня 2019 року, яка надана відповідачем при розгляді справи судом, оскільки на момент розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вона була відсутня, на неї відсутнє посилання у постанові серії НК №506877 та вказаний доказ не надавався позивачу для ознайомлення.

Між тим, судом встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 посилався, як на доказ, на іншу циклограму, яка не містить ані дати, ані джерела її походження, що підтверджуються відтворним у судовому засіданні відеозаписом. Суд позбавлений можливості перевірити тотожність вказаної циклограми та циклограми від 12 грудня 2019 року, оскільки в матеріалах справи вона відсутня.

Також у постанові відсутня інформація щодо свідків, про допит яких заявляв клопотання позивач. Як пояснив відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні, він не вбачав необхідності в їх допиті.

Так, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що 17 жовтня 2019 року вони знаходилися на зупинці громадського транспорту «Маркохім», побачили автомобіль AUDI А6 з державним номером НОМЕР_1 , який проїхав на зелений сигнал світлофору. Після цього за вказаним автомобілем послідкував патрульний автомобіль, який виїхав із заїзду, що веде до будівлі «Маркохім». Автомобіль AUDI був зупинений патрульними. Потім вони зустрілися із водієм вказаного автомобіля на мийці, та між ними сталася розмова з приводу причини зупинки автомобіля AUDI патрульними, після чого вони повідомили, що бачили, як вказаний автомобіль проїхав на зелений сигнал світлофору, з приводу чого вони можуть надати пояснення як свідки.

Свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною позивача, у судовому засіданні пояснила, що під час зупинки їх патрульними 17 жовтня 2019 року, вона знаходилася в автомобілі разом з чоловіком та з дитиною. Оскільки вона сама є водієм, вона слідкувала за дорогою і точно бачила, що вони проїхали на зелений сигнал світлофору, після чого за ними виїхав із заїзду патрульний автомобіль та згодом їх зупинили та повідомили, що її чоловік проїхав на жовтий сигнал світлофору. Чоловік одразу же подзвонив на «102» та повідомив про некоректну роботу світлофору.

Як зазначає позивач, він одразу же після його зупинки працівниками поліції та з`ясування причини його зупинки, повідомив на лінію «102» про некоректну роботу світлофору, розташованого у місті Маріуполі на вулиці Набережній в районі зупинки громадського транспорту «Стан 3600». Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджені документально.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_7 , який є патрульним та який пояснив, що він чітко бачив, як позивач проїхав на жовтий сигнал світлофору, оскільки вони спростовуються оглянутим відеозаписом, яким підтверджується відсутність фізичної можливості бачити колір світлофору по вулиці Набережній з того місця, де знаходився патрульний автомобіль. Крім того, вказані обставини підтверджуються показаннями самого відповідача ОСОБА_3 .

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали відносно свідка ОСОБА_7 за дачу завідомо неправдивих показань, суд не вбачає підстав для цього, та зауважує на тому, що відповідно до ст.. 249 КАС України постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов`язком. При цьому, суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутися до органів досудового розслідування із відповідною заявою.

Відтак, з наданих доказів, неможливо встановити фактичного проїзду позивачем на жовтий сигнал світлофору.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. (Пункт 8.11 ПДР).

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і будь - які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Матеріалами справи доводи позивача в тій частині, що він не здійснював проїзд регульованого перехрестя на заборонний сигнал світлофора, є неспростованими. При тому, із наданого відеозапису вбачається, що позивач не перешкоджав у русі іншим учасникам.

Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.7.3 «Ґ» ПДР України у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії НК № 506877 від 21 жовтня 2019 року, яка підлягає скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові невірно зазначена адреса, за якою начебто вчинено правопорушення ОСОБА_1 , а саме: замість АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями ПРАТ «МК «Азовсталь», наданими на запит адвоката Звонарьова В.В. (а.с. 58).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд приходе до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення серії НК № 506877 від 21 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції 7000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди, витрати по сплаті судового збору за вказані вимоги у розмірі 840 гривень, відшкодуванню не підлягають.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, на переконання суду, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

На підтвердження здійснення оплати витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги від 21 жовтня 2019 року, укладений між адвокатським бюро «Мироненко та партнери» та ОСОБА_1 ; додаткові угоди до вказаного договору від 21 жовтня 2019 року, від 10 березня 2020 року (а.с. 15, 16-17, 83-84), акти приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором від 30 жовтня 2019 року, від 21 жовтня 2019 року, від 30 березня 2020 року, в яких зазначений детальний опис робіт, виконаних адвокатським бюро, варість послуги, час, витрачений на надання правової допомоги та сума оплати за наданий вид правової допомоги (а.с. 18, 85, 138), квитанції про оплату наданих послуг: від 31 жовтня 2019 року на суму 5845 гривень, від 10 березня 2020 року на суму 4724 гривень та від 30 березня 2020 року на суму 3960 гривень (а.с. 19, 86, 178). Отже, загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 14529 гривень.

Суд враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

…При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову (постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладено на позивача штраф у розмірі 425 гривень); значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, суд вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу є 2000 гривень.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 гривень.

Керуючись ст.2, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кулеба Владислава Володимировича та Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, стягнення моральної шкоди, третя особа Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 506877 від 21 жовтня 2019 року, винесену поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Кулеба Владиславом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень із закриттям справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 05 червня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2020 року.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - поліцейський взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Кулеба Владислав Володимирович, місцезнаходження: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 16.

Відповідач - Головне управління державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ 37967785, юридична адреса: 87500 Донецька область місто Маріуполь проспекту Миру будинок 68.

Третя особа - Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 16

Суддя Адамова Т.С.