Ухвала суду № 89684404, 05.06.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/1242/20

Провадження №1-кп/235/415/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого-судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Якубенко Е.І.

за участі: прокурора Бойко О.В.

обвинувачених

ОСОБА_1 ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Верченко О.О.

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Безрука В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Покровську обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2019 р. за №12019050410002753, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ківерці Волинської області, громадянина України, раніше судимого,зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою:: АДРЕСА_1

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 ,ч. 2 ст. 187 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Родинське Донецької області,громадянина України, працюючого двірником КП «Наше місто», судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст.185,ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочинів,передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 ,ч. 2 ст. 187 КК України. ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочинів , передбачених ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кількох тяжких кримінальних правопорушень , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілих,які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання , мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується в чиненні кримінального провадження , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,5 ч. ст. 177 КПК України .

Потерпілі ОСОБА_3 , представник потерпілого ТОВ «АТБ-Маркет» Пересядько Д.В., представник потерпілого ТОВ «Краснолиманське» Петренко Н.О. про дату,час, місце розгляду кримінального провадження повідомлялися належним чином , до судового засіданні не з`явилися , надали заяву про розгляд кримінального провадження за їх відсутності .

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання за адресою : АДРЕСА_1 , або застави.

Захисник Верченко О.О. заперечувала проти продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою , зазначивши, що прокурором до клопотання не долучені докази ,які його обґрунтовують ,як того вимагає КПК України, заявлені прокурором ризики не обґрунтовані та є припущенням прокурора без доручення доказів ,яким обґрунтовується клопотання. Просила відмовити прокурора у задоволенні клопотання та обрати обвинуваченому ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт або заставу, що є правом суду,а посилання прокурора на неможливість застосування запобіжного заходу у виді застави не відповідають вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник Безрук В.Л. не заперечували проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання .

Вислухавши думку учасників судового провадження , суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

Відповідно до ст. 177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення , а також наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України .

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Гарсія Руіс проти Іспанії»).

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (справа « Соловей і Зозуля проти України» від 27 листопада 2008 р.). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду (без мотивування підстав для його прийняття) не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 12 лютого 2015 р. по справі «Подвезько проти України » визначено порушення п.1 і 3 ст.5 Конвенції з прав людини з огляду на те, що досудове тримання під вартою не ґрунтувалося на належних і достатніх підставах і суди не аргументували необхідність тримання заявника під вартою.

У рішенні ЄСПЛ «Жердєв проти України » Європейський суд вказав , що вже встановлював у справах проти України порушення у зв`язку з тим, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою , національні суди здебільшого посилаються на аналогічні підстави , наведені при затриманні , не вказуючи жодного з нових деталей ,або взагалі не обґрунтовують обрання такого запобіжного заходу ;-національні суди на жодному етапі не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів

Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КК України , який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин , санкція ст.187 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 від 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою середнього віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , родини та утриманців не має, проживає зі співмешканкою;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченого: негативна;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений- неодноразово судимий;

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) відносно обвинуваченого 12.02.2019 р. направлено обвинувальний акт до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська за ст.. 307 ч.2,311 ч.3 КК України ,

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, - 5 560,70 грн. .

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_1 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставиноми його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_1 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання- відсутність місця реєстрації та проживання ,відсутність соціальних зв`язків .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше судимий ,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три років.

З огляду на викладене, суд вважає що застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 12 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Тобто , для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння інкримінованих злочинів , суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, внаслідок чого клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Верченко О.О. про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту не підлягає задоволенню .

Розмір застави згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України ,враховуючи підстави та обставини , передбачені ст.ст.177,178 КПК України, не визначати.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних правопорушенб- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_2 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,ч.3 ст.185 КК України , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як злочини середньої тяжкості та тяжкий злочин , санкція ст.185 ч.3 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- є особою середнього віку, інвалідність не встановлена ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : обвинувачений має постійне місце реєстрації в м.Родинське , неодружений , утриманців не має .

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : працює,

6) репутація обвинуваченого: посередня;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме майно, рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений - раніше судимий .

9) до обвинуваченого раніше не застосовувався запобіжний захід .

10) обвинуваченому не повідомлялось про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -2 413,68 грн. ,

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_2 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставиноми його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлені стримуючі фактори, які свідчать, що обвинуваченим ОСОБА_2 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений неодноразово ,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Відповідно до ст.. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного , обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею ,судом обов`язки , передбачені ст. 194 КПК України.

З огляду на викладене, суд вважає що застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні злочинів тяжкого та середньої тяжкості , максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 6 років.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст.. 177 КПК України , і на які вказує прокурор.

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_2 до скоєння інкримінованих злочинів , суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного і керуючись ст.331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Верченко О..О. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу або домашній арешт відмовити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ківерці Волинської області, громадянина України,,запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів з 05 червня 2020 р. по 03 серпня 2020 р.

Розмір застави обвинуваченому ОСОБА_1 згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України ,враховуючи підстави та обставини , передбачені ст..ст.177,178 КПК України, не визначати.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Родинське Донецької області,громадянина України, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 2 місяці , тобто до 05 серпня 2020 р. включно .

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: -повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;- прибувати за кожною вимогою до процесуального керівника за кримінальним провадженням та суду .

Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно після оголошення ухвали .

Копію ухвали направити до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Ухвала суду може бути оскаржена через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали оголошений 09 червня 2020 р. о 08.40 год.

Суддя І.В.Корнєєва