Рішення № 89682814, 05.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/898/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), від імені якого діє адвокат Гонтаренко А.К. ( далі - представник позивача), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 15.05.2019 року за № 0019281304 та 0019291304;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за № 3112-17 від 05 червня 2019 року про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за № 3112-17 від 05 червня 2019 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги представник позивача обґрунтовує обставинами, викладеними у змісті позову, які полягають у тому, що при проведенні документальної позапланової перевірки стосовно ОСОБА_1 , а також при прийняті оскаржуваних рішень відповідачем порушено ряд вимог податкового законодавства, а саме, не здійснено в повній мірі дослідження наявної на момент перевірки інформації щодо отримання ОСОБА_1 у 2014 року доходу у вигляді заробітної плати та дивідендів, а не за цивільно-правовими договорами, як це стверджує відповідач. Крім того, представник позивача вказує на те, що відповідачем не було вжито заходів щодо встановлення фактичної адреси реєстрації місця проживання позивача, а тому ОСОБА_1 не отримував ні копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, ні письмове повідомлення про дату початку її проведення, ні результати такої перевірки у зв`язку з тим, що вказані документи надсилалися відповідачем на адресу, за якою ОСОБА_1 не проживає з травня 2016 року. Щодо висновку відповідача про заниження ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у сумі 13 393,54 грн., то представник позивача вказує, що у 2014 року позивач працював на підприємствах ПП "Вінер" та ПП "Теплострой-сервіс", де отримував заробітну плату та дивіденди, а тому відповідно до п. 176.2 ПК України вказані підприємства, як податкові агенти зобов`язані нести відповідальність за повноту нарахування та перерахування утриманих податків. Таким чином, представник позивача вказує, що донарахування позивачу спірної суми податку на доходи та штрафних санкцій є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не повинен подавати декларацію та сплачувати донарахований податок через можливі порушення підприємствами-податковим вимог податкового законодавства. Оскільки податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу виносяться за наявності податкового боргу, тому протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є підставою для їх скасування. Також представник позивача зазначає, що з моменту строку декларування минуло більше трьох років, а тому з боку відповідача вбачається умисне затягування термінів проведення перевірки, у зв`язку з чим ускладнюється доказування невинуватості позивача.

21.05.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позову, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була проведена з дотримання вимог ПК України, а саме, письмове повідомлення від 04.01.2019 р. та копія наказу від 04.01.2019 р. № 15 щодо її проведення були надіслані платнику податків рекомендованим листом з повідомленням на його податкову адресу, яка міститься у інформаційній системі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. При цьому, відповідач вказує, що контролюючий орган не отримував інформацію щодо зміни місця проживання платника податків - ОСОБА_1 , проте, обов`язок щодо такого повідомлення покладено на фізичних осіб - платників податків відповідно до ст. 42, п. 45.1 ст.45 ПК України, а також Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 р. № 822. Щодо порушень, встановлених у ході перевірки, то відповідач вказує на те, що згідно відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року платник податків ОСОБА_1 отримав доходи за "101" та "102" ознаками у вигляді заробітної плати та виплат відповідно до умов цивільно - правового договору у загальній сумі 148477,0 грн. від двох податкових агентів, при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. На порушення вимог підпункту 176.1.є пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платником податку не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік. Крім того, в порушення пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України позивачем занижено розмір податку на доходи фізичних осіб у сумі 13 393,54 грн., внаслідок чого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 13.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. (ст. 258 КАС України)

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

При цьому, суд вказує, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2019 № 211, зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25.03.2020 р. № 239, від 22.04.2020 р. № 291 та від 04.05.2020 р. № 343, а також постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на усій території України до 22 червня 2020 року запроваджено карантин.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції чинній з 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь - яких заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості її розгляду через запровадження на усій території України карантину суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № 15 від 04.01.2019 р. та повідомлення від 04.01.2019 р. №5/21-22-13-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки посадовою особою ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), за результатами якого складено Акт від 20.02.2019 р. № 101/21-22-13-04/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питання отримання доходу за ознаками доходу 101 "Заробітна плата, нарахована (виплачена)" та 102 (Виплати відповідно до умов цивільно-правового договору" від двох або більше податкових агентів, при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року за період з 01.01.2014 по 31.12.2014".

Згідно висновків вказаного Акту контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:

- пп. 164.2.1 та пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме платником податку занижено розмір податку на доходи фізичних осіб у сумі 13 393,54 грн.;

- п. 49.18 ст. 49, пп. "є" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме платником податків до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області не надана у встановлені законодавством терміни податкова декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік.

На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 15.05.2019 року:

- № 0019291304, яким до позивача на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код платежу 11010500);

- № НОМЕР_2 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код платежу 11010500) на 16 741,93 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 13 393,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 348,39 грн.

05.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформовано та виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу №3112-17, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків станом на 04 червня 2019 року становить 35 575,96 грн., у тому числі за основні платежі 13 393,54 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3 688,33 грн., пеня 18 494,09 грн.

Крім того, 05.06.2019 року заступником начальника ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі відповідно до ст. 89 ПК України винесено рішення №3112-17 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , а у разі, якщо на момент складення акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Обов`язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. (п. 78.4 ст. 78 ПК України)

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 ПК України.

Зокрема, відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України 79.1. документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом. (пп.78.1.2 п.78.1 ст. 78 ПК України)

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

При цьому, відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок оформлення результатів документальної невиїзної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. (п. 86.4 ст. 86 ПК України)

Відповідно до п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент подання податкової декларації за 2014 рік).

Відповідно до ст. 162 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент подання податкової декларації за 2014 рік) платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Відповідно пп. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. (п. 164.1. ст. 164 ПК України)

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. (пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України)

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1. п.164.2. ст. 164 ПК України);

- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; (пп.164.2.2. п.164.2. ст. 164 ПК України);

- дохід у вигляді дивідендів (крім визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу) (пп. 164.2.8. п.164.2. ст. 164 ПК України).

Відповідно до пп. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до п.п. 49.18.4. п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу ( п. 179.1. ст. 179 ПК України).

Пунктом 179.2. ст. 179 ПК України передбачено, що відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: зазначені у підпункті "є" пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Платники податку зобов`язані: подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами одночасно двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. (пп. "є" п. 176.1 ст. 176 ПК України)

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. (п. 120.1 ст. 120 ПК України)

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу ( ст. 88 ПК України).

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. (пп.89.1.2 п.89.1 ст. 89 ПК України)

VI. Оцінка суду

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.05.2019 року за № 0019281304 та 0019291304, прийнятих відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , то суд враховує наступне.

Як встановлено судом, однією з підстав для визнання протиправними вказаних податкових повідомлень-рішень представник позивача вказує на не дотримання відповідачем процедури проведення такої перевірки. Так, за позицією представника позивача, відповідачем не дотримано приписи ст. 79 ПК України щодо належного повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки, оскільки наказ та повідомлення про її проведення надіслано за адресою, відмінною від місця реєстрації платника.

Відповідач заперечуючи проти вказаного доводу представника позивача стверджує, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про її проведення надіслані на податкову адресу платника податків Чижихіна В.С., зазначену у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Вирішуючи вказане спірне питання з урахуванням вказаних позицій сторін, суд враховує наступне.

Системний аналіз наведених вище правових норм зі спірного питання свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату початку та місце її проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, яка регулює порядок листування контролюючого органу з платником, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Таким чином, за умови надсилання кореспонденції за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення до початку перевірки податковий орган слід вважати таким, що виконав вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Разом з тим, не отримання платником відповідного листа може ставитися у провину податковому органу лише у випадку, якщо таке не отримання настало з вини податкового органу.

Як встановлено судом, не повідомлення позивача щодо проведення вказаної перевірки, представник позивача пов`язує з направленням кореспонденції на адресу ОСОБА_1 , за якою він не проживає з травня 2016 року

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

При цьому, одним із джерел інформаційно-телекомунікаційної системи ДФС України є Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (скорочено - ДРФОПП або ДРФО) - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 70.1 ст. 70 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Пунктом 70.2 ст. 70 ПК України передбачено, що до облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься така інформація, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання тощо.

Відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, вказані приписи ПК України передбачають обов`язок фізичних осіб - платників податків, які перебувають на обліку контролюючого органу, подавати відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки платника податків, в тому числі, щодо місця їх проживання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, копія наказу від 01.01.2019 р. № 15 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (рнокппНОМЕР_1)" та повідомлення від 04.01.2019 р. № 5/21-22-13-04 направлені відповідачем на адресу АДРЕСА_1 , яка зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, як податкова адреса позивача, проте поштовий конверт повернувся на адресу відправника з відміткою про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

Натомість, матеріали справи не містять доказів подання позивачем до контролюючого органу відомостей про зміну його місця проживання, як це передбачено п. 70.7 ст. 70 ПК України.

При цьому, твердження представника позивача щодо невжиття відповідачем заходів по встановленню фактичної адреси реєстрації місця проживання позивача спростовуються вищевказаними приписами ПК України.

Враховуючи, що зазначені вище наказ та повідомлення були надіслані відповідачем за податковою адресою позивача, зазначеною у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, а позивачем не надано доказів щодо повідомлення контролюючий орган про її зміну, тому у розумінні п. 42.2 ст. 42 ПК України вказані документи вважаються належним чином врученими позивачу, чим спростовується вищевказаний довід представника позивача.

Щодо доводу представника позивача про порушення позивачем строків давності проведення спірної перевірки та визначення грошових зобов`язань, то суд зазначає наступне.

За позицією відповідача, відповідно до приписів ст. 102 ПК України строки давності до вказаних спірних правовідносин не застосовуються.

Надаючи правову оцінку вказаним позиціям сторін, суд вказує про таке.

Статтею 102 ПК України встановлено строки давності та їх застосування.

Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Разом з тим, пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

Як встановлено судом та підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 за 2014 рік отримав від ПП "Вінер" та ПП "Теплострой-Сервіс" дохід в загальній сумі 148 477,00 грн., що перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2014 року. (146 160 грн.), а тому відповідно до пп. "є" п. 176.1 ст. 176 ПК України зобов`язаний був подати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року.

При цьому, факт не подання такої податкової декларації позивач не заперечує.

З огляду на вказані приписи ПК України та встановлені обставини, суд погоджується з доводом відповідача щодо не застосування до даних спірних правовідносин строків давності, встановлені ст. 102 ПК України.

Підсумовуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для визнання проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, такою, що проведена з порушенням процедури, за результатами якої винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 15.05.2019 р. № 0019291304, яким до позивача на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код платежу 11010500), то суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, підставою прийнятті даного рішення є висновок відповідача про порушення платником податків ОСОБА_1 пункту 49.18 ст. 49, пп. "є" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України внаслідок не надання до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області у встановлені законодавством терміни податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

При цьому, вищеописані приписи пп. "є" п. 176.1 ст. 176 ПК України зобов`язують платника податку подати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами одночасно двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Статтею 8 Закону "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. №719-VII установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з першого по четвертий квартал 2014 року отримано дохід за ознакою 101 (заробітна плата) від двох податкових агентів ПП "Вінер" та ПП "Теплострой-Сервіс" в загальній сумі 148 477,00 грн., що перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2014 року. (146 160 грн.)

Отже, у розумінні пп. "є" п. 176.1 ст. 176 ПК України вказані обставини зобов`язували позивача подати за результатами податкового 2014 року до контролюючого органу податкову декларацію, що свідчить про не виконання позивачем такого обов`язку та є правомірною підставою для застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 170 грн., передбачених п. 120.1 ст. 120 ПК України.

З огляду на викладене, доводи представника позивача щодо відсутності у позивача обов`язку подавати до контролюючого органу податкову декларацію, передбачену пп. "є" п. 176.1 ст. 176 ПК України, оскільки не отримував доходи, зазначені у цій статті, суд вважає необґрунтованими, а тому у суду відсутні підстави для визнання протиправним податкового повідомлення - рішення від 15.05.2019 р. № 0019291304.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 15.05.2019 р. №0019281304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код платежу 11010500) на загальну суму 16 741,93 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 13 393,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 348,39 грн., то суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення є висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 164.2.1 та пп. 164.2.2 ст. 164 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 13 393,54 грн.

При цьому, зі змісту пп. 2.1.3 розділу ІІ "Описова частина" акту перевірки вбачається, що даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що у 2014 році сума отриманого доходу фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати та виплат відповідно до умов цивільно-правового договору від двох податкових агентів ( ПП " Вінер" та ПП "Теплострой-Сервіс") становить 148 477,00 грн., при цьому, сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала сплаті, становить 22 226,71 грн., у той час, як податковими агентами сплачено 8 833,17 грн.

Отже, визначена в оскаржуваному рішенні спірна сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 13 393,54 грн. складається із різниці між сумою податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала сплаті, у розмірі 22 226,71 грн., та сумою такого податку 8 833,17 грн. яку фактично сплатили податкові агенти.

Надаючи правову оцінку вказаному висновку відповідача, суд враховує наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах Відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ( надалі - Реєстр) у період з першого по четвертий квартал 2014 року платником податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) отримано дохід в загальній сумі 148 477,00 грн., який нарахований та виплачений ПП "Вінер" та ПП "Теплострой-Сервіс" за кодом доходу "101" та назвою згідно Довідника ознак доходів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4 - "Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу (підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)".

Разом з тим, дані вказаного Реєстру не містять відомостей що нарахування та виплати ПП "Вінер" та ПП "Теплострой-Сервіс" позивачу у 2014 році доходу за ознаками "102", що згідно Довідника ознак доходів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4 означає " Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу (підпункт 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)", як це стверджує відповідач в акті перевірки.

При цьому, відповідач не надав суду доказів зворотного.

Відповідно до п. 171.1. ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи, що сума доходу, отримана позивачем за 2014 рік, є заробітною платою, нарахованою платнику податків роботодавцями ПП "Вінер" та ПП "Теплострой-Сервіс", тому, відповідно до приписів п. 171.1. ст. 171 ПК України, саме ці підприємства повинні нести відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичної особи - ОСОБА_1 .

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", а відтак прийняте ним податкове повідомлення - рішення від 15.05.2019 р. №0019281304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за № 3112-17 від 05 червня 2019 року, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п. 59.1. ст. 59 ПК України).

При цьому, податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної податкової вимоги, то станом на 04 червня 2019 року за позивачем рахується податковий борг за кодом класифікації доходів бюджету 11010500 "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 35 575,96 грн., у т.ч. основні платежі 13 393,54 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3 688,33 грн., пеня 18 494,09 грн.

За позицією представника позивача оскаржувана податкова вимога є похідною від оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 15.05.2019 р. № 0019281304, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Як встановлено судом, однією з підстав для виникнення податкового боргу за оскаржуваною податковою вимогою, є суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код платежу 11010500) на 16 741,93 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 13 393,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 348,39 грн., визначені в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні від 15.05.2019 р. №0019281304

Враховуючи, що вказане податкове повідомлення - рішення є предметом оскарження у даній справі і суд дійшов висновку щодо його протиправності, тому визначена в оскаржуваній податковій вимозі сума податкового боргу на загальну суму 16 741,93 грн., в тому числі за основним платежем 13 393,54 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3 348,39 грн. є протиправною та підлягає зменшенню відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, яким визначено, що податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

При цьому, суд вказує, що на виникнення суми податкового боргу в оскаржуваній податковій вимозі в частині залишеної суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) 339,94 грн. ( 3 688,33 - 3 348,39 ) вплинули інші підстави.

Проте, суд позбавлений можливості надати правову оцінку вказаній обставині внаслідок не надання відповідачем на вимогу суду витягу з інтегрованої картки платника податків позивача за кодом класифікації доходів бюджету 11010500 " податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", на підставі якого сформовано оскаржувану податкову вимогу, тобто станом на 04 червня 2019 р.

При цьому, суд зауважує, що долучений відповідачем до матеріалів справи витяг з інтегрованої картки платника податків позивача відображає стан розрахунків з позивачем за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 31.12.2013 р. у сумі 396,00 грн., що не є належним доказом у розумінні ст. 73 КАС України, якою визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 9 ст. 80 КАС України передбачено, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

З огляду на викладене, суд застосовуючи приписи ч. 9 ст. 80 КАС України відмовляє у визнанні спірної суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) 339,94 грн.

Щодо суми пені 18 494,09 грн., визначеної в оскаржуваній податковій вимозі, то суд вказує про таке.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Положеннями пункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881) ( далі - Порядок № 422).

Пункт 1 підрозділу 7 Розділу ІІІ цього Порядку нарахування пені розпочинається після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу. При нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України; у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, несплата узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлений законом строк, є передумовою для нарахування пені, несплачені суми якої разом із сумами грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій, є податковим боргом платника податків. При цьому, нарахування пені розпочинається після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу.

Таким чином, розрахунок пені є належним доказом суми пені, яка має істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того, аналіз положень Порядку № 422 свідчить про те, що суми нарахованої пені обліковуються в інтегрованій картці платника (далі - ІКП).

Як вбачається зі змісту відзиву на позов, то відповідач вказує на те, що обов`язок сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу, при цьому, сума пені нараховується автоматично в інтегрованій картці платника.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що ухвалою суду від 13.04.2020 р. про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі зобов`язано ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надати суду витяг з інтегрованої картки платника податків позивача, а також розрахунок суми пені, нарахованої згідно оскаржуваної податкової вимоги.

Натомість, доданий відповідачем до відзиву на позов витяг з ІКП з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за 2014 рік не містить інформації щодо нарахованої суми пені.

Враховуючи, що на вимогу суду відповідачем не надано розрахунок пені та інтегровану картку платника з відображеною сумою пені, що унеможливлює встановлення правильності обчислення суми та періоду за який її нараховано, тому суд відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України відмовляє у визнанні спірної суми пені 18 494,09 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що в ході розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної податкової вимоги ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за № 3112-17 від 05 червня 2019 року, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за № 3112-17 від 05 червня 2019 року про опис майна у податкову заставу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. (пп.89.1.2 п.89.1 ст. 89 ПК України)

Порядок застосування податкової застави контролюючими органами затверджено наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586, відповідно до п. 1 розділу ІІ якого опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою для винесення рішення про опис майна у податкову заставу є наявність у платника податків податкового боргу.

Враховуючи, що судом визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за № 3112-17 від 05 червня 2019 року, то відсутні підстави для застосування податкової застави, що є наслідком визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за № 3112-17 від 05 червня 2019 року про опис майна у податкову заставу.

VІІ. Висновок суду

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд відмічає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності їх винесення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1681,60 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження 73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 15.05.2019 року за № 0019281304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (код платежу 11010500) на 16 741,93 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 13 393,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 348,39 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі форми "Ф" № 3112-17 від 05 червня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про опис майна у податкову заставу № 3112-17 від 05 червня 2019 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 30-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 111030200