Ухвала суду № 89682803, 09.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

09.06.2020 № 820/1961/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445), Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37874947) про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі також - "відповідач 1"), Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (далі - "відповідач 2") неправомірною;

- зобов`язати відповідний орган державної виконавчої служби - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вчинити всі необхідні дії за приписами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області перерахувати кошти в сумі 5793,08 грн і компенсацію у сумі 347,58 грн на рахунок стягувача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в Приватбанку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 17 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року скасовано. Справу №820/1961/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Білової О.В. 25.02.2020.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято адміністративну справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2020 замінено відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на його правонаступника - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

09.06.20 через канцелярію суду, за допомогою засобів електронного зв`язку, до суду надійшло клопотання, в якому позивач, зокрема, підтримав заявлені ним раніше клопотання про відмову від позову в частині позовних вимог до органу казначейської служби та залучення вказаного органу в якості третьої особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідачів стосовно невиконання рішення суду є неправомірною. Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" він звернувся із заявою про примусове виконання судового рішення саме до органів виконавчої служби. Адже зазначеними положеннями передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (1 січня 2013 року), подаються до органу державної виконавчої служби. Крім того, згідно з положеннями Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, виконавча служба повинна була передати виконавчий документ до органів Державного казначейства України у строк, що не перевищує шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (правонаступником якого є Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що державний виконавець не має відповідних бюджетних призначень за програмою (КПКВ 3504040) та забезпечує лише передачу відомостей та документів до Казначейства України. Представник відповідача зазначає, що матеріали позову та додатків до нього не підтверджують передачі до нього виконавчих документів про стягнення коштів на користь позивача.

Представник відповідача, Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області, не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем виконавчий документ про стягнення коштів на користь позивача не перебував та не перебуває на виконанні в органі державної казначейської служби

Позивач, ОСОБА_1 , в підготовче судове засідання 09.06.2020 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, в наданому суду клопотанні просив провести підготовче засідання без його участі.

Представник відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача - Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2009 року по цивільній справі стягнуто з Магістральної митниці Харківської області на користь ОСОБА_1 793,08 грн, як відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн, як відшкодування моральної шкоди; стягнуто з Магістральної митниці Харківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 59,50 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення суду було позивачу видано виконавчий лист №2/2/09 (а.с.120).

ОСОБА_1 звернувся з заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про примусове стягнення заборгованості.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області 10.06.2015 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №47803733 (а.с.94 зворотній бік).

Вказана вище постанова була направлена сторонам виконавчого провадження.

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що Харківською митницею ДФС отримано постанову від 10.06.2015 про відкриття виконавчого провадження, яка адресована Харківській обласній митниці.

У зв`язку з реорганізацією вказаного органу Харківська митниця ДФС звернулась до державного виконавця листом від 30.06.2015 та повідомила вказані обставини (а.с.95-96).

Постановою державного виконавця від 20.02.2017 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/2/09 закінчено у зв`язку з припиненням юридичної особи боржника - Харківської обласної митниці (а.с.107).

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 20.02.2017 ОСОБА_1 07.03.2017 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави зі скаргою.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 скаргу ОСОБА_1 на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця - задоволено (а.с.110-112).

Визнано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули Вікторії Юріївни від 20 лютого 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 47803733 незаконною та скасовано.

Визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули Вікторії Юріївни щодо невиконання виконавчого листа № 2-2/09 від 21.11.2013 неправомірною і зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області усунути порушення та здійснити примусове виконання даного документа.

На підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 державним виконавцем 19.07.2017 прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження (а.с.114).

Листом від 19.07.2017 державний виконавець просив Октябрський районний суд м. Полтави направити до відділу оригінал виконавчого документу № 2-2/09(а.с.113).

У зв`язку з непред`явленням виконавчого листа до виконання державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2018.(а.с.122).

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 по справі № 820/1961/18, повертаючи справу на новий розгляд, вказав наступне

Верховним Судом, під час прослуховування запису фіксування судового засідання технічними засобами, встановлено, що суд першої інстанції в порушення норм частини другої статті 180 КАС України не надав позивачу строк на надання відповіді на відзиви відповідачів.

Також, колегією суддів Верховного Суду встановлено, що позивач дійсно під час підготовчого засідання 1 серпня 2018 року заявляв клопотання про відмову від позовних вимог в частині, що стосується відповідача 2. Проте, суд першої інстанції проігнорував таке клопотання позивача і в своєму рішенні нічого не вказав про наявність такого клопотання позивача і можливих підстав його відхилення (якщо такі були), що також є порушенням норм процесуального права.

Разом з тим, перевіряючи рішення суду першої інстанції і залишаючи його без змін, апеляційний суд не звернув уваги на допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального закону і не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги позивача. Разом з тим, у судовому рішенні відсутні мотиви щодо прийняття чи відмови у прийнятті клопотань позивача про залучення Державної казначейської служби України у якості третьої особи і про відмову від позовних вимог в частині.

Суд касаційної інстанції зазначив, що оскаржувані рішення суду першої й апеляційної інстанцій не відповідають у повному обсязі вказаним вимогам процесуального закону. Крім того, висновки викладені в них, є такими, що прийняті без належної перевірки фактичних обставин справи, які зроблені без додержання вимог щодо безпосереднього, повного та об`єктивного дослідження обставин, що мають значення для справи, правова оцінка доводам та наведеним підставам звернення з позовом до суду не надана.

В силу положень статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Водночас колегія суддів наголосила на тому, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень, не встановили і не надали відповідної оцінки всім обставинам, що мають істотне значення для вирішення цієї справи.

Оскільки державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії відповідно до норм чинного законодавства задля належного виконання рішення суду, у цьому випадку державний виконавець був не обмежений у своїх діях, і міг звернутись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

Відповідно, суди попередніх інстанцій повинні були встановити - чому Октябрський районний суд міста Полтави не надав на вимогу виконавця оригінал виконавчого документа №2-2/09 від 21 листопада 2013 року, а якщо все ж таки районний суд зазначений оригінал виконавчого документа направив до виконавчої служби, - чому він не був отриманий державним виконавцем. Чому державний виконавець не звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави із повторним запитом про надання оригіналу виконавчого документа, а в подальшому, у разі втрати оригіналу виконавчого документа, - із заявою про видачу його дубліката.

Також Верховний Суд зазначив, що суд має обрати належний спосіб захисту прав позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначила, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт вжиття державним виконавцем вичерпних заходів з його виконання.

З урахуванням вказаного, ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані законними і обґрунтованими, оскільки суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, допустили порушення норм процесуального права (суд першої інстанції не вирішив клопотання позивача, а суд апеляційної інстанції не встановив зазначені порушення).

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Одночасно, колегія суддів звернула увагу, що судом першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, згідно з якими суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення і витребування доказів з власної ініціативи (відомості, що мають значення для справи). Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення, і якими доказами вони підтверджуються.

Щодо клопотання позивача про відмову від позову в частині позовних вимог до Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області, суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування відмови від позову позивач посилався на те, що на момент розгляду справи Головне Управління Державної казначейської служби у Харківській області не порушило будь-яких прав позивача, про що він дізнався в судовому засіданні при первинному розгляді цієї справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наявними підстави для прийняття відмови позивача від позову в частині позовних вимог до Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області, наслідком чого є закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області.

Одночасно, суд вважає за можливе розглянути питання про закриття провадження у справі в іншій частині позовних вимог, оскільки, на думку суду, встановлення підстав для закриття провадження у справі та прийняття відповідного рішення у формі ухвали є можливим відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання.

На виконання висновків постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі № 820/1961/18, судом встановлено, що Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 по цивільній справі № 554/1860/17, яка набрала законної сили 04.12.2018, скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2018.

Отже, судом встановлено, що позивач мав можливість та реалізував своє право на судовий захист в порядку ЦПК України щодо оскарження рішення державного виконавця (постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2018) в межах виконавчого провадження № 47803733, відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 2/2/09, виданого Октябрським районним судом м. Полтави по цивільній справі.

У зв`язку з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.1 ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій та/або бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов місцевих судів в порядку цивільного судочинства, незалежно від мотивів заявленого позову.

Оскільки позивачем фактично оскаржується бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому з виконання виконавчого листа №2/2/09, виданого Октябрським районним судом м. Полтави на підставі рішення вказаного місцевого загального суду по цивільній справі №2/2/09, за якою позивач є стягувачем, вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 06.04.2016 по справі №6-570цс16, від 22.03.2016 по справі №21-318а16, від 07.06.2016 по справі № 21-5470а15, від 08.11.2016 по справі №21-5539а15.

Отже, спір щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання його вчинити певні дії в межах виконавчого провадження № 47803733 відноситься до цивільної юрисдикції.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Однак, вказана норма при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі застосована не була.

Аналогічної норми, яка б підлягала застосуванню на стадії вирішення справи по суті, ст. 240 КАС України не містить.

З огляду на зазначене, наявні підстави для закриття провадження в частині позовних вимог до органу державної виконавчої служби відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки спір в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому суд зазначає, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів є безумовною підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі, що визначено імперативно нормами ст.ст. 318, 319, 354, 355 КАС України.

Щодо заявленого позивачем клопотання про залучення третьої особи, суд зазначає, що з урахуванням відмови позивача від позову в частині позовних вимог до Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області та висновків суду про неможливість розгляду решти позовних вимог в порядку адміністративного судочинства, суд вважає відсутніми підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи - Державного Казначейства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного Казначейства України - відмовити.

Прийняти відмову позивача від адміністративного позову в частині позовних вимог до Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445), Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37874947) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір в частині позовних вимог до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 09 червня 2020 року.

Суддя Білова О.В.