Рішення № 89681296, 09.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6242/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить: визнати рішення Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 198106 від 25.04.2019 року про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, протиправним; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 122 від 21.03.2019 року з 04 грудня 2018 року, виходячи з розміру 103406,33 грн., який складається з посадового окладу 61429,50 грн., доплати за вислугу років 36857,70 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення 5119,13 грн., починаючи з моменту виникнення такого права, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та проводити відповідні виплати до припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв`язку з відставкою; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 123 від 21.03.2019 року з 01 січня 2019 року, виходячи з розміру 115905,08 грн., який складається з посадового окладу 68854,50 грн., доплати за вислугу років 41312,70 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення 5737,88 грн., починаючи з моменту виникнення такого права, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та проводити відповідні виплати до припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв`язку з відставкою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 25.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала довідки Одеського апеляційного суду № 122 та № 123 від 21.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 3723 грн. з 04.12.2018 р. та 4173 грн. з 01.01.2019 р. Рішенням Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі № 198106 від 25.04.2019 року (отримано 13.06.19 р.) відповідач відмовив в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, посилаючись на те, що Законом України № 2415-VIII від 15.05.2018 внесені зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року». Позивач вважає, що відмова відповідача в проведенні відповідного перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді є протиправною, оскільки цим порушуються проголошені ст.8 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 р. 3 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) принцип верховенства права, та статтею 1 Першого протоколу Європейської Конвенції з прав людини право на справедливе законне очікування передбаченого законом підвищення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що в наданих позивачем довідках, а саме у довідці Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 № 122 та довідці Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 № 123, посадовий оклад судді розраховано з застосуванням мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. Проте, 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (надалі - Закон № 1774), відповідно до абзацу 1, пункту 3, розділу II якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Положення частини 3 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (надалі - Закон № 24531 не можуть бути застосовані при визначенні розміру посадового окладу судді, оскільки суперечать положенням Закону № 1774. Верховний Суд у Постанові дійшов висновку, що незважаючи на посилання в Законі № 2453 на мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення розміру суддівської винагороди - у цьому ж законі відсутнє саме поняття «мінімальної заробітної плати». Для визначення розміру мінімальної заробітної плати застосовуються положення пункту 3 розділу II Закону № 1774, який визначає що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Оскільки розмір суддівської винагороди, зазначений у наданих позивачем довідках Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 № 122 та № 123, вочевидь розрахований з порушенням норм чинного законодавства, головне управлінням було прийняте рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 25 квітня 2019 року № 198106.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року було зупинено провадження у справі № 420/6242/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року було поновлено провадження у справі № 420/6242/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_1 є суддею Апеляційного суду Одеської області у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

На підставі наданих довідок Одеського апеляційного суду № 122 та № 123 від 21.03.2019 року суддівська виногрона, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає: з 04 грудня 2018 року - 103406,33 грн., у тому числі посадовий оклад 61429,50 грн., доплата за вислугу років 36857,70 грн. та матеріальна допомога на оздоровлення 5119,13 грн.; з 01 січня 2019 року - 115905,08 грн., у тому числі посадовий оклад 68854,50 грн., доплата за вислугу років 41312,70 грн. та матеріальна допомога на оздоровлення 5737,88 грн.

25.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду № 122 та № 123 від 21.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі своїм рішенням № 198106 від 25.04.2019 року відмовило ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки Законом України № 2415-VIII від 15.05.2018 внесені зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року».

Відповідно до положень ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з положеннями ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до положень ст.139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла станом на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом; посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1.

Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12.02.2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла станом на момент звернення позивача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання згідно довідок Одеського апеляційного суду) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Тобто, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Абзацом 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

04.12.2018 року Конституційним Судом прийнято рішення № 11-р2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 3 статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). Це положення підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 -15 мінімальних заробітних плат».

Також, вказаним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI«Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII«Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.

В частині 3 резолютивної частини рішення також вказано, що положення частин 3 та 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статут суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Конституційний Суд України в наведеному рішенні відновив права суддів на отримання посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01.01.2015 року, а також зазначив, що положення частини 3 статті 133 Закону № 2453 (у редакції Закону № 192) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Таким чином, положення частини 3 статті 133 Закону № 2453 (у редакції Закону № 192) суперечить частинам 1 та 2 статті 26 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України вказав, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону № 2453 (у редакції Закону № 192) є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, саме з 04.12.2018 року втратили чинність положення ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, та відновили свою дію положення цієї статті в її первинній редакції, а саме «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом», а отже саме з 04.12.2018 року збільшився розмір суддівської винагороди працюючих суддів за рахунок збільшення розміру посадового окладу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) зазначив, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів, а тому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 мотивувальної частини).

Тотожну правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині 1 статті 55 Конституції України (абзац 1 пункту 3 мотивувальної частини).

Таким чином, Конституційний Суд України неодноразового наголошував на тому, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

Відповідно до 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. При цьому дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в спірному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набула права на такий перерахунок.

В спірному випадку (щодо перерахунку з 04.12.2018 року) не змінилися розміри складових суддівської винагороди, а внаслідок визнання неконституційними окремих положень Закону відновлено право суддів на отримання суддями місцевих судів посадового окладу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону № 1402-VІІІ, чинного на час їх виникнення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у позивача виникло з 04.12.2018 року, з прийняттям рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) та з моменту підвищення грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, що відповідає вимогам Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року становить 3723 грн., а з 01.01.2019 року становить 4173 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921,00 грн., що в свою чергу призвело до збільшення посадового окладу судді за відповідною посадою.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з 04.12.2018 року та з 01.01.2019 року раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці, підлягає перерахунку.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішенні «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року Європейський суд з прав людини констатував, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати, є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку. Неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Крім того, Конституційним Судом України 18.02.2020 року ухвалено Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22,23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

Зокрема, даним рішенням було визнано, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

За таких умов, був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ.

З урахуванням зазначеного, пенсійний орган протиправно відмовив позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду № 122 та № 123 від 21.03.2019 року.

Постановою Кабінету міністрів України № 628 від 22.08.2018 року «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком, зокрема Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (зі змінами) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати 10740 гривень.

Суд звертає увагу, що наведені вище положення, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідок Одеського апеляційного суду від 21.03.2019 року № 122 та № 123 з 04 грудня 2018 року та з 01 січня 2019 року відповідно.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 198106 від 25.04.2019 року про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 122 від 21.03.2019 року з 04 грудня 2018 року, виходячи з розміру 103406,33 грн., який складається з посадового окладу 61429,50 грн., доплати за вислугу років 36857,70 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення 5119,13 грн., починаючи з моменту виникнення такого права, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та проводити відповідні виплати до припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв`язку з відставкою.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 123 від 21.03.2019 року з 01 січня 2019 року, виходячи з розміру 115905,08 грн., який складається з посадового окладу 68854,50 грн., доплати за вислугу років 41312,70 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення 5737,88 грн., починаючи з моменту виникнення такого права, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та проводити відповідні виплати до припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв`язку з відставкою.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко