Ухвала суду № 89681123, 02.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1311/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

02 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача- Качабульської М.Б.

представника відповідача - Ворошилової Н.В.

розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду у м. Львові клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08.11.2019 № Ф-6740-52.

27.03.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду. Вказує, що спірна вимога позивачем отримана 11.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Звертає увагу суду, що спірну вимогу позивачем оскаржена до ГУ ДФС у Львівській області, а не до ДПС України. На переконання відповідача, такий порядок оскарження не є оскарженням в адміністративному порядку. Просить залишити позовну заяву без розгляду.

У підготовчому засіданні позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивач та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступник висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).

В силу положень пункту 1. 3 ст. 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового Кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Суд встановив, що ГУ ДФС у Львівській області 08.11.2019 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6740-52, яку скеровано на адресу ОСОБА_1 .

Як слідує з матеріалів справи спірну вимогу позивач отримав 11.12.2019.

21.12.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування спірної вимоги до ГУ ДФС у Львівській області.

Проте, відповідь від ГУ ДФС у Львівській області так і не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Однак, на переконання відповідача оскарження позивачем спірної вимоги до ГУ ДФС у Львівській області не є оскарженням в адміністративному порядку.

Оцінюючи дані доводи сторін суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні в справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача оскарження позивачем спірної вимоги до ГУ ДФС у Львівській області не є оскарженням в адміністративному порядку, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів, що позивачу було надано відповідь на відповідну скаргу з роз`ясненням, що останнім обрано неналежний порядок оскарження.

Суд зазначає, що початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суд вважає, що саме бездіяльність відповідача щодо належного розгляду скарги позивача призвела до звернення останнього до суду лише 05.02.2020.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги надані докази, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку відсутність пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом.

Відтак, слід відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 120-123, 240, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.06.2020.

Суддя Р.М. Брильовський