Рішення № 89679964, 26.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа № 160/13382/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадиров Владислав Володимирович про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадиров Владислав Володимирович, в якій позивач просить:

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.07.2016 року по 10.07.2019 року в розмірі 73 417,21 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 17 663,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішеннями адміністративних судів у справі №804/654/16 було, зокрема, зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 для внесення її даних до Загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду. 27.05.2019 позивач звернулась до Фонду гарантування вкладів із заявою про виплату суми вкладу за рішеннями судів у справі №804/654/16 і лише 23.08.2019 ОСОБА_1 отримала належні їй кошти у сумі 196 263,12 грн. При цьому, виплата гарантованої суми згідно спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інформації на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочалась 11.06.2015. Таким чином, грошове зобов`язання відповідачем здійснено з простроченням строку, а саме: з 23.08.2016 по 23.08.2019 включно (з урахуванням загальних строків позовної давності встановлених ст. 257 ЦК України), у зв`язку з чим, є підстави для стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.07.2016 року по 10.07.2019 року в розмірі 73 417,21 грн.; та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 17 663,68 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03 лютого 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог, оскільки правовідносини між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» ґрунтуються на договорі, а між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та позивачем на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в даному спорі здійснює владні повноваження у сфері гарантування вкладів фізичним особам, а тому, відповідач не є боржником у розумінні Цивільного кодексу України, який прострочив виконання грошового зобов`язання. Також, вказав, що спеціальний Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не зобов`язує Фонд здійснити виплати одночасно в один день всім вкладникам банку гарантовані суми за вкладами.

05.02.2020 року від третьої особи - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича до суду надійшли пояснення в яких останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що після набрання законної сили постанови Верховного Суду від 16.05.2019 року банк виконав свої зобов`язання щодо включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» і 23.08.2019 року ОСОБА_1 отримала гарантовану суму по вкладу. За таких обставин, відсутні підстави для виплати додаткового відшкодування за рахунок коштів Фонду сум інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 10.02.2020 у задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Ухвалою суду від 10.02.2020 у задоволенні заяви представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи за підсудністю - відмовлено.

Ухвалою суду від 10.02.2020 у задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі - відмовлено.

Ухвалою суду від 14.02.2020 клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі - повернуто заявнику без розгляду.

Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

20 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу № 024-03618-200215 «Найкращий від Миколая» на суму 6 500 євро.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 08.04.2015 року та від 03 серпня 2015 р. строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» було продовжено до 02 жовтня 2015 р.

Після оголошення процедури ліквідації Банку, позивач відповідно до інформації, розміщеної на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до відділення Ощадбанку для отримання виплати, але йому було повідомлено, що його даних як вкладника, який має право на отриманні виплати суми від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в реєстрі виплат немає.

03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 у справі №804/654/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В., що оформлено наказом №813 від 16.09.2015 р. про визнання договору №024-03618-200215 банківського вкладу від 20.02.2015 р. нікчемним. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 024-03618-200215 від 20.02.2015 р. Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 для внесення її даних до Загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товари «Дельта Банк», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 804/654/16 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року - скасовано, та прийнято нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №804/654/16 (адміністративне провадження №К/9901/9890/18) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Весніна Сергія Олександровича задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року скасовано. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 березня 2016 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В., що оформлено наказом №813 від 16.09.2015, про визнання нікчемним договору №024-03618-200215 банківського вкладу від 20.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», - скасовано, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 березня 2016 року - залишено в силі.

27.05.2019 позивач звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою, в якій відповідно до постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №804/654/16 просила виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у банку ПАТ «Дельта Банк» за договором № 024-03618-200215 від 20.02.2015 в сумі 6 500 євро.

23.08.2019 відповідачем було перераховано на рахунок ОСОБА_1 суму 196 263,12 грн., що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Приватбанк».

Вважаючи дії відповідача по несвоєчасній виплаті гарантованої суми вкладу у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання протиправними, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

За приписами пункту 6 статті 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Згідно із частиною другою статті 1 метою Закону № 4452-VI є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 4452-VI встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На підставі частин 1-2 статті 6 Закону № 4452-VI в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI закріплено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Фонд не пізніше ніж через 20 (в редакції станом на 30.12.2014 року сім) робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Аналіз наведених норм свідчить, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноваження органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 (провадження № 11-239апп18), від 24 квітня 2018 року у справі № 755/1700/16-ц (провадження 14-89цс18), у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справах № 826/5190/16 та № 826/24888/15.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2, 6 статті 26 Закону № 4452-VI саме Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами та відсотків на день початку процедури ліквідації банку.

Згідно з частиною 3 статті 34 Закону № 4452-VI Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Як вже зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

В даному випадку застосовується норма частини 3 статті 16 Закону № 4452-VI, відповідно до якої шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення),

Питання про стягнення шкоди в адміністративному судочинстві, відповідно до положень частини 2 статті 21 КАС України, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

В силу положень частин 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Бездіяльністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спричинено вкладнику який мав право отримати кошти за рахунок Фонду відповідно частини третьої статті 27 Закону №4452-VI не пізніше ніж через 20 (в редакції від 30.12.2014 року сім) робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Доводи відповідача про те, що уповноважена особа не є підзвітною Фонду гарантування вкладів судом до уваги не приймаються, оскільки за дії/бездіяльність працівників відповідальність несе юридична особа.

Суд зазначає, що виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Згідно з пунктом 2 статті 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Отже, відповідно статті 26 Закону № 4452-VI вкладник має право, а виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом.

Право вкладника кореспондує з обов`язком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату вкладнику гарантовану суму.

Внутрішні нормативні заходи не можуть погіршувати права вкладника та бути підставою для невиплати гарантованої суми вкладнику.

Суд зауважує, що погашення основної суми заборгованості не є підставою для зменшення позовних вимог за порушення фінансового законодавства з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (аналогічна правова позиція узгоджується Верховним Судом у постанові від 14.01.2020 року по справі № 910/3810/18).

За приписами статті 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

При цьому, проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Протиправність дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» щодо несвоєчасної виплати суми вкладу позивачу встановлена в рішеннях судів по адміністративній справі №804/654/16.

У зв`язку з встановленим вище простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського вкладу (депозиту) №024-03618-200215 «Найкращий від Миколая» на суму 6 500 євро, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційного збільшення.

Таким чином, у позивача виникли законні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною виплатою позиваці гарантованого відшкодування в сумі 196 600,93 грн. за період з 11 червня 2015 року (дата початку виплат гарантованих сум відшкодування вкладникам банку) до 23 серпня 2019 року (дата фактичної виплати відшкодування за рішенням суду).

Відповідач у даному випадку є боржником за зобов`язанням, яке виникло безпосередньо із норм Закону № 4452-VI.

З урахуванням загальних строків позовної давності, встановлених статтею 257 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат обмежуються трирічним строком, та у даному випадку розраховуються з 23 серпня 2016 року до 23 серпня 2019 року.

Індекс інфляції за серпень-грудень 2016 року - 107,17%, 2017 рік - 113,7%, 2018 рік - 109,8%, за січень-серпень 2019 рік - 102,70%.

Таким чином, інфляційне збільшення становить: 107,17% х 113,7% х 109,8% х 102,70% = 134,07%

196 263,12 грн. х 134,07% : 100 = 269 680,34 грн.

269 680,34 грн. - 196 263,12 грн. = 73 417,21 грн.

Штрафні санкції 3% річних (ст. 625 ЦКУ).

Загальна кількість днів прострочки 1095 днів (з 23.08.2016 по 23.08.2019), а саме: 196 263,12 грн. х 3%: 100 х 1095 днів = 17 663,68 грн.

Відтак, загальна заборгованості становить 91 080,89 грн., де інфляційне збільшення - 73 417,21 грн. та 3% річних - 17 663,68 грн.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат у розмірі 10 910,81 грн., які складаються з судового збору - 910,81 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн., суд зазначає, що статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, вимогами статті 134 КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; окрім того, заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами.

Частиною 9 статті 139 КАС України закріплено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зауважує, що на підтвердження понесених витрат позивач повинен був надати договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Однак, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано жодних доказів, а тому, суд не знаходить підстав для їх відшкодування.

Також, не підлягають відшкодуванню витрати щодо сплати судового збору, оскільки позивачем не надано до суду квитанції про сплату судового збору.

З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача витрат на суму 10 910,81 грн.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.17; код ЄДРПОУ 21708016), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадиров Владислав Володимирович (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів,38) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 суму інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.07.2016 року по 10.07.2019 року в розмірі 73 417,21 грн.

Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 17 663,68 грн.

В частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судових витрат у розмірі 10 910,81 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева