Рішення № 89679756, 05.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3500/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 листопада 2019 року звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7975-55 від 30 вересня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом останніх п`яти років підприємницької діяльності не здійснював, доходу від такої діяльності не отримував, звітів у контролюючі органи не подавав. Зазначив, що страхові внески за нього сплачував роботодавець, отже він є застрахованою особою. Вважає, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС вправі виносити лише за результатами податкової перевірки, звітності, документів первинного бухгалтерського обліку. При цьому, йому не відомо про проведення контролюючим органом перевірок на предмет нарахування та сплати ним єдиного внеску.

Керуючись наведеним, відповідач просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов № 11/03-20-08-02-07 від 02 січня 2020 року відповідач його вимог не визнав (арк. спр. 59-61). Вказав, що позивач із 22 листопада 2007 року по 25 жовтня 2019 року перебував на обліку у контролюючому органі як фізична особа-підприємець; був платником податків та зборів, у тому числі і єдиного внеску. Згідно з даними АІС "Податковий блок" в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 за платежем "єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" з 09 лютого 2018 року по грудень 2018 року рахувався борг по єдиному внеску в загальній сумі 18 276 грн 72 коп., тому Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-7975-55 від 30 вересня 2019 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Вказує, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами (арк. спр. 1).

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги постановлено проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02 березня 2020 року, яке відкладалось на 12 березня, 24 березня, 07 квітня, 29 квітня, 15 травня, 02 червня, 05 червня 2020 року (арк. спр. 84-86).

Ухвалою суду від 05 червня 2020 року задоволено заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, строк звернення до суду - поновлено. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги відмовлено.

Ухвалою суду від 05 червня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець із 22 листопада 2007 року. Запис про припинення підприємницької діяльності внесено 25 жовтня 2019 року. У вказаному періоді перебував на обліку як платник податків, що підтверджується відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 63).

Головне управління ДПС у Волинській області 30 вересня 2019 року винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф7975-55 про сплату ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску в розмірі 18 276 грн 72 коп. (арк. спр. 96).

Позивач, вважаючи зазначену вимогу протиправною, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Так, пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначає, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Із 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI із внесеними змінами передбачає, що єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як визначено пунктом 2 частини першої цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з наведеного слідує, що фізичні особи-підприємці, у тому числі і ті, які є одночасно найманими працівниками, не залежно від отриманого доходу, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе, як фізичної особи-підприємця. Сплата єдиного соціального внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, який працює найманим працівником у юридичній особі, сплата єдиного соціального внеску здійснюється роботодавцем (утримань єдиного внеску із заробітної плати немає), а фізична особа-підприємець платить за себе єдиний внесок лише згідно бази нарахування внеску для фізичної особи-підприємця.

Водночас, відповідно до частини дев`ятої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Як вбачається із відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання 22 листопада 2007 року. Запис про припинення підприємницької діяльності внесено 25 жовтня 2019 року.

Отже і статусу платника єдиного внеску позивача у спірному періоді не припинявся, а відтак позивач до зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Мінімальний внесок у 2017 році становив 704 грн на місяць (3200 грн. х 22%, де 3200 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VIII).

Мінімальний внесок у 2018 році становив 819 грн 06 коп. на місяць (3 723 грн х 22%, де 3 723 грн - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII).

Мінімальний внесок у 2019 році становить 918 грн 06 коп. на місяць (4 173 грн х 22%, де 4 173 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII).

Відповідно до абзаців 3, 5 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Судом з інтегрованої картки платника податків встановлено, що позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування єдиного внеску за наступні періоди: за 2017 рік у сумі 8 448 грн; за І квартал 2018 року у сумі 2 457 грн 18 коп., за ІІ квартал 2018 року у сумі 2 457 грн 18 коп., за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2 457 грн 18 коп.; за IV квартал 2018 року у сумі 2 754 грн 18 коп. (арк. спр. 64-66).

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктами 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень, за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У зв`язку із несплатою ОСОБА_1 єдиного внеску за спірний період у загальній сумі 18 276 грн 72 коп. ГУ ДПС у Волинській області правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-7975-55 від 30 вересня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність оскарженого рішення, а відтак, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи позивача про його перебування у трудових відносинах із роботодавцем у спірному періоді та сплату страхувальником за нього страхових внесків спростовано копією трудової книжки, відомостями із Реєстру застрахованих осіб (арк. спр.17-18, 80-82).

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7975-55 від 30 вересня 2019 року сформована на підставі та в межах наданих ГУ ДПС у Волинській області повноважень, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправною і скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович

Повне судове рішення складене 05 червня 2020 року.