Ухвала суду № 89679750, 05.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3500/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В.І.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку і клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 листопада 2019 року звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7975-55 від 30 вересня 2019 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами (арк. спр. 1).

При цьому, 02 січня 2020 року представник відповідача подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем десятиденного строку звернення до суду із даним позовом (арк. спр. 62). При цьому зазначила, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) є узгодженою вимогою за наслідками несплати ФОП ОСОБА_1 суми боргу відповідно до вимоги від 02 квітня 2019 року. Тому оскаржену вимогу було надіслано до органів ДВС для її примусового виконання.

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги постановлено проводити за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 84-85); позивачу надано строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Вказану заяву позивач подав у судовому засіданні 02 червня 2020 року (арк. спр. 185-187). Обгрунтовуючи мотиви для поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначив, що оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДПС у Волинській області не отримував, про існування заборгованості дізнався випадково від працівників органів Нацполіції, які під час патрулювання повідомили про оголошення його ТЗ у розшук на підставі постанови органів ДВС про відкриття виконавчого провадження.

Керуючись наведеним представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.

У призначене підготовче судове засідання учасники справи не прибули, представник позивача та відповідача подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (арк спр. 190-191).

Відповідно до частин першої, дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розгляд справи здійснює у письмовому провадженні.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши необхідні письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Предметом даного судового розгляду є вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7975-55 від 30 вересня 2019 року. Доказів направлення вказаної вимоги за зареєстрованим місцем проживання відповідач суду не надав.

Із листа старшого державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Луцьку № 48817 від 14 травня 2020 року судом установлено, що копії матеріалів виконавчого провадження № 60339589, у тому числі і вимоги № Ф-7975-55 від 30 вересня 2019 року, ОСОБА_1 отримав 14 жовтня 2019 року (арк. спр. 174).

При цьому, із позовом про оскарження вказаної вимоги звернувся до суду 26 листопада 2019 року.

Згідно із частинами першою, третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску поширюється дія Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Так, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за положеннями пункту 2 частини першої статті 1, це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, вказаний Закон є спеціальним для правовідносин, що виникли між сторонами, на підставі якого і необхідно обчислювати процесуальні строки.

У силу пункту 4 частини першої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із абзацом дев`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Суд звертає увагу, що право оскаржити вимогу про сплату внеску у судовому порядку має бути реалізоване протягом 10 днів з дня отримання відповідного рішення органу ДПС України платником ЄСВ.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19.

Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Надаючи оцінку поважності підстав, вказаних представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку, суд враховує, що доказів направлення оскарженої вимоги позивачу контролюючий орган не надав. Також звертає увагу, відповідно до положень статті 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем та підтверджені належними доказами, є поважними, а тому клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 122, 123, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду із даним позовом.

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.І. Смокович