Рішення № 89677656, 25.05.2020, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/960/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2020 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді – Пухарєвої О.В.

за участю секретаря судового засідання – Кульки О.М.,

представника позивача – Делей В.І.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Данищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк«ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 28.11.2013 ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії та інші платежі на умовах, передбачених договором.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 17.04.2019 допустив заборгованість в розмірі 37875,50 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі – 20138,43 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 5998,01 грн., пені за прострочене зобов`язання – 9059,27 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 400 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 1779,79 грн., які просить стягнути в судовому порядку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача ОСОБА_3 09.10.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 є необгрунтованими та не доведеними, а також такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували факт ознайомлення ОСОБА_2 із умовами кредитування, на які посилається у своєму позові позивач, внаслідок підписання Анкети –заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 28.11.2013.

Спростовуючи доводи сторони відповідача представник позивача ОСОБА_4 у відповіді на відзив, поданій до суду 15.11.2019, зазначила, що 28.11.2013 відповідачем ОСОБА_2 у відділенні банку було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг із змісту якої вбачається, що відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку: www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з якими він засвідчив власним підписом в Заявці про приєднання. Внаслідок підписання вказаної Анкети-заяви від 28.11.2013 відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 – ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, номер якого останній вказав в Анкеті-заяві. Таким чином, банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Крім того, до матеріалів позовної заяви долучено Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,30 % (27,60% на рік) та зазначено розміри комісій та штрафів тощо. Доказом активного користування відповідачем кредитним рахунком є виписка банку до карткового рахунку, яка також приєднана до матеріалів справи. Підсумовуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, позивач просив суд оцінити надані докази у їх сукупності та задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. 180 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_3 15.11.2019 надав суду заперечення щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив аргументів та зазначив, що ОСОБА_2 не заперечує факту підписання Анкети-заяви від 28.11.2013 р., проте не погоджується із пред`явленими йому борговими зобов`язаннями, нарахованими за умовами кредитування, які фактично йому не роз`яснювалися. Також вказав, що отримані ним кредитні кошти за кредитною карткою, яку йому було видано в 2013 році одночасно із зарплатною карткою, він повернув в повному обсязі та кредитну картку здав у відділення Банку. Після чого працівники Банку йому запропонували та видали «Золоту карту» за № НОМЕР_2 , якою він в подальшому не скористався жодного разу. Також звернув увагу суду на розбіжності у посиланнях позивача на номер карткового рахунку, який відкривався відповідачу згідно Анкети – заяви від 28.11.2013 та документах, наданих позивачем в якості доказів до матеріалів справи.

У відповіді на вказане заперечення представник позивача ОСОБА_4 зазначила, що дійсно при укладанні з ОСОБА_2 . Договору про надання банківських послуг від 28.11.2013 разом з оформленням зарплатної картки клієнту було одночасно оформлено та видано кредитну картку. В подальшому банком було здійснено перевипуск кредитної картки на престижну картку «Універсальна Gold» відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредтного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Після чого відповідач здійснював погашення заборгованості вже на перевипущені картки, що ще раз підтверджує її отримання відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, обгрунтувавши вищенаведеним.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та заперечили проти їх задоволення.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності,вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що, факт укладення між сторонами 28.11.2013 кредитного договору, позивач підтверджує Анкетою – заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка була підписана ОСОБА_2 28.11.2013. На підтвердження існування між сторонами кредитних зобов`язань позивачем надано заповнену та підписану відповідачем 28.11.2013 року анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.58).

Зі змісту даної анкети-заяви вбачається, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ОСОБА_2 та банком Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із змісту наданої позивачем анкети-заяви, вона містить особисту інформацію (персональні дані) відповідача, однак у ній не вказано, яку саме банківську карту бажає оформити ОСОБА_2 та не зазначено бажаний кредитний ліміт по карті (відмітки у відповідних графах відсутні) (а.с.58).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентної ставки, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В свою чергу, позивач, посилаючись на те, що відповідач порушує умови договору, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до розрахунків заборгованості (а.с.51-57), розрахованої станом на 17.04.2019 сума заборгованості за кредитним договором б/н від 28.11.2013 визначена в розмірі 37875,50 грн. та включає заборгованість: за тілом кредиту в розмірі – 20138,43 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 5998,01 грн., пені за прострочене зобов`язання – 9059,27 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 400 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 1779,79 грн

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.11.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи 28.11.2013 заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо сплати неустойки (пені, штрафів) і комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.11.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.05.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи ( а.с.60, 62-76) не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.11.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 5998,01 грн., оскільки до такого платежу було включено нараховані відсотки за процентною ставкою, яку не було узгоджено умовами кредитування, а також пені за прострочене зобов`язання в розмірі 9059,27 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 400 грн., фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 1779,79 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача тіла кредиту, суд звертає увагу також на те, що на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем надано Заяву від 30.01.2009, підписану представником АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 , відповідно до якої відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн. з базовою процентною ставкою 25% на місяць на залишок заборгованості та щомісячною комісією 0% та видано кредитну картку «Універсальна». Проте, зважаючи на те, що предметом спору у даній справі є заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.11.2013 р., суд не приймає вказану Заяву до уваги як допустимий доказ, оскільки будь-якої доказової бази по відношенню до кредитного договору №б/н від 28.11.2013 р., вона не містить.

Так, із виписки банку по картковому рахунку ОСОБА_2 , яка знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що вона відображає, в тому числі, відомості про рух грошових коштів по картках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , починаючи з 28.05.2009 по 07.05.2014 (а.с.203 звор.бік - 206), та містить інформацію про повне погашення заборгованості по вказаних рахунках станом на 07.05.2014 (а.с.206 звор.бік).

З урахуванням наведеного суд не приймає посилання позивача на те, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 28.11.2013 року отримав картку № НОМЕР_1 , оскільки у підтвердження цього позивачем не надано жодного належного доказу, який би узгоджувався з іншими доказами, дослідженими судом.

Так, з довідки, наданої АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що картка № НОМЕР_1 була відкрита 01.10.2012 з терміном дії до останнього дня 04/16 р. (а.с.180 зворот), тобто за рік до укладення сторонами кредитного договору від 28.11.2013 р.

На підтвердження суми заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок за договором № б/н від 28.11.2013 року, який містить дані, починаючи з 07.05.2014 року (а.с.51). При цьому, облік грошових операцій, починаючи з 07.05.2014 р. у виписці банку відображений по карті № НОМЕР_4 , яка зазначена у виписці основною (а.с.198).

Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості містить вказівку на договір від 28.11.2013 року, але не узгоджується з наданими позивачем виписками, на основі яких зроблений розрахунок.

При цьому, на стадії підготовчого провадження у заявах по суті сторони визнали, що 28.11.2013 позивач звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанку» із вимогою про оформлення картки для виплат по заробітній платі та одночасно із видачею картки для виплат, йому 28.11.2013 також було оформлено та видано кредитну картку.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» кредитний ліміт в сумі 10 000 грн. було встановлено ОСОБА_2 07.05.2014 р. (а.с.181) та надано картку № НОМЕР_4 (а.с.180 звор.бік)

В той же час з розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_2 за період з 07.05.2014 року по 17.04.2019 року ОСОБА_2 знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Також з вказаних документів вбачається, що за період з 07.05.2014 року по 17.04.2019 року ОСОБА_2 було сплачено в рахунок повернення кредиту кошти на загальну суму 28596 гривень 19 копійок, які банком зараховувалися на погашення тіла кредиту, відсотків, простроченого тіла кредиту, штрафу, пені та комісії.

З огляду на відсутність підстав для нарахування процентів за користування кредитом, штрафу, пені та комісії, оскільки погодження їх сторонами відповідно до умов кредитного договору від 28.11.2013 позивачем в суді не доведено, на думку суду, суму, яка була сплачена ОСОБА_2 , слід було зарахувати на погашення тіла кредиту.

З огляду на те, що ОСОБА_2 сплатив банку в рахунок погашення кредиту більшу суму, ніж отримав, вимога банку про стягнення тіла кредиту в сумі 20138,43 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору № б/н від 08.10.2016, позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривні, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №PROM4BМ347 від 24.04.2019, на зазначену суму (а.с.2).

За загальним правилом, особі, якій відмовлено у задоволенні її позовних вимог, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі ст. 61 Конституції України, ст. ст.6, 526, 536, 627, 626, 628, 549, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570;

Представник позивача – Делей Віталій Іванович, юрисконсульт Хмельницької філії Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», діє на підставі довіреності №7842-К-О, виданої 24.12.2019 р.

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

Представник відповідача – ОСОБА_3 , адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000382 від 24.05.2019.

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2020

Суддя О.Пухарєва