Ухвала суду № 89677383, 04.06.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2670/20

Провадження № 1-кп/635/920/2020

У Х В А Л А

04 червня 2020 року смт.Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Письменна В.М.,

за участю прокурора – Зеленькова О.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження №12020220430000409 від 08.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Потерпілим надано до суду заяву про розгляд справи без участі представника АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця».

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020220430000409 від 08 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,оскільки обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.ст. 291, 292 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачений п.п. 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України судом не встановлено.

В підготовчому судовому засіданні прокурор надав до суду клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки усі ризики, які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, також ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. При застосуванні більш м`якого запобіжного заходу обвинувачений матиме можливість незаконно впливати на свідків та потерпілого, а тому в даному випадку існує ризик, передбачений п.3ч.1ст.177КПК України. Крім того, ОСОБА_1 раніше засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року за ч.1 ст. 185 КК України, вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2018 року за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підстав ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, що характеризує особу як таку, що схильна до вчинення кримінальних правопорушень. Отже, існує ризик, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2020 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком до 22 червня 2020 року, визначено заставу у розмірі 10510 грн.

При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У зв`язку із спливом строку запобіжного заходу прокурор звернувся із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, оскільки вказаним ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінального првопрушення у період іспитового строку та усвідомлює можливість призначення йому реального покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до 5 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінуються обвинуваченому, наслідків цього злочину, даних про особу обвинуваченого, який на момент затримання не працював, не одружений, не має міцних соціальних зв`язків, відповідно до довідки «Армор» перебуває на обліку як особа яка схильна до вчинення насильства в сім`ї, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілого.

Також суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час судовий розгляд не розпочатий, потерпілий та свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.

Враховуючи, що свідки та обвинувачений проживають в одному населеному пункті, існує висока вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні.

З огляду на дані, що характеризують особу обвинуваченого, ОСОБА_1 раніше засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року за ч.1 ст. 185 КК України, вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2018 року за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підстав ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, суд приходить до висновку, що обвинувачений схильний до вчинення правопорушень, а тому існує ймовірність вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, тобто існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, а також ту обставину, що розгляд судового провадження не розпочатий, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують існувати та виправдовують тримання особи під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 314-317 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020220430000409 від 08.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у відкритому судовому засіданні на 12 червня 2020 року на 11 годину 30 хвилин суддею одноособово.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 02 серпня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення в частині продовження запобіжного заходу, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 05.06.2020 року.

Головуючий суддя Д.М. Савченко