Ухвала суду № 89677091, 25.05.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2403/16-к

Провадження № 1-о/643/1/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 року м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Коцюбинської М.С., прокурора Шокоть А.А., захисника Кравченко Г.В. – адвоката Стрельникової І.Г., засудженого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Московського районного суду м. Харкова матеріали заяви

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: згідно вироку Нововодолазького районного суду Харківської області від 07.10.2009 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; згідно вироку Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднано частково до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 07.10.2009 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 день; згідно вироку Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць

про перегляд вироку Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року за нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.08.2019 року звернувся до Московського районного суду м. Харкова з заявою про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, в якій просив: постановити ухвалу та додати до вироку Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року зарахування строку тримання під вартою з 16.05.2005 року по 02.08.2007 року згідно ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року); відкрити кримінальне провадження за нововиявленими обставинами.

27.11.2019 року ОСОБА_2 подав до суду уточнену заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, в якій просив вирок Московського районного суду від 21.08.2018 року скасувати та ухвалити новий вирок з урахуванням ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України.

В обґрунтування уточненої заяви зазначено, що 21.08.2018 року вироком Московського районного суду м. Харкова він був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Згідно вироку Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року ОСОБА_1 засуджений до 5 років 1 дня позбавлення волі, з урахуванням вироку Нововодолазького районного суду Харківської області від 07.10.2009 року. Згідно вироку Нововодолазького районного суду від 07.10.2009 року, на підставі ст. 72 КК України зараховано в рахунок відбування покарання його перебування під вартою з 16.05.2005 року по 02.08.2007 року. Згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року, уточнено вирок Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року стосовно ОСОБА_1 , додано третій абзац резолютивної частини вироку, який викладено в редакції вироку Нововодолазького районного суду від 07.10.2009 року: «Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати в рахунок відбування покарання перебування під вартою з 16.05.2005 року по 02.08.2007 року». Як вбачається з матеріалів справи № 643/2403/16-к, при ухваленні вироку від 21.08.2018 року Московським районним судом м. Харкова застосовано ст. 71 КК України, за якою частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року та призначено остаточне покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Але після ухвалення вироку від 21.08.2018 року стало відомо, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року зараховано у строк відбування покарання строк тримання під вартою 2 роки 2 місяці та 17 днів до вироку Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року – ця обставина є нововиявленою, оскільки на момент ухвалення вироку від 21.08.2018 року суду не було відомо про вже відбуте покарання за вироком Московського районного суду від 14.10.2011 року, а саме 2 роки 2 місяці та 17 днів. Таким чином, за вироком Московського районного суду від 14.10.2011 року невідбута частина покарання складає 2 роки 9 місяців 13 днів, яка згідно ст. 71 КК України повинна бути частково приєднана до призначеного покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року, а саме до 1 року 6 місяців. Між тим остаточне покарання, призначене за вироком Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року, складає 5 років 1 місяць позбавлення волі. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить вирок Московського районного суду м. Харкові від 08.04.2019 року скасувати за нововиявленими обставинами та ухвалити новий вирок з урахуванням ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року.

25.03.2020 року до Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він зазначив, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.01.2019 року йому було зараховано у строк покарання строк тримання під вартою згідно ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838–VIII від 26.11.2015 року) з 26.03.2018 року по 29.01.2019 року із розрахунку, згідно якого одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі. У зв`язку з тим, що при ухваленні нового рішення (вироку) ухвала Харківського апеляційного суду від 29.01.2019 року втратить свою законну силу, ОСОБА_1 просить зарахувати строк тримання під вартою з 26.03.2018 року по 29.01.2019 року із розрахунку, згідно якого одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі. Крім того, злочин, за яким переглядається вирок, скоєно в період дії Закону України 838–VIII від 26.11.2015 року. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами відкрито Московським районним судом м. Харкова 30.08.2019 року. Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 також просить зарахувати строк тримання під вартою з 30.08.2019 року до набрання вироку законної сили із розрахунку, згідно якого одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі.

25.05.2020 захисник ОСОБА_1 адвокат Стрельникова І.Г. подала до суду заяву, в якій остаточно просила: скасувати вирок Московського районного суду від 21.08.2018 року; ухвалити новий вирок за ч. 2 ст. 185 КК України, залишити покарання без змін у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначити остаточне покарання у вигляді 3 років; зазначити в резолютивній частині вироку про зарахування ув`язнення з 26.03.2018 року по 29.01.2019 року як день за два, відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 29.01.2019 року.

Захисник засудженого адвокат Стрельникова І.Г. в судовому засіданні 25.05.2020 року підтримала заяву та викладені в ній доводи.

В судовому засіданні 25.05.2020 року ОСОБА_1 на уточнююче запитання суду пояснив, що позиція, викладена в заяві його захисника від 25.05.2020 року, угоджена з ним та є остаточним викладенням вимог його заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Прокурор просив вирішити заяву розсуд суду.

Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено наступне.

07.10.2009 року вироком Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільнено від покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням 3 роки. Згідно ст. 72 КК України ОСОБА_1 в рахунок відбуття покарання зараховано його тримання під вартою з 16.05.2005 року по 07.08.2007 року, тобто два роки два місяці та сімнадцять днів.

14.10.2011 року вироком Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 07.10.2009 року та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 1 дня позбавлення волі.

21.08.2018 року вироком Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Таким чином, невідбута частина покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року, яка приєднана до покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року, складає 3 роки 7 місяців позбавлення волі (5 років 1 місяць мінус 1 рік 6 місяців).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року уточнено вирок Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року відносно ОСОБА_1 , додавши третій абзац резолютивної частини вироку суду та виклавши його в редакції вироку Нововодолазького районного суду Харківського області від 07.10.2009 року: «Відповідно до ст. 72 КК України суд вважає за необхідне ОСОБА_1 в рахунок відбування покарання зарахувати його перебування під вартою з 16.05.2005 року по 07.08.2007 року, тобто 2 роки 2 місяці 17 днів».

Порядок визначення розміру невідбутої частини покарання за попереднім вироком наведено, зокрема, в роз`ясненнях, викладених в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Таким чином, за винятком часу перебування під вартою, зарахованого в строк відбування покарання згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року, невідбута частина покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року складає 2 роки 9 місяців 14 днів позбавлення волі (5 років 1 день мінус 2 роки 2 місяці 17 днів).

ОСОБА_1 за вироком Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року у розмірі 3 роки 7 місяців позбавлення волі.

Оцінюючи підстави для вирішення порушеного ОСОБА_1 питання в порядку перегляду вироку за нововиявленими обставинами, суд керується таким.

Згідно ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року по справі № 1-79/09, тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК України, насамперед ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Суд під час розгляду даного кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 не вбачає підстав для відступлення від вказаних вище висновків щодо застосування норм права Верховного Суду.

Таким чином, обов`язковою умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених є в тому числі існування відповідної обставини на момент ухвалення судового рішення.

В даній справі в якості нововиявленої обставини в кримінальному провадженні, яке закінчено ухваленням вироку Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року, ОСОБА_1 посилається на факт постановлення ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2019 року, якою уточнено вирок Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 року.

На момент ухвалення вироку Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року, вказаної вище ухвали від 08.04.2019 року об`єктивно не існувало.

Враховуючи наведене, вказана обставина не може бути визнана нововиявленою в розумінні положень КПК України.

Також суд враховує, що згідно висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, перегляд вироку за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені відповідні обставини.

Між тим положеннями ст. 537-539 КПК України прямо передбачено спеціальну процедуру вирішення питань, пов`язаних із застосуванням покарання за наявності кількох вироків, а також інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Таким чином, вирішення по суті питання, яке ОСОБА_1 просить вирішити в порядку перегляду вироку за нововиявленими обставинами, повинно відбуватись в порядку ст. 537-539 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_3 Г. ОСОБА_4 щодо зарахування строку його перебування під вартою з 30.08.2019 року, коли було відкрито провадження за нововиявленими обставинами, відповідно до Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, суд керується таким.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2019 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 .

Розгляд вказаної заяви спочатку проводився в дистанційному режимі відеоконференції між Московським районним судом м. Харкова та Державною установою «Холодногірська виправна колонія № 18», в якій утримувався ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 подано заяву, в якій він просив перевести його до СІЗО з метою доставлення до зали судового засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13.11.2019 року клопотання засудженого ОСОБА_1 задоволено, тимчасово переведено ОСОБА_1 з Державної установи «Холодногірська виправна колонія № 18» до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на час розгляду його заяви.

Як вбачається з положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Визначення терміну «попереднє ув`язнення» надано в ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», згідно якої попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року, на підставі якого ОСОБА_1 в даний час відбуває покарання, судом не скасовувався, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Аналіз положень ст. 464 та 467 КПК України в їх системному та логічному звязку свідчить, що відкриття провадження за нововиявленими обставинами (ст. 464 КПК України) та скасування вироку за нововиявленими обставинами і ухвалення нового вироку (ст. 467 КПК України) є різними стадіями процедури перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

З відкриттям провадження за нововиявленими обставинами, відповідний вирок не втрачає законної сили та не вважається скасованим. Відповідно, утримання засудженого в місцях позбавлення волі, в тому числі в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», під час розгляду його заяви про перегляд вироку за нововивявленими обставинами, з моменту відкриття провадження за нововиявленими обставинами і до моменту скасування відповідного вироку, якщо суд дійде висновку щодо наявності підстав для такого скасування, не може вважатись попереднім ув`язненням. Тільки в разі скасування вироку за нововиявленими обставинами та обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його перебування в місцях позбавлення волі до набрання законної сили новим вироком суду, може вважатись попереднім ув`язненням.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 щодо зарахування строку його перебування в місцях позбавлення волі з 30.08.2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки вирок Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року не скасовано.

Щодо клопотання захисника та засудженого ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення з 26.03.2018 року по 29.01.2019 року із розрахунку, згідно якого одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі, суд відмовляє у вказаному клопотанні, оскільки вказане питання вже вирішено судовим рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами судом відмовлено.

Керуючись ст. 369-372, 392-395, 459, 460, 466, 467 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 року за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Для ОСОБА_1 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Повний текст ухвали буде оголошений в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 01.06.2020 року о 16:30 год.

ОСОБА_5 Д ОСОБА_6 А. Крівцов