Постанова № 8967669, 19.02.2010, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-А-342/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 лютого 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Ігнатовій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька « Про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002, 2003,2004,2005,2006, 2007 роки », -

встановив:

11.01.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації аварії, і відповідно до закону має право на отримання щорічної суми на оздоровлення. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від надання йому вказаних коштів у повному обсязі, просив стягнути на його користь недоотриману суму в розмірі 8884,90 грн. на оздоровлення за період 2002 2007 років, так як за вказаний період йому відповідачем була виплачена компенсація на оздоровлення в розмірі 26,70 грн. за кожний 2002-2004 роки та 120,00 грн. за кожний 2005-2007 роки, що не ґрунтується на законі.

В судове засідання позивач не зявився, доручив представляти свої інтереси ОСОБА_2 (а.с.17).

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала вимоги свого довірителя ОСОБА_1 і просила їх задовольнити, пояснивши, що позивачу законодавством передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат встановлених на момент виплати. Однак відповідач порушуючи дійсне законодавство відмовляє позивачу виплатити в повному обсязі вказану компенсацію.

Представник відповідача - Управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька в судове засідання не зявився, надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що всі виплати, передбачені законом та які розраховуються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, позивачу виплачуються в розмірах, встановлених Постановами КМУ № 562 від 12.07.2005 року та № 836 від 26.07.1996 року, тому його вимоги є необґрунтованими. Крім цього, представник відповідача просив праву розглянути у їх відсутність (а.с.13-15).

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. (а.с.6).

Також судом встановлено, що 21.04.1992 року при огляді в МСЕК ОСОБА_1 підтверджено статус інваліда другої групи за профзахворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково (а.с.5).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 3054-III) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи чотири мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії 2 и 3 категорій відповідно 5 та 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

24.09.2003 року Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2002 рік у розмірі 26 грн. 70 коп., встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” (далі постанова № 836).

В розмірі по 26 грн. 70 коп. за кожен рік, Управлінням була виплачена допомога на оздоровлення позивачу 29.04.2004 року за 2003 рік, 23.06.2005 року за 2004 рік, 120,00 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” (далі постанова № 562) за кожний рік, Управлінням була виплачена допомога на оздоровлення позивачу 20.09.2006 року за 2005 рік, 14.06.2006 року за 2006 рік та 27.12.2007 року за 2007 рік. ( а.с.16).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату різниці між розміром допомоги, установленими постановами № 836, № 562 і Законом № 3054-III, Управління посилалося на ст. 62 Закону № 3054-III, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем (а.с.13).

Однак погодитися з таким висновком не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи 26 грн. 70 коп. (за грошовою реформою 1996 року).

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи 120 грн. 00 коп.

Між тим, з моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними до прийняття постанови № 562 від 12.07.2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Тому оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-III та Закони України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, яким з 01.01.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 185 гривень, «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік ”, яким з 01.12.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 205 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “ Про Державний бюджет України на 2004 рік”, який з 01.09.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 237 гривень, «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік ”, який з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 262 гривні, “ Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.04.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 290 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.07.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 310 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.09.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 332 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким з 01.01.2007 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 400 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким з 01.04.2007 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 420 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким з 01.07.2007 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 440 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким з 01.10.2007 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 460 гривень, “ Про Державний бюджет України на 2008 рік”, яким з 01.01.2008 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 515 гривень, а не постановами № 836 та 562.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням на користь ОСОБА_1 грошових сум згідно наступного розрахунку.

З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми 26 грн. 70 коп. та розміру мінімальної заробітної плати на час виплати йому допомоги за 2003 рік (виплаченої 29.04.2004 року у розмірі 26 грн.70 коп.) сума складе 998 грн. 30 коп. (205 грн. х 5) 26 грн. 70 коп.), за 2004 рік (виплаченої 23.06.2005 року у розмірі 26 грн. 70 коп.) сума складає 1423 грн. 30 коп. (290 грн. х 5) - 26 грн. 70 коп., за 2005 рік (виплаченої 20.09.2006 року у розмірі 120 грн. 00 коп.) сума складає 1540 грн. 00 коп. (332 грн. х 5) - 120 грн. 00 коп.), за 2007 рік (виплаченої 27.12.2007 року у розмірі 120 грн. 00 коп.) сума складає 2180 грн. 00 коп. (460 грн. х 5) 120 грн. 00 коп.). Усього за чотири роки розмір недоотриманої допомоги на оздоровлення визначений в розмірі 6141 грн. 60 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення недоплати щорічної допомоги за 2002 рік задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча и здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29.10.2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 ( із змінами та доповненнями ), а також відповідно до Закону України № 2638-111 від 11.07.2001 року. Також ст. 2 Закону України від 13.12.2001 року № 2896-111 « Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік » містила застереження Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосується мінімальна заробітна плата, здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік.

Крім того позовні вимоги в частині стягнення недоплати щорічної допомоги за 2006 рік також задоволенню не підлягають, так як дії відповідача при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році були правомірними, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої ст. 48 Закону № 3054-III, були зупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік », який до теперішнього часу не визнаний неконституційним.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою суд вважає можливим, у відповідності зі ст. 88 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд,

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька «Про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 та 2007 роки» задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька (м. Донецьк, пл.. Героїв Сталінграду, 1) р/р 35212019001512 в ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016, ОКПО 25968228 на користь ОСОБА_1 6141 гривню 60 копійок недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 і 2007 роки, звільнивши відповідача від сплати державного мита на користь держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя : І.В.Семіряд