Рішення № 89672252, 05.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1425/20

Чернігівський окружний адміністративний суду у складі головуючої судді Поліщук Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1815 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А1815 (далі по тексту – відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії військової частини А1815, щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язати військову частину А1815 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення в період проходження ним військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до законодавства, зокрема, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Тому, вважає дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення протиправними та такими, що порушують його конституційне право на оплату праці (а.с. 1-3).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки військова частина А1815 є бюджетною установою і тому відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України вона здійснює фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Для виплати індексації в спірний період у Міністерства оборони України, якому підпорядковується відповідач, фінансового ресурсу не було. У зв`язку з відсутністю механізму нарахування індексації після підвищення грошового забезпечення, відсутністю кошторису на зазначені цілі у відповідача не було підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Вважає свої дії стосовно вимог позивача правомірними (а.с. 25-29).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 620/1425/20. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (а.с. 17-18).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 згідно Довідки військової частини А1815 від 14.04.2020 № 259 з 20.11.2003 проходить військову службу в зазначеній військовій частині (а.с. 6).

Як вбачається з Довідки-витягу з розрахунково-платіжних відомостей щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовця військової частини А1815 ОСОБА_1 за період з січня 2016 року – лютий 2018 року, виданої військовою частиною А1815 від 07.05.2020 № 329, в графі «Індексація» з січня 2016 по лютий 2018 значиться 0,00 грн (нуль грн 00 коп.) (а.с. 30).

В Довідці військової частини А1815 від 13.04.2020 № 317 зазначено, що позивачу нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018 не проводилася. Підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2018 року у командування військової частини не було, оскільки, був відсутній кошторис на здійснення таких виплат та у зв`язку з відсутністю механізму нарахування індексації після підвищення грошового забезпечення (а.с. 4-5).

Зазначене також підтверджується Довідкою військової частини А1815 від 13.03.2020 № 198 (а.с. 31-32).

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів та послуг.

Індексація грошових доходів громадян, по суті, є державною гарантією, що компенсує підвищення індексу споживчих цін.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (стаття 4 Закону № 1282-ХІІ).

Частиною другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормами чинного законодавства визначено та закріплено обов`язок підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 в адміністративній справі № 823/726/16 (№ К/9901/51025/18), наголосивши, що індексація заробітної плати є її складовою частиною та в умовах зростання цін її віднесено до державних соціальних гарантій, що є обов`язковим для підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ), а саме Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

В силу пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.12.2019 в адміністративній справі № 822/1731/16 (№ К/9901/22275/18) зазначив, що посилання на те, що кошторисами відповідача не передбачено кошти на виплату індексації заробітної плати, не може бути підставою для невиконання вимог Закону № 1282-XII та її ненарахування. Отож органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (пункт 23 рішення, заява № 63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Суд враховує, що обов`язок розрахунку конкретних помісячних розмірів індексації доходів позивача покладається саме на його роботодавця, а тому у суду відсутні підстави для встановлення факту перевищення або не перевищення розміру підвищення грошового доходу над сумою індексації, що склалась в оскаржуваний період.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини А1815 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини А1815 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, встановлений статтею 295, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: військова частина А1815, вул. Танкістів, сел. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, ЄДРПОУ: 07880688.

Повний текст рішення складено 05 червня 2020 року.

Суддя Л.О. Поліщук