Рішення № 89671520, 04.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2020 року м. Рівне №460/3000/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27.04.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення №0003281304 від 28.02.2019 про донарахування мита на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами та №0003271304 від 28.02.2019 про донарахування податку на додану вартість товарів з ввезених на територію України товарів.

Ухвалою суду від 04.05.2020 відкрито провадження у справі №460/3000/20 та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін 04.06.2020.

Ухвалою від 01.06.2020 представнику позивача відмовлено у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін.

Згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що 13.07.2018 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/055822, проведено митне оформлення товару: «легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, марка: «Renault», модель: «CAPTUR», 2015 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль було придбано позивачем згідно угоди про придбання (Kaufvertrag) №8628 від 10.07.2018 в компанії «WERNER EGERLAND Automobillogistik GmbH & Со. KG», Zweigniederlassung Bonnstrasse 31-33, 50226, Frechen/Koln, (Німеччина) за ціною 5000 Євро, яку позивач сплатила продавцю в повному обсязі. Подані декларантом позивача до митного оформлення документи не містили жодних розбіжностей, митну вартість автомобіля було визначено на 6 резервним методом, за митне оформлення даного транспортного засобу при його митній вартості - 160527,44 грн. сплачено митних платежів в загальній сумі – 56890,30 грн., і автомобіль було випущено у вільний обіг. В подальшому, за результатами документальної невиїзної перевірки відповідачем зроблено висновки про те, що вказаний автомобіль придбаний позивачем в компанії UAB «EDT Baltic», Pamenkalnio, 26-18 LT-Vilnius, (Литва) за ціною 7300 Євро. Ці висновки ґрунтуються на копіях документів, наданих митними органами Литовської Республіки, а саме експортної митної декларації MRN №18LTVC0100EK13DE01 та рахунку фактури (PVM Saskaita factura) серії EDT6 №150 від 10.07.2018, за даними яких автомобіль «Renault», нібито був придбаний ОСОБА_1 у компанії UAB «EDT Baltic» за ціною 7300 Євро. Разом з тим, ні про такі документи, ні про такого продавця позивачу нічого відомо не було, а згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/055822 від 13.07.2018 країною експорту є Німеччина, а не Литва, що відповідає даним документів переданих продавцем - «WERNER EGERLAND Automobillogistik GmbH & Со. KG», та на підставі яких здійснено митне оформлення автомобіля. За таких обставин, позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що за результатами порівняльного аналізу електронної митної декларації та інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від митних органів Литовської Республіки, встановлено, що позивач при декларуванні транспортного засобу марки «Renault» модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , зазначив митну вартість автомобіля 5000 Євро. Однак, відповідно до інформації митних органів Литовської Республіки вартість автомобіля становить 7300 Євро і відправником автомобіля виступала компанія UAB «EDT Baltic». Таким чином, відповідачем виявлено невідповідність відомостей, які впливають на розрахунок митної вартості імпортованого транспортного засобу. Відтак, відбулося зниження податкового зобов`язання позивача за ввізним митом та податком на додану вартість. Викладені у акті перевірки висновки стали підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання позивача щодо сплати митних платежів та застосування заходів, передбачених законами України. За наведеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

З матеріалів справи судом встановлено, що митне оформлення транспортного засобу марки «Renault» модель «CAPTUR», календарний рік виготовлення: 2015, модельний рік виготовлення: 2015, призначення: пасажирський, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна: 1461 см3, потужність двигуна: 66 кВт, тип кузова: легковий універсал, кількість місць включаючи водія: 5, колір: червоний, категорія ТЗ за документами виробника: МІ, колісна формула: 4x2. Торговельна марка: «Renault», Виробник: «RENAULT, FR» здійснене 13.07.2018 за поданою декларантом (митним брокером) ПП «Логістикброк» митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/055822. В графі 15 «країна відправлення» вказано: Німеччина, в графі 16 «Код країни відправлення» – DE. Митну вартість визначено за 6 резервним методом визначення митної вартої (графа 43) на рівні 5000 євро (графа 22), або 160527,44 гривень (графа 46); за митне оформлення даного автомобіля при його митній вартості у було нараховано та сплачено 16052,74 грн. мита та 36236,29 грн ПДВ з ввезених на територію України товарів (графа 47)(а.с.46-47).

Одержувачем вантажу по вказаній ВМД виступав ОСОБА_2 , якого ОСОБА_1 уповноважила на відповідні дії довіреністю (а.с.39).

До митного оформлення декларантом позивача було подано (графа 44 МД), зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.06.2018 та договір на покупку (Kaufvertrag) №8628 від 10.07.2018, за умовами якого вартість транспортного засобу «Renault» модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , становить 5000 євро, а його продавцем виступає компанія «WERNER EGERLAND Automobillogistik GmbH & Со. KG», Zweigniederlassung Bonnstrasse 31-33, 50226, Frechen/Koln, (Німеччина), покупцем – ОСОБА_1 (а.с.40-41, 48-50).

Автомобіль за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/055822 було випущено у вільний обіг.

В подальшому 25.10.2018 року Волинською митницею ДФС отримано звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також автомобіля «Renault» модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 (а.с.55-59). При цьому, митними органами Литовської Республіки надано, зокрема, і копію експортної митної декларації Литовської Республіки MRN №18LTVC0100EK13DE01 та рахунку фактури (PVM Saskaita factura) серії EDT6 №150 від 10.07.2018, за даними яких автомобіль «Renault», нібито був придбаний ОСОБА_1 у компанії UAB «EDT Baltic» за ціною 7300 Євро (а.с.51-53).

Лист Волинської митниці ДФС з відповідними додатками, що отримані від митних органів Литовської Республіки, слугував підставою для проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянкою ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 13.07.2018 №UA205090/2018/055822.

Така перевірка була проведена Головним управлінням ДФС у Рівненській області в період часу з 05.02.2019 по 08.02.2019 і її висновки викладено в акті перевірки №350/17-00-13-04/ НОМЕР_3 від 18.02.2019 (а.с.5-10).

В акті перевірки констатовано, що позивачем при декларуванні транспортного засобу «Renault» модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 нарахуванні та сплаті платежів за митною декларацією від 13.07.2018 №UA205090/2018/055822 допущено порушення статті 49, частини першої статті 51, статті 52, частини другої статті 53, статті 257, частин першої та другої статті 270, частини першої статті 272, частини другої статті 277, статті 278, статті 289 Митного кодексу України, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, зокрема, невідповідність відомостей заявленої у декларації митної вартості ввезеного транспортного засобу та відомостей щодо дійсної вартості цього транспортного засобу, наданої уповноваженим органом іноземної держави, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита в розмірі 6268,22 грн. та по податку на додану вартість в розмірі 13790,07 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки відповідачем 28.02.2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003271304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» в сумі 17237,59 грн., у тому числі за основним платежем – 13790,07 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями – 3447,52 грн. (а.с.12);

- №0003281304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» в сумі 7835,28 грн., у тому числі за основним платежем - 6268,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1567,06 грн. (а.с.11).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митними кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно зі статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У відповідності до частини другої статті 544 МК України здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів серед іншого забезпечують справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України, та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.

Згідно з статтею 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Заявлені під час декларування відомості повинні об`єктивно та в повному обсязі відображати фактичні дані про товари та транспортні засоби. З`явлення недостовірних даних є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність, передбачену МК України.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з статтею 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

В силу частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до частини третьої статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Пункт 5 частини п`ятої статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною четвертою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до пунктами 3, 5 частини третьої статті 63 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

За наведеного, суд вважає, що у Головного управління ДФС у Рівненській області було достатньо підстав для проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 13.07.2018 №UA205090/2018/055822, так як контролюючим органом було отримано відповідну інформацію від митних органів Литовської Республіки.

Оскільки ідентифікаційний номер транспортного засобу (або VIN-код кузова) є унікальним, то співставлення даних, які містяться в копії експортної декларації з даними імпортної митної декларації дозволяє однозначно стверджувати, що ці документи стосуються одного й того ж транспортного засобу - автомобіля марки «Renault», модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 .

Однак, суд зауважує, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами тому, що позивачем при ввезені на митну територію України автомобіля марки «Renault», модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , було занижено його митну вартість.

Так, в імпортній митній декларації ІМ40ДЕ №UA205090/2018/055822 декларантом позивача було зазначено, що автомобіль марки «Renault», модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 імпортується з Німеччини (графа 15 «країна відправлення»: Німеччина, графа 16 «Код країни відправлення» – DE). При цьому, до митного оформлення було подано договір на покупку (Kaufvertrag) №8628 від 10.07.2018, за умовами якого продавцем транспортного засобу виступає компанія «WERNER EGERLAND Automobillogistik GmbH & Со. KG», Zweigniederlassung Bonnstrasse 31-33, 50226, Frechen/Koln, (Німеччина), а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.06.2018, оформлене в Німеччині.

В копії документа, наданого митними органами Литовської Республіки, який має назву PVM Saskaita factura) серії EDT6 №150 від 10.07.2018, де вказано ціну автомобіля марки марки «Renault», модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 на рівні 7300 Євро і який виписаний на ім`я ОСОБА_1 , особою яка оформила документ вказано компанію UAB «EDT Baltic» Pamenkalnio, 26-18 LT-Vilnius, що має місцезнаходження в Литовській республіці. Разом з тим, вказана компанія, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.06.2018 ніколи не була власником даного транспортного засобу, і жодних доказів тому, що її на такі дії уповноважив власник, немає. Сам же рахунок-фактура не містить підпису ОСОБА_1 , а відтак взагалі не може вважатися документом, згідно якого відбувся правочин купівлі-продажу. Також відповідачем не було здобуто жодних даних стосовно того, що країною відправлення (імпорту) вказаного транспортного засобу є Литовська республіка, а не Німеччина.

Що стосується копії експортної декларації Литовської Республіки MRN №18LTVC0100EK13DE01, то суд зауважує на такому.

Перевірку виїзду задекларованого товару з Євросоюзу можна здійснити за допомогою сервісу Єврокомісії на офіційному сайті https://ec.europa.eu/ , в розділі «Оподаткування та митний союз» (Тaxation and customs) і підрозділі «Експорт MRN-спостереження (лише міжнародні рухи) (Export MRN Follow-up (international movements only)). Інформація про MRN доступна лише для міжнародних рухів ECS, які були завершені після 04.11.2018.

Перевіркою на вказаному сайті MRN декларації №18LTVC0100EK13DE01 (https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/ecs/ecs_home.jsp?Lang=en&MRN=18LTVC0100EK13DE01&Expand=true) судом встановлено, що вказана декларація по даний час не закрита. Так, є лише один запис: 11.07.2018 – «Released for Export», тобто «Випущено для експорту» і стосується він Литовської Республіки. Запис «Еxport declaration closed» відсутній (а.с.60).

Наведене свідчить, що в Литовській республіці здійснено саме лише декларування автомобіля марки марки «Renault», модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 на експорт, але самого експорту, як такого не відбулося. Виїзд такого транспортного засобу з території Литовської республіки не зафіксований.

Більше того, і сам митний орган Литовської Республіки у запиті №(20.4/15)ЗВ-7569 від 10.09.2018 (а.с.59) просить підтвердження ввезення на митну територію вищевказаного автомобіля, так як згідно наявної у нього експортної декларацій таке вивезення не відбулось.

Таким чином сама по собі експортна декларація №18LTVC0100EK13DE01 свідчить виключно про оформлення експорту транспортних засобів із Європейського Союзу в Литовській Республіці, а не про фактичне здійснення такого експорту.

Таким чином, відповідачем жодними допустимими і належними доказами не спростовано факт придбання ОСОБА_1 автомобіля марки «Renault», модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі НОМЕР_4 НОМЕР_1 у компанії «WERNER EGERLAND Automobillogistik GmbH & Со. KG», Zweigniederlassung Bonnstrasse 31-33, 50226, Frechen/Koln, (Німеччина), за ціною 5000 євро та факт його імпорту саме з Німеччини, а не з Литовської республіки.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що у податкового органу не було достатньо правових підстав для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області не доведено, що при митному оформленні автомобіля «Renault» модель «CAPTUR», ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 за митною декларацією № ІМ40ДЕ №UA205090/2018/055822 від 13.07.2018 позивачем були надані документи, що містять недостовірні дані в частині вартості автомобіля, що призвело до заниження митної вартості товару, і як наслідок, до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом і податком на додану вартість з ввезення на територію України товарів.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003281304 та №0003271304 від 28.02.2019, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

За усього наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вулиця Відінська, будинок 12, місто Рівне, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0003271304 від 28.02.2019, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» в сумі 17237,59 грн., у тому числі за основним платежем – 13790,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3447,52 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0003281304 від 28.02.2019, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» в сумі 7835,28 грн., у тому числі за основним платежем - 6268,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1567,06 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 04 червня 2020 року.

Суддя Друзенко Н.В.