Рішення № 89671457, 05.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2220/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді –Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /далі - відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат про:

- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №49 від 27 березня 2020 року (пункт 35);

- зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум /а.с.1-8/.

Позов обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах та в період з 23 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО внаслідок вибуху мінно-вибухового пристрою ним отримано травму "МВТ ВОМП м`яких тканин лівої гомілки ВОСП м`яких тканин правої кістки". 05 грудня 2016 року позивачу встановлено 10 відсотків втрати працездатності без встановлення інвалідності, а з 29 грудня 2019 року позивачу вперше встановлена ІІ група інвалідності внаслідок травми, поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач вважає, що у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". За результатами розгляду заяви та документів позивача комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом № 49 від 27 березня 2020 року. Рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, - 05 грудня 2016 року, а визнано його органом МСЕК особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини,- 24 грудня 2019 року, тобто понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. З вказаним рішенням комісії позивач не погоджується та вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги на дату встановлення йому вперше ІІ групи інвалідності – 24 грудня 2019 року, оскільки згідно положень пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" значення має встановлення групи інвалідності, а йому група інвалідності 05 грудня 2016 року не встановлювалась, а лише було визначено 10 % втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, а також витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 51-53/ зазначив, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу у розмірі 10150,00 грн у зв`язку з встановленням 10 % втрати працездатності, а тому позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги. У подальшому після закінчення дворічного строку після встановлення ступеня втрати працездатності позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, а відтак відповідно до до пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутні правові підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Третя особа надала до суду пояснення щодо позову /а.с. 36-37/, в яких просила у задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Про прийняте рішення повідомлено позивача листом Полтавського ОВК №12/996 від 02 квітня 2020 року.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 23 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в складі військової частини В2336 та 10 лютого 2016 року під час виконання бойового завдання в зоні АТО внаслідок вибуху мінно-вибухового пристрою отримав травму "МВТ ВОМП м`яких тканин лівої гомілки ВОСП м`яких тканин правої кістки», що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 /а.с.10-11/, довідці про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України Військової частини-польової пошти В2336 Міністерства оборони України №2382 від 13 травня 2016 року /а.с.12/ та довідці Військової частини-польової пошти В2336 Міністерства оборони України №1166 від 19 квітня 2016 року /а.с.13-зворот/.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №345/1 від 01 березня 2016 року /а.с. 13/ поранення ОСОБА_1 , так, пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно з довідкою Військової частини-польової пошти В2336 Міністерства оборони України №1166 від 19 квітня 2016 року /а.с.42/ ОСОБА_1 10 лютого 2016 року під час виконання бойового завдання в зоні АТО внаслідок вибуху мінно-вибухового пристрою отримав травму "МВТ ВОМП м`яких тканин лівої гомілки ВОСП м`яких тканин правої кістки"; ознак самоскалічення шляхом нанесення ушкоджень з метою ухилення від виконання службових обов`язків не виявлено; порушень заходів безпеки при поводженні зі зброєю не було; наявна медична документація та матеріали розслідування, даних про перебування в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних засобів в момент травмування не містять.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 19 серпня 2016 року /а.с.14-зворот/ ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №007287 від 05 грудня 2016 року /а.с. 14/ у ОСОБА_1 під час огляду 08 вересня 2016 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності – 10 відсотків.

Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №82 від 11 січня 2017 року /а.с.15/ поранення ОСОБА_1 , так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини А1546 №328 від 08 грудня 2017 року /а.с.43/ солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини А1546 (по особовому складу) №47-рс від 08 грудня 2017 року з військової служби у запас за пунктом "і" (які в особливий період проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився) частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з 08 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

Згідно із витягом і протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №482 від 04 листопада 2019 року /а.с.41/ травма, поранення ОСОБА_1 , так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №703182 від 27 січня 2020 року та виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ №703182 від 27 січня 2020 року /а.с.16/ ОСОБА_1 встановлено вперше ІІ групу інвалідності з 24 грудня 2019 року внаслідок травми, поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 04 лютого 2020 року /а.с.14-зворот/, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

ОСОБА_1 звернувся до військового комісаріату із заявою від 18 лютого 2020 року /а.с. 39/, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Полтавський обласний військовий комісаріат направив висновок та документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що підтверджено листом №12/701 від 03 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 35 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (витяг) №49 від 27 березня 2020 року /а.с. 46/, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги солдату в запасі ОСОБА_1 , якого 08 грудня 2017 року звільнено з військової служби та 05 грудня 2016 року під час первинного огляду органами МСЕК йому встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що сталося 10 лютого 2016 року (довідка МСЕК серії 12ААА №007287 від 05 грудня 2016 року), а 24 грудня 2019 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААБ №703182 від 24 грудня 2019 року). Заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Враховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІ групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, відповідно до положень пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, він немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №806/714/18 та від 04 березня 2020 року у справі №240/5765/18. Допомога у зв`язку з встановленням 10 % втрати працездатності виплачена в сумі 10150 грн.

Листом Полтавського обласного військового комісаріату №12/996 від 02 квітня 2020 року /а.с.48/ ОСОБА_1 повідомлено про прийняття рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №49 від 27 березня 2020 року (пункт 35).

Не погодившись з рішенням, оформленим протоколом №49 від 27 березня 2020 року (пункт 35), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року /далі - Закон №2011-XII (у відповідній редакції)/ встановлено, що дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /далі - Порядок №975, у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення/.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Як вже встановлено судом з довідки МСЕК серії 10ААА №703182, ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, поранення, так пов`язаних із захистом Батьківщини, - з 24 грудня 2019 року.

Таким чином, питання наявності у позивача підстав на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності належить встановлювати відповідно до законодавства, чинного на день, що зазначений у довідці медико-соціальної експертної комісії як дата встановлення позивачу інвалідності - 24 грудня 2019 року.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ інвалідності - 24 грудня 2019 року.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII /у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини другої вказаної статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

З аналізу вказаних норм слідує, що одноразова грошова допомога у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, призначається і виплачується військовослужбовцю у разі встановлення йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. При цьому положення частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не застосовуються до випадків, коли після визначення ступеню втрати працездатності без встановлення інвалідності особі вперше встановлено групу інвалідності, оскільки в такому випадку йдеться не про виплату такої допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності, а про призначення і виплату допомоги саме у зв`язку із встановленням групи інвалідності вперше, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги незалежно від часу, який минув із дня визначення такій особі ступеню втрати працездатності без встановлення інвалідності, та безвідносно до факту отримання цією особою одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначенням їй відсотка втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №120/3358/19-а, від 26 травня 2020 року у справі №240/10786/19 та від 28 травня 2020 року у справі №240/10373/19.

Учасниками справи не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що позивачу 05 грудня 2016 року встановлено ступінь втрати працездатності 10 %, а з 24 грудня 2019 року йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Таким чином, позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини - з 24 грудня 2019 року, а тому з вказаної дати у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Довід відповідача про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги з підстави встановлення позивачу групи інвалідності після спливу дворічного терміну з дня визначення йому ступеню втрати працездатності без встановлення інвалідності відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд відхиляє, адже у спірних правовідносинах не йдеться про виплату допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності або зі зміною ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а йдеться про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу групи інвалідності вперше (05 грудня 2016 року позивачу було лише визначено 10% втрати працездатності без встановлення інвалідності, а 24 грудня 2019 року – вперше встановлено ІІ групу інвалідності).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, рішення Комісії Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом №49 від 27 березня 2020 року (пункт 35), є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, рішення Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №49 від 27 березня 2020 року (пункт 35) перевірялося судом на предмет його обґрунтованості та законності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його прийняття.

Оскільки суд не вправі досліджувати чи є ці мотиви вичерпними та чи існують інші підстави для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги та чи дотримано позивачем усіх умов для отримання такої допомоги, належним способом захисту та відновлення прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, буд. 6, м.Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78 А, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №49 від 27 березня 2020 року (пункт 35).

Зобов`язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, буд. 6, м.Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк