Рішення № 89671448, 04.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/890/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

визнання протиправною та скасування постанови ВП № 48984256 від 26 лютого 2018 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2020 року Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі також -позивач, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України) про визнання протиправною та скасування постанови.

12 травня 2020 року суд залишив без руху позовну заяву ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та надав позивачу строк для усунення недоліків.

18 лютого 2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи згідно з вимогами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування вимог позивач посилався на протиправність постанови державного виконавця від 26.02.2018 ВП №48984256 про стягнення виконавчого збору. На думку позивача, для стягнення виконавчого збору підстав немає, оскільки позивачем добровільно виконано рішення щодо стягнення суми за виконавчим документом - наказом Господарського суду Полтавської області № 917/1444/15 від 14.09.2015. Зазначено, що державним виконавцем, який уповноважений здійснювати примусове виконання рішення, не було вчинено реальних заходів щодо виконання наказу. При цьому, відповідно до постанови державного виконавця від 30.07.2018, виконавчий документ, наказ Господарського суду Полтавської області № 917/1444/15 від 14.09.2015 - повернутий стягувачу.

04.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, у якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

Відповідачем акцентовано увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду, який дорівнює 10 робочим дням, що відраховуються з дня, коли особа дізналась або повинна про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У відзиві на позовну заяву вказано, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриття виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Так, відповідачем в пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2015 ВП № 48984256 зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у разі невиконання рішення суду. Ця постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржувалась.

Крім того, зазначено, що відповідачем вживались заходи, спрямовані на примусове виконання наказу Господарського суду, такі як накладення арешту на кошти боржника. Але, зважаючи на те, що у встановлений строк боржник не надав документального підтвердження виконання рішення суду, 26.02.2018 державним виконавцем правомірно винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 889 887 грн 39 коп.

На обґрунтування правомірності прийняття спірної постанови відповідач посилався на приписи частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дана справа підлягає розгляду з урахуванням особливостей статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів після відкриття провадження.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Полтавської області 14.09.2015 видано наказ №917/1444/15 про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" 23 041 017,58 грн - основної заборгованості, 14 848 921, 90 грн - інфляційних втрат, 914 326,37 грн - 3% річних, 19 124,04 грн - пені, 2 304,10 грн - штрафу, 73 080 грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою державного виконавця від 08.10.2015 відкрито виконавче провадження №48984256, у пункті 3 якої зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у разі невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк.

На виконання відповідного рішення суду державним виконавцем у виконавчому провадженні №48984256 винесені постанова про арешт коштів боржника від 20.11.2015, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.03.2016, постанова про арешт коштів боржника від 27.11.2017, про арешт коштів боржника від 09.06.2017.

26.02.2018 державним виконавцем винесено постанову у ВП №48984256 про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 889 877,39 грн.

06.03.2018 Публічним акціонерним товариством "Уманьавтодор" подано до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України заяву про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постановою державного виконавця від 30.07.2018 повернуто стягувачу наказ Господарського суду Полтавської області №917/1444/15 від 14.09.2015 про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" 23 041 017,58 грн - основної заборгованості, 14 848 921, 90 грн - інфляційних втрат, 914 326,37 грн - 3% річних, 19 124,04 грн - пені, 2 304,10 грн - штрафу, 73 080 грн - витрат по сплаті судового збору.

Позивач, не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору від 26.02.2018 у ВП №48984256, звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VІІІ "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ (в редакції, яка діяла на момент винесення спірної постанови, далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній до 28.08.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Висновки щодо правозастосування

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

30.07.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ у зв`язку з письмовою заявою стягувача.

При цьому, прийняттю постанови про повернення виконавчого документа стягувачу передувало прийняття 26.02.2018 виконавцем спірної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №48984256.

З матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем до суду, вбачається, що підтвердження виконання наказу Господарського суду Полтавської області у повному обсязі немає. Встановлено, що розпорядженням № 48984256/13 від 19.03.2018 грошові кошти в сумі 1485,38 грн, 179 704,62 грн та 1141,50 грн, що надійшли 27.02.2018 та 02.03.2018 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконання наказу № 917/1444/15, виданого 14.09.2015, перераховано: 163 979,14 грн на користь ПАТ «Уманьавтодор»; 18 219,90 грн виконавчого збору в ГУ ДКСУ у м. Києві згідно з постановою ВП № 48984256 від 26.02.2018 про стягнення виконавчого збору; 132,46 грн на користь Міністерства юстиції України, як витрати на проведення виконавчих дій.

Суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Зазначене дає підстави для висновку, що виконавець, приймаючи спірну постанову, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

З приводу тверджень відповідача про вжиття виконавцем у виконавчому провадженні № 48984256 заходів для примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 № 917/1444/15 у вигляді неодноразового накладення арештів як на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, так і на все майно боржника, суд вважає за доцільне відмітити, що вжиття зазначених заходів не призвело до фактичного стягнення з боржника всієї суми коштів на погашення заборгованості ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ПАТ "Уманьавтодор" за наказом Господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 №917/1444/15.

З огляду на викладене, суд вважає, що у виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.

При формуванні вказаних висновків судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2020 у справі №640/685/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови про стягнення виконавчого збору від 30.07.2018 ВП№ 48984256, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вказану постанову.

Твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався 12.02.2020, коли ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 57189315 по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.03.2018, що підтверджується розпискою про ознайомлення з матеріалами справи від 12.02.2020 й доказів того, що позивач дізнався про порушення свого парва раніше - суду не надано.

Відтак, позовні вимоги ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 020 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень зі статусом юридичної особи.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 20.02.2020 Адвокатським об`єднанням "Кейтс Ло Груп" адвокату Петрощук К.В. виданий ордер на надання правничої допомоги ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у Другому апеляційному адміністративному суді /а.с. 40/. До матеріалів справи приєднано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4659 гр. ОСОБА_1 .

В той же час, документів, що уповноважували б гр. ОСОБА_1 на надання правничої допомоги ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в Полтавському окружному адміністративному суді до суду не надано.

При цьому, у позовній заяві зазначено, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу становить 10000 грн.

Разом з тим, станом на дату постановлення рішення у даній справі позивачем не надано до суду належним чином завіреної копії договору про надання правової допомоги, доказів понесення витрат на її оплату, акту виконаних робіт (наданих послуг) та детального опису робіт (наданих послуг), а також обґрунтованої заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача із зазначенням повної суми понесених витрат.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. В`ячеслава Чорновола, б. 22-А, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 32017261) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 26.02.2018 у виконавчому провадженні ВП№ 48984256.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. В`ячеслава Чорновола, б. 22-А, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 00015622) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 020 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков