Рішення № 89671441, 05.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1386/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2020 ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату /надалі – Полтавського ОВК, відповідач-1/ в якому просить:

- визнати протиправною відмову у наданні статусу учасника бойових дій колишньому військовослужбовцю СРСР ОСОБА_1 в зв`язку з відсутністю підтвердження його участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Республіки Афганістан, оформлену протоколом № 15 засідання комісії Полтавського обласного військового комісаріату по визначенню статусу учасників бойових дій від 30.11.2018, та скасувати його,

- зобов`язати комісію Полтавського обласного військового комісаріату з розгляду питань пов`язаних зі встановленням статусу учасника бойових дій надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; визнано поважними підстави пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом.

10.04.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Полтавського обласного військового комісаріату на позов. У відзиві відповідач, крім іншого зазначив, що наказом Міністерства оборони України від 30.09.2019 №511 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості. У пунктах 2, 3 наказу № 511 визначено утворити комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Міністерстві оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині А 0515, командуваннях видів Збройних Сил України та оперативних командуваннях "Північ", "Південь", "Схід" та "Захід". Правонаступниками комісій обласних та Київського міського військових комісаріатів є комісії: Міністерства оборони країни - стосовно осіб, визначених пунктами 1-18 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Таким чином, відповідач-1 вважає, що на даний час Полтавський обласний військовий комісаріат є неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 залучено до участі у справі № 440/1386/20 в якості співвідповідача Міністерство оборони України /надалі – відповідач-2/.

07.05.2020 до суду надійшов відзив відповідача-2 на позов в якому зазначено, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у справі, оскільки Міністерство оборони СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ, керівництво якими здійснювалося Комітетом державної безпеки СРСР та підпорядкованому йому Головним управлінням Прикордонних військ. Зазначено, що у подальшому відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України", згідно якого встановлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. Відповідно до статті 2 Закону України "Про прикордонні війська України", центральний орган управління Прикордонних військ України – Державний комітет у справах охорони державного кордону України є центральним органом виконавчої влади. Крім того, відповідач-2 стверджує, що між Міністерством оборони України та позивачем не виникало жодних правовідносин, через що останнє виключає будь-який спір між сторонами, тому позовні вимоги позивача до Міністерства оборони України є передчасними та безпідставними /а.с. 101-103/.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 18.04.1980 по 25.06.1982 походив строкову військову службу, що підтверджується записами у військовому квитку позивача /а.с. 4-5/.

Позивач звернувся до Лубенського районного військового комісаріату із заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Згідно з витягом із протоколу №15 засідання комісії Полтавського обласного військового комісаріату по визначенню статусу учасника бойових дій від 30.11.2018 комісією відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій колишньому військовослужбовцю СРСР ОСОБА_1 (пункт 11), в зв`язку з відсутністю підтвердження його участі у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ на території республіки Афганістан; повернуто документи громадянина ОСОБА_1 до Лубенського РВК /а.с. 12/.

Не погоджуючись із указаною відмовою, позивач звернуся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 до держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, на їх території віднесений Афганістан (період бойових дій: квітень 1978 р. - грудень 1989 р.).

Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2015 за № 531/26976, затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі – Положення) /чинне станом на 30.11.2018/.

Відповідно до пункту 1 Положення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Згідно з пунктом 11 Положення на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби (роботи) у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників, - за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).

Пунктом 11 Положення передбачено, що комісії зобов`язані приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 12 Положення Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів: заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За розмінування"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім`я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Пунктом 13 Положення визначено, що за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником в одній військовій частині (установі, закладі) та визнані учасниками бойових дій, інвалідами війни за цей період.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій колишньому військовослужбовцю СРСР ОСОБА_1 (пункт 11), в зв`язку з відсутністю підтвердження його участі у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ на території республіки Афганістан.

Суд зазначає, що відповідно до нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_2 від 30.10.2018 /період проходження військової служби з 07.02.1981 по 15.07.1982/, ОСОБА_3 від 06.11.2018 /період проходження військової служби з 28.04.1982 по 02.06.1982/, ОСОБА_4 від 06.11.2018 /період проходження військової служби з 07.02.1981 по 15.07.1982/, яким встановлено статус учасника бойових дій, кожен із них окремо підтверджує той факт, що разом з позивачем проходили військову службу у військовій частині 2022 КСАПО, перевозили вантажі на території військових дій ДР Афганістану /а.с. 14, 19, 24/. Матеріали справи також містять копії військових квитків, посвідчень учасників бойових дій, зазначених осіб, які підтверджують проходження ними військової служби /а.с. 17-18, 22-23, 28-30/.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 не дотримано вимог пункту 13 Порядку, оскільки за наявності свідків, які підтверджують проходження військової служби на території республіки Афганістан разом з позивачем, Полтавським ОВК не взято до уваги показання свідків / ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 /.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування відмови у наданні статусу учасника бойових дій колишньому військовослужбовцю СРСР ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підтвердження його участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Республіки Афганістан, оформленої протоколом № 15 засідання комісії Полтавського обласного військового комісаріату по визначенню статусу учасників бойових дій від 30.11.2018.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання комісію Полтавського обласного військового комісаріату з розгляду питань пов`язаних зі встановленням статусу учасника бойових дій надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка, суд зазначає наступне.

Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затверджене наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2015 за № 531/26976, втратило чинність 20.12.2019.

Станом на дату розгляду цієї справи питання розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, врегульовано Положенням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженим наказом Міністерства оборони України 16.04.2020 № 122 /дата набрання чинності - 08.05.2020/.

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Комісії створюються у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони) - з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни.

Пунктом 6 Положення визначено, що на Комісію Міноборони покладається вирішення питань про визнання, зокрема учасниками бойових дій: відповідно до пунктів 1 - 5, 7 - 18 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" осіб із числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, які проходять (проходили) військову службу в апараті Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Міноборони; осіб, звільнених зі Збройних Сил України, які набули право на визнання їх учасниками бойових дій під час проходження військової служби в апараті Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Міноборони.

Пунктом 13 Положенням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженим наказом Міністерства оборони України 16.04.2020 № 122 передбачено можливість за відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, та отримали статус учасника бойових дій за такий період.

Відповідно до пункту 20 Положенням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженим наказом Міністерства оборони України 16.04.2020 № 122 рішення Комісії оформлюється протоколом.

Таким чином, станом на дату розгляду вказаної справи саме комісія Міністерства оборони України уповноважена на прийняття рішення про надання особі статусу учасника бойових дій, а комісія при обласному військовому комісаріаті.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання Комісії Полтавського обласного військового комісаріату з розгляду питань пов`язаних зі встановленням статусу учасника бойових дій надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка, задоволенню не підлягають.

Проте відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи Міністерства оборони України стосовно того, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач проходив військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР та враховуючи вимоги нормативно-правових актів, компетенція щодо встановлення позивачу статусу учасника бойових дій належить саме Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, з огляду на наступне.

У відзиві на позов зазначено, що позивач проходив строкову військову службу у період з 18.04.1980 по 25.06.1982 у військовій частині 2022, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР /а.с. 101/.

Суд зазначає, що Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 "Закона Союза Советских Социалистических Республик "О всеобщей воинской обязаности" від 12.10.1967, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989.

Отже, Державна прикордонна служба України до військової частини 2022 Прикордонних військ КДБ СРСР жодного відношення ніколи не мала.

З огляду на викладене, суд вважає належним відповідачем у цій справі саме Міністерство оборони України.

Крім того, слід зазначити, що з аналізу Положення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни вбачається, що саме на Міністерство оборони України, покладено обов`язок щодо прийняття рішення щодо розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (с. Новаки, Лубенський район, Полтавська область, 37542, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78 А, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 07851296), Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову у наданні статусу учасника бойових дій колишньому військовослужбовцю СРСР ОСОБА_1 , оформлену протоколом № 15 засідання комісії Полтавського обласного військового комісаріату по визначенню статусу учасників бойових дій від 30.11.2018.

Зобов`язати Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 (с. Новаки, Лубенський район, Полтавська область, 37542, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.О. Удовіченко