Ухвала суду № 89671417, 04.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1489/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сич С.С., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Полтавського обласного військового комісаріату про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату про: визнання протиправною бездіяльності Полтавського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного проведення повного розрахунку, тобто з 14 червня 2019 року по 26 грудня 2019 року та про стягнення з Полтавського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку при звільненні за період з 14 червня 2019 року по 26 грудня 2019 року в сумі 170395,13 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1489/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником Полтавського обласного військового комісаріату заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що для звернення до суду у справах, пов`язаних із проходженням та звільненням з публічної служби, застосовується місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства. Позивач звільнений з військової служби 14.06.2019, компенсація за невидане речове майно перерахована позивачу 20.12.2019, тому відповідач вважає, що з цієї дати починається перебіг місячного строку для звернення до суду, який, на думку відповідача, позивачем пропущено, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі 19.03.2020.

Вирішуючи клопотання Полтавського обласного військового комісаріату про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк..

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України /надалі - КЗпП/ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За приписами частини 2 статті 117 Кодексу законів про працю України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Конституційним Судом України у рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна позиція щодо застосування тримісячного строку звернення до суду з позовами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в тому числі, затримки у виплаті грошової компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно, викладена у постановах Верховного Суду 28 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.001406, від 13 березня 2019 року у справі №813/1001/17, від 24 січня 2019 року у справі №802/28/16-а, від 11.02.2020 у справі №420/2934/19.

Наказом військового комісара Козельщинського районного військового комісаріату (по стройовій частині) від 14.06.2019 року № 97 підполковника ОСОБА_1 , заступника військового комісара з територіальної оборони Козельщинського районного військового комісаріату Полтавської області оперативного командування "Північ" Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 01.06.2019 року № 125 відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я) п. 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14.06.2019.

Кошти на рахунок ОСОБА_1 надійшли 26.12.2019, що підтверджується випискою банку по надходженням по картці ОСОБА_1 , копія якої наявна у матеріалах справи, отже, про виплату заборгованості позивач дізнався 26.12.2019.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 16.03.2020, що підтверджується відомостями поштового штемпеля на конверті /а.с. 30/, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду, а тому клопотання Полтавського обласного військового комісаріату про залишення позовної заяви без розгляду у справі необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Полтавського обласного військового комісаріату про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя С.С. Сич