Рішення № 89671336, 05.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Одеса Справа №420/2731/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0005833207, 0005843207, 0005863201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка паливного складу ФОП ОСОБА_1 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. За результатами вищезазначеної перевірки складено акт (довідка) №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року, яким встановлено порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: роздрібний продаж дизельного пального без наявності відповідної ліцензії на право роздрібного продажу пального; порушення пунктів 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв`язку зі здійсненням роздрібного продажу пального без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу; порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу (далі - ПК України) у зв`язку з ненаданням перевіряючим жодного первинного, облікового чи іншого документу, які підлягають дослідженню та пов`язані з предметом перевірки. На підставі акту перевірки від 17.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області 16.03.2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення (далі ? ППР) №0005833207, №0005843207, №0005863201, за якими на позивача накладено штрафи у розмірі 250000,00 грн., 1,00 грн. та 510,00 грн. відповідно. Позивач отримала акт перевірки 28.02.2020 року та 02.03.2020 року направила заперечення на акт перевірки на адресу ГУ ДПС в Одеській області. ФОП ОСОБА_1 вказує, що має діючу ліцензію на право зберігання пального, за адресою: АДРЕСА_1 , видану ГУ ДФС в Одеській області від 15.07.2019 року, використовує паливо виключно для потреб власного споживання, шляхом заправлення вантажних автомобільних транспортних засобів, які використовує у своїй господарській діяльності з перевезення нафтопродуктів, та діяльності з роздрібної торгівлі паливом не здійснює, а відтак надати документи, що складають предмет перевірки не уявляється можливим. Крім того позивачем вказано, що листом повідомлено відповідача про Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 05.03.2020 року по справі №496/638/20, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП щодо притягнення оператора ОСОБА_2 (працівника ФОП ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності закрито. Також Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12.05.2020 року по справі №496/1469/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.155-1 КУпАП щодо притягнення оператора ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито. За таких обставин позивач вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, необґрунтованими, та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник ГУ ДПС в Одеській області надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що на адресу ГУ ДПС в Одеській області 14.02.2020 року надійшов лист Управління служби безпеки в Одеській області від 07.02.2020 року №65/3/2-641 та лист ГУ ДФС в Одеській області від 14.02.2020 року №458/9/15-97-21-15-07, разом із доданими поясненнями від фізичної особи - покупця/споживача – ОСОБА_3 та фотокопіями матеріалів відносно ФОП ОСОБА_1 В поясненнях ОСОБА_3 від 05.02.2020 року повідомлялося, що ним05.02.2020 року здійснено придбання паливно-мастильних матеріалів за готівкові кошти (50 літрів дизельного палива на загальну суму 1025,00 грн., що складає 20,5 грн./літр) на заправній станції, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу, встановленої форми та змісту чи іншого передбаченого законодавством документа, який підтверджує придбання означеного товару. Дані пояснення є зверненням покупця/споживача про допущені суб`єктом господарювання порушення вимог діючого законодавства, розгляд яких, як і здійснення заходів реагування на них, віднесений до повноважень, зокрема органів ДПС України (її територіальних підрозділів). Посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області відповідно до наказу №424 від 07.02.2020 року та направлень на перевірку №206 від 07.02.2020 року, №300 від 14.02.2020 року проведена фактична перевірка паливного складу, через який позивач здійснює господарську діяльність, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Пастера, АДРЕСА_1 , у присутності представника суб`єкта господарювання – ОСОБА_4 , начальника відділу логістики. За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 17.02.2020 року №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 , яким встановлені порушення: ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», відповідальність передбачена ст.17 вказаного Закону; пунктів 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність передбачена ст.17 вказаного Закону; п.85.2 ст.85 ПК України, відповідальність передбачена п.121.1 ст.121 ПК України. ФОП ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення, підписання та отримання примірника акту, про що складений акт відмови від 17.02.2020 року та примірник акту надісланий позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На підставі акту перевірки 16.03.2020 року прийняті ППР №0005833207 щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 250000,00 грн., №0005843207 щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1,00 грн., №0005863201 щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 510,00 грн. Види відповідальності платника податків за допущені ним порушення (фінансова, адміністративна, кримінальна) розмежовані та застосовуються незалежно одна від одної.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявності підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.11.2006 року за №2 535 000 0000 001184.

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; вантажний автомобільний транспорт (основний); складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері права; надання в оренду вантажних автомобілів.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована у контролюючому органі як платник акцизного податку з реалізації пального, та зареєстровано склад зберігання паливно-мастильних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач має діючу ліцензію Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансінспекція України) від 23.07.2013 року на право здійснення діяльності з внутрішніх та міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с.38), а також діючу ліцензію на право зберігання пального, видану ГУ ДФС в Одеській області від 15.07.2019 року, строк дії до 15.07.2024 року (а.с.39).

Також судом встановлено, що на підставі листа Управління Служби Безпеки України в Одеській області №65/3/2-641 від 07.02.2020 року (а.с.64) та листа ГУ ДФС в Одеській області №458/9/15-97-21-15-07 від 14.02.2020 року (а.с.69-71) разом із доданими поясненнями від фізичної особи - покупця/споживача – ОСОБА_3 , та відповідно до наказу №424 від 07.02.2020 року (а.с.65-66), направлень на перевірку №206 від 07.02.2020 року (а.с.67), №300 від 14.02.2020 року (а.с.68) головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_5 та заступником начальника відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_6 14.02.2020 року здійснено фактичну перевірку паливного складу ФОП ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Направлення пред`явлені та вручено копію наказу працівнику ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_7 , начальнику відділу логістики, що вбачається з наявності його підпису у відповідних графах направлень на перевірку.

Перевірку закінчено 14.02.2020 року о 16 год. 45 хв. та запропоновано керівнику суб`єкта господарювання прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області 17.02.2020 року для ознайомлення з матеріалами перевірки та надання пояснень, документів.

17.02.2020 року за результатами фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального ГУ ДПС в Одеській області складено акт (довідку) №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 (а.с.19-22, 58-61), а також складено Акт №77 про відмову ФОП ОСОБА_1 від підпису, ознайомлення та отримання акту перевірки (а.с.62).

Акт перевірки направлений на адресу позивача та отриманий нею26.03.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи (а.с.63).

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач 02.03.2020 року направила до ГУ ДПС в Одеській області заперечення (а.с.23) та додатково до заперечень, лист від 06.03.2020 року (а.с.24-30).

За результатами розгляду заперечень 11.03.2020 року відповідачем направлено ФОП ОСОБА_1 відповідь №4688/Б/15-3,2-32-07-08 на порушені в запереченні питання, та вказано, що ГУ ДПС в Одеській області позбавлено можливості визнавати неправомірними та скасовувати власні акти перевірок (а.с.31-33).

16.03.2020 року на підставі Акту перевірки №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0005833207, №0005843207, №0005863201.

Відповідно до ППР №0005833207 від 16.03.2020 року за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 250000,00 грн. (а.с.13-14).

Відповідно до ППР №0005843207 від 16.03.2020 року за порушення пунктів 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1,00 грн. (а.с.15-16).

Відповідно до ППР №0005863201 від 16.03.2020 року за порушення п.85.2 ст.85 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 510,00 грн. (а.с.17-18).

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України).

Згідно зі ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та з підстав визначених п.80.2 ст.80 ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019 року, внесено зміни до підрозділу 5 розділу «Перехідні положення» ПК України. Зокрема, доповнено абзацом 2 п.22 підрозділу 5 розділу «Перехідні положення» ПК України, відповідно до якого, суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом, зокрема пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 року (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів (ст.1 Закону №481/95-ВР).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч.8 ст.15 Закону №481/95-ВР)

Згідно з ч.20, 34 ст.15 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля, зокрема, пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Частиною 38 ст.15 Закону №481/95-ВР визначено копії документів, подаються заявником разом із заявою для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального.

При цьому суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч.43 ст.15 Закону №481/95-ВР).

У разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 250000 гривень (ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 має діючу ліцензію на право зберігання пального від 15.07.2019 року, видану ГУ ДФС в Одеській області, строк дії до 15.07.2024 року, адреса місця зберігання: Україна, Одеська обл., Біляївський район, с АДРЕСА_1 (а.с.39). Та саме за вказаною адресою склад зберігання паливно-мастильних матеріалів, зареєстровано в ЄРАН як акцизний склад.

Згідно Акту перевірки №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року ППР №0005833207 від 16.03.2020 року прийнято у зв`язку з тим, що позивач здійснює роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів – дизельного палива в кількості 50 літрів на паливному складі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним (згідно пояснень ОСОБА_3 від 05.02.2020 року) (а.с.21).

Водночас суд звертає увагу, що у поясненнях ОСОБА_3 , вказано, що він придбав паливо на заправній станції за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34-35, 53, 70-71). Однак суду не надано доказів, що вказана в поясненнях заправна станція належить позивачу на праві власності чи користування та використовується у її господарській діяльності чи є її паливним складом.

Вказані пояснення також слугували підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо оператора ОСОБА_8 (працівника ФОП ОСОБА_1 ). Проте в матеріалах справи наявна постанова Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/638/20 від 05.03.2020 року, набрала законної сили 17.03.2020 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП відносно ОСОБА_8 закрито (а.с.25-30). Вказаною постановою встановлено відсутність відомостей, які б підтверджували здійснення ним господарської діяльності по роздрібній торгівлі паливом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, зокрема, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак суд враховує обставини встановлені в постанові Біляївського районного суду Одеської області в питанні чи мали місце дії з роздрібного продажу пального.

Інших доказів того, що позивач здійснює роздрібний продаж палива, зокрема фотокопій матеріалів отриманих від ГУ ДФС в Одеській області, які слугували підставою для проведення перевірки, крім супровідного листа №458/9/15-97-21-15-07 від 14.02.2020 року та копій пояснень ОСОБА_3 , ГУ ДПС в Одеській області суду не надано. Натомість ФОП ОСОБА_1 стверджує, що вона такої діяльності не здійснює, а лише використовує паливо для потреб власного споживання, а саме для заправлення вантажних автомобільних транспортних засобів, які використовує у своїй господарській діяльності для перевезення нафтопродуктів.

Крім того, суд зазначає, що у видах діяльності позивача, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня роздрібна торгівля паливом.

За таких обставин суд доходить висновку, що ППР №0005833207 від 16.03.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005843207 від 16.03.2020 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1,00 грн., суд зазначає наступне.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон №265/95-ВР) визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як вбачається з Акту перевірки №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року оскаржуване ППР прийнято у зв`язку з тим, що у поясненнях ОСОБА_3 від 05.02.2020 року повідомлено, про придбання ним паливно-мастильних матеріалів за готівкові кошти (50 літрів дизельного палива на загальну суму 1025,00 грн., що складає 20,5 грн./літр) на заправній станції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу, встановленої форми та змісту чи іншого передбаченого законодавством документа, який підтверджує придбання означеного товару (а.с.21).

Водночас матеріали перевірки не містять відомостей, що під час фактичної перевірки працівниками ФОП ОСОБА_1 здійснювався будь-який продаж пального.

Враховуючи те, що, як встановлено судом, позивачем не здійснюється діяльність з роздрібного продажу палива, а отже вона не здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, у неї відсутній обов`язок використовувати реєстратори розрахункових операцій, відповідно штраф за порушення пунктів 1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР не повинен застосовуватися.

Крім того постановою Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/1469/20 від 12.05.2020 року, набрала законної сили 22.05.2020 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито (а.с.91-93). Вказаною постановою встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення та порушення п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської операції з продажу пального та факту проведення будь-яких розрахунків взагалі.

Відтак суд, відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, враховує обставини встановлені в постанові Біляївського районного суду Одеської області в питанні чи мали місце дії з продажу пального без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ППР №0005843207 від 16.03.2020 року року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005863201 від 16.03.2020 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В описовій частині Акту (довідки) №809/15-32-32-07/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 року міститься інформація, що до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 її представником чи іншою уповноваженою особою не було надано жодного первинного, облікового чи іншого документу, які підлягають дослідженню та пов`язані з предметом перевірки.

Та оскільки станом на останній день проведення фактичної перевірки таких документів перевіряючим надано не було, відповідачем прийнято оскаржуване ППР.

Згідно зі ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Як встановлено судом фактична перевірка проводилася 14.02.2020 року з 16 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв. на території паливного складу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та направлення на проведення перевірки і копія наказу про проведення перевірки вручені працівнику позивача 14.02.2020 року о 16 год. 00 хв.

При цьому податкова адреса ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , а тому суд погоджується з доводами позивача, що інші правовстановлюючі документи, крім відомостей щодо реєстрації акцизного складу та ліцензії на право зберігання пального, щодо власної господарської діяльності надати перевіряючим під час візиту позивачу не вдалося.

Водночас у вказаному Акті вказано, що він складений за результатами фактичної перевірки з питань держання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального.

Відтак суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що надати відповідачу документи, що складають саме предмет перевірки не уявляється можливим, оскільки діяльності з роздрібного продажу пального ФОП ОСОБА_1 не здійснює. Так само як і працівники позивача не могли під час здійснення перевірки надати будь-які документи, що підтверджують діяльність з роздрібного продажу палива.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п.85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать, зокрема, про порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ГУ ДПС в Одеській області спрямовувався запит на отримання копій документів від позивача з визначеним переліком документів, які слід надати, а також докази його вручення чи надіслання ФОП ОСОБА_1 , та акт про відмову позивача надати витребувані документи.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ППР №0005863201 від 16.03.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Та відповідач – як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжне доручення про сплату судового збору за подання адміністративного позову №8056 від 30.03.2020 року у розмірі 4181,60 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у розмірі 4181,60 грн. відповідно до платіжного доручення №8056 від 30.03.2020 року з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0005833207 від 16.03.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0005843207від 16.03.2020 року

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0005863201 від 16.03.2020 року

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4181,60 грн. сплачені за платіжним дорученням №8056 від 30.03.2020 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.