Рішення № 89671228, 05.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 р. № 400/874/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В.С. за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 28.12.2019 р. № 701/03.19-р,

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 28.12.2019 року №701/03.19-р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, 21.01.2020 року позивачем було отримано рішення Управління від 28.12.2019 року 701/03.19-р. про відмову в призначенні пенсії, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 05.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що страховий стаж позивача обчислений протягом вересня 1975 - листопада 1997 р. складає 20 років 10 місяців, при необхідному стажі 25 років, тому вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.10.2018 року звернувся до Управління із заявою про призначення йому пенсії за віком. До заяви позивач додав: копію паспорта, копію картки фізичної особи - платника податків, копію трудової книжки, копію диплому.

Відповідач Рішенням від 17.01.2019 року відмовив позивачу у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Зокрема, в Рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати періоди роботи в Миколаївській морехідній школі (з 22.11.1984 по 01.12.1984), у СП «Миколаїв-Таврія» Автосервіс ЗАЗ (з 16.04.1992 по 15.09.1992), в МП «Діаза» (з 16.09.1992 по 11.08.1993) та в ПП «Конрад» (з 18.11.1997 по 18.10.2005), оскільки трудова книжка позивача містить розбіжності та неточності.

Не погоджуючись з Рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду (справа №487/2172/19). За наслідками розгляду справи №487/2172/19, в задоволенні позову було відмовлено, але П`ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення першої інстанції та прийняв нове рішенням, яким зобов`язав Управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

За результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, 21.01.2020 року позивачем було отримано рішення Управління від 28.12.2019 року 701/03.19-р. про відмову в призначенні пенсії позивачу, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

У відповідності до пункту 2 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Як зазначає відповідач, що спеціалістами головного управління надіслано запити щодо отримання довідок, підтверджуючих періоди роботи позивача: до Миколаївської Морехідної школи від 24.12.2019 №13230/1/03.04 та до МП "Диаза" від 24.12.2019 №13230/1/03.04. Проте, на час прийняття оскаржуваного рішення відповіді на вказані запити були відсутні.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до вимог п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 надано трьохмісячний термін для надання необхідних документів. Проте заяву позивача було розглянуто за чотири дні, не дочекавшись відповідей на запити та не надавши позивачу достатнього часу для надання додаткових документів на повідомлення Заводського відділу з питань перерахунку пенсій щодо підтвердження його страхового стажу від 24.12.2019 р. №13232/1/03.04, а також, подати список свідків для надання показань та пояснень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Управління повинно використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що Управління не використало всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Управління прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (про- АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 28.12.2019 року №701/03.19-р. - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 28.12.2019 року №701/03.19-р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 (про- АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар