Рішення № 89671118, 26.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006034

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Карп`як О.О., секретар судового засідання Лубоцька Н.І., за участю: представника позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Саган Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товару № UA 209000/2019/000262/2 від 31.05.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати оформлену Львівською митницею Державної фіскальної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00698;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 13 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

ОСОБА_2 придбала для особистого користування бувший у використанні легковий автомобіль марки BMW, модель 525d, колір чорний, тип кузова – седан, рік випуску – 2016 р., модельний рік 2016, дата першої реєстрації 22.03.2016 р., номер кузова НОМЕР_1 . Вартість придбаного автомобіля становить 17 500 євро, що підтверджується виставленим на ім`я Марти Созанської компанією Norbert ОСОБА_3 Automobile рахунком-фактурою (Invoice) №2019-10892 від 06.05.2019 р. Для оформлення автомобіля у встановленому порядку, зокрема, транспортування в Україну (за місцем оформлення митних документів), позивач уповноважила бути її представником ОСОБА_4 довіреністю від 08.05.2019 р., яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шемечко І.Я. Уповноваженою особою подано митну декларацію №UA209190.2019.039795 від 23.05.2019 року на товар «легковий автомобіль, марки BMW, модель 525d, тип кузова – седан, рік випуску 2016, модельний рік – 2016, дата першої реєстрації 22.03.2016 року, № кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1995 см3 потужність 160 KW, тип двигуна – дизель, повна маса 2365 кг, колісна форма 4x4, кількість сидячих місць, включаючи водія 5, колір чорний, призначений для використання по дорогах загального користування. Однак, відповідачем було складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA209190/2019/00698, а також прийнято рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000262/2 від 31.05.2019 року, яким визначено вартість імпортованого автомобіля 19 700 євро за 6 (резервним) методом митної вартості. Підставою такого коригування стало стали сумніви митного органу у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована системою АСУР ДФС. Позивач вважає, що митним органом в жодній мірі не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого автомобіля та про протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки ним порушено права позивача на розмитнення придбаного ним автомобіля у порядку встановленому Митним кодексом України. Просила позов задоволити.

Представник позивача через канцелярію суду подав відповідь на відзив, де зазначив наступне. Відповідач у відзиві зазначає, що «вказані у фактурі №2019-10892 від 06.05.2019 продавець (Norbet Handler Automobile) та у тимчасовому техпаспорті №ЕР 265549 продавець (Schmelzmetall Deutschland) є різними, а також тимчасовий техпаспорт № НОМЕР_3 265549 виписаний на невідому людину ( ОСОБА_5 ), однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано». Зазначив, що Відповідач у п. 33 рішення про коригування як на причину відмови в митному оформленні посилається на те, що «власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі ( ОСОБА_6 Deutschland GMBH) та продавець є різними особами». Звертає увагу суду, що Львівська митниця ДФС в рішенні про коригування не вказує, який саме документ мається на увазі та яким чином це впливає на визначення митної вартості транспортного засобу. Так, позивач звертає увагу суду, що вищенаведені, на думку суб`єкта владних повноважень, розбіжності, які впливають на митну вартість товару та зазначені у відзиві, жодним чином не відображені в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування. Більше цього, зауваження Львівської митниці ДФС про ненадання документів про перехід права власності є необґрунтованими та безпідставними. Адже відповідно до параграфу 6 Розділу 2 Положення про реєстрацію транспортного засобу (FZV) від 3 лютого 2011 року Федеративної Республіки Німеччини, процедура реєстрації транспортного засобу здійснюється в місцевому реєстраційному органі та передбачає реєстрацію прізвища та ім`я, адресу особи, яка має право розпоряджатися реєстраційним посвідченням частини II, якщо таке видається. Наведене повністю відображене у п.C.4c поданого до митного оформлення Позивачем Свідоцтва ЕР265549, згідно з яким, власник свідоцтва про реєстрацію автомобіля не засвідчується як власник автомобіля. Позивач придбавала автомобіль у дилерської компанії Norbert Handler Automobile, яка у цих правовідносинах виступає продавцем. Відтак, жодного іншого переходу права власності не відбувалося.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем нормативно-правовового положення, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність як обґрунтування відмови у митному оформленні зазначає наступне. А саме в абз. 5 сторінки 5 Відзиву вказується: «Зважаючи на те, що відсутність таких умов та будь-яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару взагалі, така фактура як підтвердження договірних відносин сторін позбавлена для продавця мети та істотних умов – отримати за проданий товар кошти у визначені терміни та у певній формі. Це, зокрема, є порушення п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. №201». Вказує, що залишається незрозумілим як вищенаведене стосується даної справи. В першу чергу, як уже зазначалося Позивачем було сплачено вартість придбаного автомобіля BMW 525d у розмірі 17 500 доларів США Продавцю – фірмі Norbert Handler Automobile згідно наданого до митного оформлення рахунку-фактури №2019-10892 від 06.05.2019 р. (надалі – рахунок-фактура), де вказується окремою приміткою про здійснену оплату 06.05.2019 р. Більше цього, позивачем було надіслано запит про надання інформації щодо додаткового підтвердження здійсненої оплати згідно вказаного рахунку-фактури на офіційну електронну адресу продавця – фірмі Norbert Handler Automobile. Так, 29.12.2019 р. фірма Norbert Handler Automobile підтвердила здійснення оплати від позивача у розмірі 17 500 євро згідно рахунку-фактури №2019-10892 від 06.05.2019 р. за автомобіль BMW 525 d xDrive 2016 року із номером кузова НОМЕР_1 . З іншого боку, згідно до абзацу першого Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), наведене положення застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб`єктами підприємницької діяльності та іноземними суб`єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. У даному випадку, зовнішньоекономічний контракт між сторонами (фізичною особою-покупцем та юридичною особою-продавцем) не оформлявся, натомість продавець видав покупцю рахунок-фактуру. Інші умови поставки, ніж ті, що вказані у цьому документі, не визначені, про що митному органу з аналізу такого документа та зі змісту експортної декларації країни відправлення мало бути відомо. Позивач не є фізичною особою-підприємцем, не зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не здійснює господарську діяльність. Так, позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, тому рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000262/2.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Заперечення відповідача:

26 грудня 2019 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву, де просила у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. До митного оформлення автомобіля, задекларованого за митною декларацією №UA209190.2019.039795 від 23.05.2019 року до митного оформлення подано фактуру № 2019-10892 від 06.05.2019 року, в якій вартість транспортного засобу зазначено 17 500 Євро, на підставі якого митну вартість товару було визначено за основним методом у розмірі 17 500 євро. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 19 700 євро. За митною декларацією №UA209190.2019.039795 від 23.05.2019 року індикатор ризику визначений на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними/аналогічними оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країну експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 19 700 євро, що перевищувало заявлену митну вартість (514 237,12 грн., еквівалент 17 500 євро). У разі, якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу не підтверджується такими джерелами інформації, орган доходів і зборів повідомляє особі, яка декларує транспортний засіб про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу, шляхом подання інформації із спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, або висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно зі законодавством.

При розгляді поданих до митного оформлення документів встановлено наступне: вказані у фактурі № 2019-10892 від 06.05.2019 року продавець (Norbet Handler Automobile) та у тимчасовому техпаспорті № ЕР 265549 продавець (Schmelzmetall Deutschland) є різними, а також тимчасовий техпаспорт виписано на невідому людину ( ОСОБА_7 ), однак, жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Зважаючи на те, що відсутність таких умов та будь яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару взагалі, така фактура як підтвердження договірних відносин сторін позбавлена для продавця мети та істотних умов – отримати за проданий товар кошти у визначені терміни та у певній формі. Це є порушенням п. 1 Положення Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року № 201. У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки до митного оформлення касові або товарні чеки не подавались. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно зі ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Комплексний аналіз ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МК України свідчить про необхідність подання громадянами на підтвердження фактурної вартості товарів касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Пунктами 3-5 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість є: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Тобто, законодавець відокремив роз ранкові документи і рахунок-фактуру (інвойс), тобто ці документи не є ідентичними, підтверджують різні обставини (один – суму, яка підлягає сплаті, інший – суму, яка фактично сплачена) та обидва ці документи є обов`язковими для подання до митного оформлення. Таким чином, подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, а тому декларанту була скерована вимога про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. У зв`язку із неподанням додаткових та основних документів, митниця, за відсутності підстав для застосування першого методу визначення митної вартості товарів, послідовно застосовуючи наступні методи з метою встановлення можливості їх застосування скерувала декларанту повідомлення про те, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Декларантом інформація щодо вартості таких товарів надано також не було. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МК України Львівською митницею ДФС було проведено консультацію декларантом. Провівши консультацію з декларантом, послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості та з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, вартість транспортного засобу була визначена Львівською митницею ДФС самостійно.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, яким вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_2 з метою придбання автомобіля звернулась до німецької дилерської компанії Norbert Handler Automobile, яка займається роздрібною торгівлею вживаними транспортними засобами та пропонувала до продажу легковий автомобіль марки BMW, модель 525d, колір чорний, тип кузова – седан, рік випуску – 2016 р., модельний рік 2016, дата першої реєстрації 22.03.2016 р., номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см3 потужність 160 KW, тип двигуна – дизель, повна маса 2365 кг, колісна форма 4x4, кількість сидячих місць, включаючи водія 5, колір чорний, призначений для використання по дорогах загального користування.

Вартість придбаного автомобіля становить 17 500 євро, що підтверджується виставленим на ім`я Марти Созанської компанією Norbert ОСОБА_3 Automobile рахунком-фактурою (Invoice) № 2019-10892 від 06.05.2019 р.

З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля позивач уповноважила ОСОБА_4 бути її представником за довіреністю від 08.05.2019 р., яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шемечко І.Я.

23 травня 2019 року декларантом подано митну декларацію № UA209190.2019.039795 на товар «легковий автомобіль, марки BMW, модель 525d, тип кузова – седан, рік випуску 2016, модельний рік – 2016, дата першої реєстрації 22.03.2016 року, № кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1995 см3 потужність 160 KW, тип двигуна – дизель, повна маса 2365 кг, колісна форма 4x4, кількість сидячих місць, включаючи водія 5, колір чорний, призначений для використання по дорогах загального користування» в якій митна вартість була визначена в розмірі 17 500 євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

1. Рахунок-фактура (інвойс) №2019-10892 від 06.05.2019 р.;

2. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209020/2019/24737 від 21.05.2019;

3. Паспорт транспортного засобу (свідоцтво про право власності на транспортний засіб) № НОМЕР_4 ;

4. Довіреність від 08.05.2019 р.;

5. Декларація країни відправлення (супровідний документ для експорту) №19DE335205715907E8;

6. Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.69030-19;

7. Паспорт НОМЕР_5 від 03.12.2015 р.;

8. Паспорт серії НОМЕР_6 від 22.03.2004 р.;

9. Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.039795 від 23.05.2019 р.;

10. ДКД – ЕЕ №UA 209190.2019.39292;

11. Інші некласифіковані документи.

Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 31.05.2019 року № UA 209000/2019/000262/2. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив наступне. Митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій-третій статті 53 Митного кодексу України (відсутні касова або товарні чеки, банківські платіжні документи; додаткові документи не подавались). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до КМУ № 1077 від 12.12.2018 АСАУР складає 19 700 євро. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст. 368 МКУ), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися. Власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі ( ОСОБА_6 ) та продавець є різними особами. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару, якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Додаткові документи декларантом не надавались. Проведено консультації з декларантом згідно статті 57 Митного кодексу України. Не можливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вище зазначеного митна вартість товару становитиме 19 700 EUR. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

На підставі рішення про коригування Львівською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00698 з наступних причин:

- неможливість завершення митного оформлення по причині необхідності внесення змін у графу 12, 45 митної декларації (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA 209000/2019/000262/2 від 31.05.2019), декларантом порушено умови декларування, передбачені п. 1 п. 8 ст. 257 Митного кодексу України та наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12, 45 Митного кодексу України ст. 54 п. 6 пп. 1.

- роз`яснено право позивача на подання ВМД з дотриманням вимог ч. 2 ст. 263 Митного кодексу України та з урахуванням причин відмови, а саме слід вірно вказати митну вартість товару із внесенням змін у гр. 12, 45 відповідно до Рішення про коригування митної вартості товару №UA 209000/2019/000262/2 від 31.05.2019 року.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа №631 від 30.05.2012, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, пунктом 10 статті 58 Митного кодексу України визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) № 2019-10892 від 06.05.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209020/2019/24737; Паспорт транспортного засобу (свідоцтво про право власності на транспортний засіб) № НОМЕР_4 ; Довіреність від 08.05.2019 р.; Декларація країни відправлення (супровідний документ для експорту) №19DE335205715907E8; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.69030-19; Паспорт НОМЕР_5 від 03.12.2015 р.; Паспорт серії НОМЕР_6 від 22.03.2004 р.; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.039795 від 23.05.2019 р.; ДКД – ЕЕ №UA 209190.2019.39292. В рішенні про коригування митної вартості відповідачем виставлена вимога про надання додаткових документів на підставі яких буде визнана митна вартість.

Відповідно до статей 53 та 54 Митного кодексу України - митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Крім того, слід враховувати, що статтею 53 Митного кодексу України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в договорі.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При вирішенні даного спору суд також виходить з того, що відповідачем безпідставно не взято до уваги Рахунок-фактуру (інвойс) № 2019-10892 від 06.05.2019 р., яким визначено вартість спірного автомобіля у розмірі 17 500 євро, відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію з мережі АСАУР ДФС, не врахувавши належним чином при цьому документи, які були подані декларантом до митного оформлення.

Крім того, під час розгляду справи судом з`ясовано, що позивачем було надіслано лист про надання інформації щодо додаткового підтвердження здійсненої оплати згідно вказаного рахунку – фактури на офіційну електронну адресу продавця – фірмі Norbert Handler Automobile. Так, листом від 29.12.2019 фірма Norbert Handler Automobile підтвердила здійснення оплати від позивача в сумі 17500 євро згідно вказаного рахунку - фактури.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 дійшов до висновку про те, що рахунок - фактура є фактично розрахунково платіжним документом, передбачає встановлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється. При цьому, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При цьому суд звертає увагу на те, що митний орган з будь-якими запитами щодо підтвердження ціни автомобіля чи обставин його продажу до продавця не звертався.

Відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 р. справа № 809/1884/16, від 3 квітня 2018 р. справа № 826/8797/16, від 21 березня 2018 р. справа № 803/407/16 та 12 березня 2018 р. № 809/4367/15.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві про те, що у п. 33 рішення про коригування як на причину відмови в митному оформленні посилається на те, що «власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі ( ОСОБА_6 ) та продавець є різними особами. Однак, Львівська митниця ДФС в рішенні про коригування не вказує, який саме документ мається на увазі та яким чином це впливає на визначення митної вартості транспортного засобу. Так, позивач звертає увагу суду, що вищенаведені, на думку суб`єкта владних повноважень, розбіжності, які впливають на митну вартість товару та зазначені у відзиві, жодним чином не відображені в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування. Позивачем на спростування вказаних тверджень відповідача у відповідача на відзив вказано, що відповідно до параграфу 6 Розділу 2 Положення про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_7 ) від 3 лютого 2011 року Федеративної Республіки Німеччини, процедура реєстрації транспортного засобу здійснюється в місцевому реєстраційному органі та передбачає реєстрацію прізвища та ім`я, адресу особи, яка має право розпоряджатися реєстраційним посвідченням частини II, якщо таке видається. Наведене повністю відображене у п.C.4c поданого до митного оформлення позивачем Свідоцтва ЕР265549, згідно з яким, власник свідоцтва про реєстрацію автомобіля не засвідчується як власник автомобіля. Позивач придбавала автомобіль у дилерської компанії Norbert Handler Automobile, яка у цих правовідносинах виступає продавцем. Відтак, жодного іншого переходу права власності не відбувалося. Згідно Декларації країни відправлення (супровідний документ для експорту) №19DE335205715907E8 від 07.05.2019 відправником (експотером) зазначено Norbert Handler Automobile.

З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні.

Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Суд зазначає, що митний орган, направляючи позивачу вимогу про надання документів, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, не зазначив жодної із підстав витребування таких документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, за яких митна вартість не може бути визнана на підставі поданих декларантом документів. Відповідач не повідомив позивача про виявлені недоліки наданих документів для підтвердження числових значень митної вартості, а лише зазначив про необхідність подання документів, які підтверджують задекларовану митну вартість, що позбавило можливості позивача бути обізнаним з недоліками, які виявлені митним органом, та вжиття заходів щодо їх усунення.

Разом з тим, як встановлено судом, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР (митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... вартість 19700 Євро), при цьому не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Так, у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваних рішень та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зокрема, обставини, викладені у відзиві, спростовуються наданими позивачем доказами, аналіз яких наведено вище.

Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до Галицької митниці Держмитслужби Галицька митниця Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови – задоволити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби України № UA209000/2019/000262/2 від 31.05.2019 року про коригування митної вартості товару.

Визнати протиправною та скасувати оформлену Львівською митницею Державної фіскальної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00698.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 1536,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.06.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна