Постанова № 8967091, 13.04.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 8/130-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі –Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача – представник Герасимов Г.В. за довіреністю № 23338/9/10-009 від 31.03.2010 р., представник Марченко О.О. за довіреністю № 59999/9/10-009 від 09.09.2009 р.,

відповідача – не з*явився,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору – не з*явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми (вх. №3692С/26),

на рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2009 р. по справі №8/130-06,

за позовом - Державної податкової інспекції в м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумпак», м.Суми, код 01527850,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору –Відділення Державного казначейства в м. Суми,

про стягнення 86957,49 грн., -

встановила:

У судовому засіданні 07.04.2010 р. об 11-35 год. було оголошено перерву до 12-15 год. 07.04.2010 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.11.2009 р. (суддя Лиховид Б.І.) у позові відмовлено, мотивуючи таку відмову тим, що позов заявлено з пропуском 3-х річного строку позовної давності ( а.с. 78-80 т.2).

Позивач, ДПІ в м. Суми, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2009 р. та винести нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення з ТОВ «Сумпак»заборгованості в сумі 86957,49 грн, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову йому у позові з приводу спливу строку позовної давності, оскільки вважає, що з врахуванням приписів статті 76 Цивільного кодексу України 1963 р. в частині того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, право ДПІ в м. Суми на позов про стягнення спірної заборгованості виникло в 2005 році з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

3 - я особа - Управління Державного казначейства у м. Суми, надіслала до апеляційного суду лист № 03-31-01/237 від 27.01.2010 р., в якому просить розгляд даної справи здійснити у відсутності його представника, полягаясь в прийнятті рішення на розсуд суду.

У судовому засіданні 03.03.2010 р. представник апелянта уточнив вимоги апеляційної скарги, просить Харківський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2009 р. по справі №8/130-06 і прийняти постанову, якою задовольнити позов про стягнення заборгованості у сумі 86957,49 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумпак».

Представники позивача не заперечують проти слухання справи у відсутності боржника та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Так, 24.10.1994 року між Українським державним концерном місцевої промисловості «Укрмісцевпром»та ВТО «Сумчанка», правонаступником якого є «Сумпак», укладено договір № 80 про надання фінансової допомоги на зворотній основі для закупівлі сировини та матеріалів і розрахунків за електроенергію та паливно –енергетичні ресурси, сума кредиту складала 1800,00 млн. крб ( а.с. 5 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Український державний концерн місцевої промисловості «Укрмісцевпром»зобов’язався надати ВТО «Сумчанка», правонаступником якого є ТОВ «Сумпак», фінансову допомогу на зворотній основі на шість місяців з оплатою 30% річних.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що ВТО «Сумчанка» зобов’язується забезпечити повернення в повному обсязі фінансової допомоги до 24.04.1995 року.

Додатковою угодою № 80 до договору від 05.12.1994 р, укладеною згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 496 від 05.07.1995 р. «Про продовження термінів погашення кредитів та бюджетних позичок», термін повернення фінансової допомоги продовжено до 01.10.1995 р. з оплатою за період користування з 12.10.1994 р. по 24.04.1995 р. –30 відсотків річних; за період користування з 24.04.1995 р. по 01.10.1995 р. –75 відсотків облікової ставки Національного банку України ( а.с. 6 т.1).

Український державний концерн місцевої промисловості «Укрмісцевпром», укладаючи договір № 80, діяв згідно доручення Міністерства фінансів України від 06.09.1994 р. № 14923/50.

Згідно абзацу третього статті 3 Указу Президента України від 05.04.1996 р. № 243/96 «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану підприємств»строк повернення наданих у 1994-1995 роках бюджетних позичок та сплати відсотків від сум простроченої заборгованості за користування цими коштами продовжено до 01.12.1996 р.

24.03.1999 р. на підставі листа управління Державного казначейства у Сумській області № 1-03-1/345 від 22.03.1999 р. «Про безспірне стягнення простроченої заборгованості по цільовому пільговому кредиту» представниками відділення Державного казначейства у м. Суми було проведено перевірку відповідності заборгованості отриманого кредиту ВТО «Сумчанка»станом на 24.03.1999 р., за результатами якої встановлено, що залишок непогашеної суми кредиту складає 14847,00 грн. (а.с.9 т.1).

09.08.2005 р. Відділення Державного казначейства у м. Суми надало ДПІ в м. Суми пакет документів для підготовки ДПІ в м. Суми обґрунтованої позовної заяви до ТОВ «Сумпак»( а.с. 21 т.1).

Листом відділення Державного казначейства України у м. Суми № 03/10/87 від 26.01.2006 р. на ім*я ДПІ у м. Суми уточнено, що станом на 01.12.2005 р. прострочена заборгованість перед держбюджетом ТОВ «Сумпак»Концерну, становить суму основного боргу –14148,66 грн. та нарахованих відсотків 47792,36 грн. ( а.с. 27 т.1).

27.02.2006 р. ДПІ в м. Суми звернулось з позовною заявою до ТОВ «Сумпак»про стягнення з відповідача 14148,66 грн. кредиту, 47792,36 відсотків та 25016,47 грн. пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості ( а.с. 1-3 т.1).

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.04.2006 р. в позові відмовлено, мотивуючи таку відмову тим, що позов заявлено з пропуском 3-х річного строку позовної давності ( а.с. 66-68).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006 р. по справі № 8/130-06 залишено без змін ( а.с. 100-102 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2008 р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції ( а.с. 129-132 т.1).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 р. рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006 р. по справі № 8/130-06 залишено без змін ( а.с. 15-18 т.2).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2009 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Сумської області ( а.с. 50-53).

16.11.2009 р. постановлено оскаржуване судове рішення ( а.с.78-80 т.2).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд попередньої інстанції виходив з того, що позов заявлено з пропуском 3- х річного строку позовної давності.

Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок зроблено при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Так, статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»унормовано, що органи державної податкової служби України визнані органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.

Таким чином, частина 1 статті 267 цього Кдексу пов*язує початок перебігу позовної давності з фактом обізнаності особи, право якої порушене.

Згідно з вимогами статті 264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи, договір фінансової допомоги на зворотній основі було укладено між сторонами на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.10.1994 р. та договору, укладеному Концерном з Міністерством фінансів України від 12 жовтня 1994 р.

На той період, коли зобов’язання стало простроченим право стягнення в безспірному порядку стягнення з підприємства суми непогашеної допомоги з урахуванням річних та пені згідно з п.1.4 договору визнавалось за Концерном. Повернення цих коштів регулювалося методом владних приписів бюджетного законодавства, визначених Законом Української РСР «Про бюджетну систему Української РСР»від 05.12.1990 р. № 512-ХП. Але не було врегульовано механізм стягнення спірної заборгованості, і тільки з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»органи державної податкової служби України були визнані органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Отже, з врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що право на звернення з позовом про стягнення простроченої заборгованості у ДПІ виникло з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік», яким органи державної податкової служби були визнані органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою, тобто з 2005 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що звернення позивача у лютому 2006 року з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансової допомоги на зворотній основі - є зверненням у межах строку позовної давності.

Предметом позову є матеріально –правова вимога.

Щодо розгляду по суті вимог позивача колегія суддів вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статі 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості ,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано під час апеляційного провадження відповідачем ВТО «Сумчанка», правонаступником якого є ТОВ «Сумпак», зобов’язань за спірним договором не виконало. До 01.12.1996 р. отриману фінансову допомогу та відсотки за неї не повернуло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суму фінансової допомоги у сумі 14148,66 грн. та процентів від неї у сумі 47792,36 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у повному обсязі за наявними у справі і додатково поданими доказами, при цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь пені у сумі 25016,47 грн. колегія суддів встановила таке.

Як видно з матеріалів справи, в обґрунтування своєї вимоги в цій частині позову, ДПІ надало розрахунки пені за періоди : березень –грудень 2001 року (а.с. 14-15 т.1); січень-грудень 2002 року ( а.с.16-17 т.1); січень-грудень 2003 року ( а.с 16-18 т.1) ; січень-грудень 2004 року ( а.с. 19-20 т.1); січень –червень 2005 року ( а.с. 20 т.1); липень-вересень 2005 року ( а.с. 23 т.1); жовтень 2005 року ( а.с. 26 т.1); січень 2006 року ( а.с.29 т.1).

Згідно статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 р. позивача та третю особу було зобов’язано надати суду письмове правове обґрунтування розрахунку пені, наданому до позовної заяви, з посиланням на законодавство, уточнений розрахунок пені по заборгованості відповідача по наданій фінансовій допомозі на зворотній основі з зазначенням, на яку саме суму боргу вона нарахована та за який період ( а.с. 107-108 т.2).

Вимоги ухвали апеляційного суду не були виконані.

Ухвалою апеляційного суду від 03.03.2010 р. вдруге позивача та третю особу було зобов’язано надати суду витребувані документи (а.с.130-131 т.2), але вимоги ухвали суду від 03.03.2010 р. так і не були виконані.

Пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залишає без розгляду позов, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи невиконання позивачем вимог ухвал апеляційного суду від 08.02.2010 р. та від 03.03.2010 р., та не надання суду без поважних причин витребуваних документів, а саме: уточнений розрахунок пені по заборгованості відповідача по наданій фінансовій допомозі на зворотній основі з зазначенням, на яку саме суму боргу вона нарахована та за який період, без яких неможливо вирішити спір, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині позову вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені, слід залишити без розгляду.

За таких обставин, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Суми підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2009 р. по справі № 8/130-06 - скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача суми фінансової допомоги та процентів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, п.2 ч.1 ст.103,п. п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2009 р. по справі №8/130-06 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумпак»(р/р № 26064001000149 в СФ ВАТ Банку «Біг енергія», м. Суми, МФО 337803) на користь Державної податкової інспекції в м. Суми ( код 21102740, м. Суми, Червона площа,2) - основний борг у сумі 14148,66 грн. із зарахуванням на рахунок Державного казначейства України № 31139403758026, ЄДРПОУ 20055032, банк отримувача: Державне казначейство України, МФО 82017; призначення платежу «повернення цільового пільгового кредиту», код платежу 00261500; відсотки за користування кредитом в сумі 47792,36 грн. із зарахуванням на рахунок Державного казначейства України № 31111128703028, ЄДРПОУ 20055032, МФО 820172; призначення платежу «сплата відсотків за користування кредитом», код платежу 24110800.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумпак»(р/р № 26064001000149 в СФ ВАТ Банку «Бігенергія», м. Суми, МФО 337803) 929,12 грн. державного мита на користь державного бюджету – Управління Державного казначейства у Сумськй області, код ЄДРПОУ 23636315 (банк одержувача –ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, рах. 31112095700002, код платежу 22090200, символ звітності банку 095), 118, 00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на користь державного бюджету ( ЄДРПОУ 23636315, банк одержувача –ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, рах. 31112095700002, код платежу 22050000).

Вимоги Державної податкової інспекції в м. Суми щодо стягнення пені –залишити без розгляду.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді