Рішення № 89670339, 05.06.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3749/19

провадження №: 2/398/297/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"05" червня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області, Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області про визнання недійсним договору дарування, визначення частки та переведення прав та обов`язків співвласника-боржника,

В С ТА Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 06.02.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько Ольгою Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за №119; визначення Ѕ квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків співвласника-боржника ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , здійснивши перерахунок суми боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.11.2014 року у справі №398/5545/14-ц, яке змінене рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 07.05.2015 року у даній справі в частині стягнення боргу, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та стягнуто з останнього 303 915 грн. 40 коп.боргу за договором позики. 03.06.2015 року Олександрійським міськрайонний судом Кіровоградської області видано виконавчий лист №2/398/2031/14, який було пред`явлено до виконання до відділу Олександрійського МРУЮ. Станом на день подачі позову до суду вищевказане рішення суду боржником не виконано. Сума боргу, присуджена зазначеним рішенням суду відповідачем не повернута, що призводить до порушення прав позивача. Так, на примусовому виконанні в Олександрійському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває зведене провадження за №АСВП 53747615, до якого включені виконавчі провадження з примусового виконання двох виконавчих листів: №2/398/2031/14, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області 03.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 303 915 грн. 40 коп. боргу за договором позики та судового збору у розмірі 3 039 грн. 15 коп. (АСВП №47898643); №2/398/1258/16, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області 26.01.2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 89547 грн. 91 коп., з яких - 78 979 грн. 36 коп. процентів за користування грошовими коштами, 10 568 грн. 55 коп. – 3 відсотки річних та судових витрат у розмірі 895 грн. 47 коп. судового збору (АСВП №53661485). Боржник ОСОБА_3 за даними виконавчого провадження зареєстрований по АДРЕСА_2 . Під час виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що за інформацією територіального сервісного центру при МВС у Кіровоградській області за боржником транспортні засоби не зареєстровано, за відомостями ОДПІ та філії Кіровоградського ОУ АТ «Ощадбанк» рахунки на ім`я боржника не відкрито, пенсію боржник не одержує. Згідно з відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухоме майно на праві власності не зареєстровано. Станом на 11.02.2019 року сума перерахувань по виконавчому листу №2/398/2031/14 на рахунок позивача становила 4 546,04грн., утримання проводились у період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року. З березня 2019 року (відновлено перерахування) загальна сума перерахувань в рахунок погашення заборгованості становила 6 043,34 грн. Також на даний час на виконанні в Олександрійському міськрайонному відділі ДВС перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів, тому кошти, які утримуються із заробітної плати боржника перераховуються на користь стягувача по аліментним платежам. Станом на день подачі позову до суду загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем у зведеному виконавчому провадженні №53747615 (об`єднано виконавчі провадження №47898643 та №53661485) становить 390 459 грн. 12 коп. При перевірці майнового стану боржника майно, на яке може бути звернути стягнення не виявлено. У ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що 15.04.2015 року боржник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М., зареєстрований в реєстрі за №508. Предметом даного договору була квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 кв.м, житловою площею 53,0 кв.м, трикімнатна квартира. У п.3 вказаного договору сторони засвідчили, що на час його укладення вони є повноправними та законними співвласниками. Квартира належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана за рахунок спільних коштів. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.10.2017 року визнано недійсним договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя – квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько Ольгою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №508 з підстав фіктивності вчиненого сторонами правочину з метою ухилитись від виконання судового рішення. Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.10.2017 року залишено без змін. Отже, 1/2 частка спірної квартири належить відповідачу на праві спільної власності. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 47898643, виданого 10.03.2016р. відділом ДВС Олександрійського міськрайонного управління юстиції. З березня 2017 року Єдиний реєстр боржників містить відомості про боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Боржник обізнаний про наявність відкритого щодо нього зведеного виконавчого провадження. За поданням державного виконавця ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.10.2017р. боржника до виконання ним своїх зобов`язань тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України (Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 23.11.2017 року). У ході здійснення виконавчих дій було встановлено, що 06.02.2019р. відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько Ольгою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №119. Предметом даного договору знов є спірна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 74,5 кв.м, житловою площею 53,0 кв.м. Так, за договором спірна квартира подарована сину боржника, який має власне житло у м. Харкові. У п. 3 договору зазначено, що квартира належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.1998 року №7057, посвідченого Бендеровою Л.А. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, невід`ємною частиною якого є договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжі від 15.04.2015р. №508, посвідчений Приходько О.М. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу. Договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 15.04.2015 року №508, посвідчений Приходько О.М. приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу визнано рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.10.2017р. недійсним. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 06.02.2019р. уклали договір дарування квартири протягом строку, зазначеного в ч. 3 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. Відчуження боржником частки спірної квартири призвело до порушення майнових інтересів позивача та направлено на ухилення боржника від виконання судового рішення про стягнення боргу. Отже, діями відповідачів було порушено право позивача на задоволення вимог за рахунок належної боржнику частки квартири.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08 год. 30 хв. 20.12.2019 року, залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, витребувано з Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області копію зведеного виконавчого провадження № 53747615.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 16.03.2020 року, задоволено клопотання позивача та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на підставі договору дарування квартири, укладеного 06.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько Ольгою Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за №119, до вирішення справи по суті.

20.12.2019 року підготовче судове засіданні відкладено на 13 год. 00 хв. 30.01.2020 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Мунтяна В.І. в зв`язку з його зайнятістю в іншій справі.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 год. 30 хв. 05.03.2020 року.

05.03.2020 року судове засіданні відкладено на 13 год. 00 хв. 15.04.2020 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Мунтяна В.І. в зв`язку з його зайнятістю в іншій справі.

15.04.2020 року судове засіданні відкладено на 13 год. 00 хв. 05.06.2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 в зв`язку з встановленням карантину через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_6 О ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, про час, місце і дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час, місце і дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Мунтян В.І. в судове засідання повторно не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволенні позову заперечував, просив під час розгляду справи врахувати позицію ВП ВС від 15.01.2020 року по справі №367/6231/16, в заяві міститься відмітка про те, що відповідач ОСОБА_4 дану заяву підтримує.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно, повному, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявних у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.11.2014 року по справі №398/5545/14, зміненим рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 07.05.2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг за договором позики в сумі 303 915 грн. 40 коп.

На виконання ухвали суду від 12.11.2019 року Олександрійським МРУЮ ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області надані матеріали зведеного виконавчого провадження №53747615, з якого вбачається, що на примусовому виконанні перебувають два виконавчих листа про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_1 : № 2/398/2031/14 - на сумі 306954,55 грн., та №2/398/1258/16 – на суму 89571,91грн. Постановою державного виконавця від 10.03.2016 року за виконавчим листом №2/398/2031/14 у виконавчому провадженні №47898643 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника – ОСОБА_3 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №59330215 від 18.05.2016 року вбачається, що постановою Олександрійського МРУЮ ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області у виконавчому провадженні №47898643 на усе нерухоме майно боржника ОСОБА_3 накладений арешт.

За інформацією Олександрійського МРУЮ ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області від 04.05.2017 року на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження (ЗАСВП 53747615), до складу якого входить: 1.виконавчий лист №2/398/2031/14 про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_1 в сумі 306954,55 грн., стягнуто частково в сумі 1153,04 грн., залишок становить 305801,51 грн. 2. виконавчий лист №2/398/1258/16 про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_1 в сумі 89571,91грн., утримань не проводилося, при перевірці майнового стану боржника майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

За інформацією Олександрійського МРУЮ ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області від 11.02.2019 року на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2/398/2031/14 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 306954,55 грн., по даному виконавчому провадженню проводилося часткове утримання за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року в сумі 4546,04 грн., залишок боргу станом на 11.02.2019 року становить 302408,51 грн., при перевірці майнового стану боржника майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

За інформацією Олександрійського МРУЮ ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області від 11.04.2019 року на примусовому виконання перебуває зведене виконавче провадження (ЗАСВП 53747615), до складу якого входить: 1.виконавчий лист №2/398/2031/14 про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_1 в сумі 306954,55 грн., залишок боргу станом на 10.04.2019 року становить 390459,12 грн.

За інформацією Олександрійського МРУЮ ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області від 30.09. 2019 року залишок боргу по зведеному виконавчому провадженню станом на 30.09.2019 року складає 390459,12 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.08.2013 року по справі №398//5517/13 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірваний, в мотивувальній частині рішення зазначено, що шлюб був укладений 15.11.1989 року.

ОСОБА_4 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 14.11.1998 року, зареєстрованим в реєстрі за №7057, тобто зазначене нерухоме майно придбане в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до приписів ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України.

15.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений нотаріально посвідчений договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя, за яким квартира АДРЕСА_1 , перейшла у особисту приватну власність ОСОБА_4 , а право спільної власності подружжя було припинено. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.10.2017 року по справі №22-ц/781/2049/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя – квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.04.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень власника ОСОБА_4 на підставі зазначеного договору.

06.02.2019 укладений нотаріально посвідчений договір дарування квартири, за умовами якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , право власності за ОСОБА_5 зареєстровано в Державному реєстрі речових праві 06.02.2019 року, номер запису 30170536.

В п. 3 оспорюваного договору зазначено, що квартира належить Дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу, невід`ємною частиною якого є Договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 15.04.2015 року. Проте, зазначений договір поділу був визнаний недійсним рішенням Апеляційного суду Кіровоградській області від 31.10.2017 року.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна мета, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , відчужуючи належну їй на праві власності квартиру, яка є спільної сумісною власністю подружжя з боржником ОСОБА_3 була обізнана щодо наявності судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості та вона могла передбачити негативні наслідки для ОСОБА_3 у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, про що свідчить рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.10.2017 року по справі №22-ц/781/2049/17, яким за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя – квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.04.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень власника ОСОБА_4 на підставі зазначеного договору. Зазначене рішення мотивоване, зокрема, тим, що наявність боргових відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та передача останнім належної частки квартири в особисту приватну власність ОСОБА_4 без розподілу усього належного на праві спільної сумісної власності майна, вказують на те, що між сторонами спірний правочин вчинено з метою ухилитись від виконання судового рішення. Про те, що ОСОБА_4 була обізнана про зазначене рішення та мотиви його прийняття свідчить й той факт, що саме представник ОСОБА_4 – адвокат Ладигін С.С. оскаржував його в касаційному порядку.

Крім того, оспорюваний договір дарування уклали сторони, які є близькими родичами, після того, як було відкрито виконавче провадження про стягнення в примусовому порядку боргу з ОСОБА_3 та визнання судом недійсним договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя, за яким квартира АДРЕСА_1 , перейшла у особисту приватну власність ОСОБА_4 , а право спільної власності подружжя - ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було припинено.

Також про фіктивність оспорюваного правочину свідчить й той факт, що для посвідчення цього договору на підтвердження належності квартири ОСОБА_4 , на праві особистої власності, остання надала договір поділу майна, який на час укладення оспорюваного договору був визнаний недійсним, про що ОСОБА_4 було відомо.

Все викладене вище свідчить про фіктивний перехід права власності на спірне нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, тому в частині визнання оспорюваного договору недійсним позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визначення Ѕ квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків співвласника-боржника ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , здійснивши перерахунок суми боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Статтею 366 ЦК України визначено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що позивач пред`являв вимоги до ОСОБА_3 щодо продажу належної йому частки квартири та останній відмовився від такої пропозиції.

З системного аналізу вказаних положень законодавчих норм вбачається, що звернення стягнення на частку майна співвласника-боржника, що перебуває у спільній сумісній власності шляхом переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку, як спосіб погашення боргу боржником перед кредитором, може бути реалізований лише за наявності наступної сукупності послідовних юридичних фактів, а саме: 1) у боржника відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення; 2) неможливо виділити в натурі частку боржника із спільного майна, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи; 3) позивач, як кредитор, вчинив дії, направлені на вимогу від боржника продажу його частки з направленням суми виторгу на погашення боргу; 4) боржник відмовляється від продажу своєї частки в спільному майні.

Отже, враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано доказів неможливості виділення частки боржника в натурі та відсутнє відповідне клопотання про призначення судової будівельної експертизи, суд не може дійти висновку про неможливість виділення частки боржника в натурі.

Крім того, суд приходить до висновку, що кредитор може вимагати переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника щодо належної йому частки у майні лише після того, коли останній був повідомлений належним чином про вимогу продажу своєї частки у праві спільної часткової власності та відмовився виконати таку вимогу, або інші співвласники відмовилися від її придбання

Отже, враховуючи відсутність доказів неможливості виділення частки боржника в натурі, наявності повідомлення боржника про вимогу продажу частки, та його відмови від такого продажу, а також наявності доказів відмови інших власників від придбання частки боржника, суд вважає, що в частині визначення частки у спільному майні та переведенні прав та обов`язків співвласника-боржника позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача вартості складання звіту про незалежну оцінку нерухомого майна в сумі 1500,00 грн., яка була проведена з метою визначення розміру судового збору за вимогу майнового характеру, суд зазначає, що ці витрати не підлягають стягненню з відповідачів, оскільки суд відмовив в задоволенні позову в частині вимог майнового характеру.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 158, 265, 264, 273,353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04055209, місцезнаходження: м. Олександрія, пр. Соборний, 59), Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37015274, місцезнаходження: м. Олександрія, вул.6-го Грудня, 138) про визнання недійсним договору дарування, визначення частки та переведення прав та обов`язків співвласника-боржника - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 до АДРЕСА_6 року - АДРЕСА_7 , укладений 06.02.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько Ольгою Миколаївною 06.02.2019 року, зареєстрований в реєстрі за №119.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3

ОСОБА_2 , адреса робочого місця: АДРЕСА_3

ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4

ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2

ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5

ОСОБА_9 , адреса робочого місця: АДРЕСА_8

Виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04055209, місцезнаходження: м. Олександрія, пр. Соборний, 59.

Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 37015274, місцезнаходження: м. Олександрія, вул.6-го Грудня, 138.

Роз`яснити учасникам, що відповідно до п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 354 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Г.В. Коліуш