Рішення № 89670033, 05.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 рокуСправа № 160/3289/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою в інтересах неповнолітньої сина ОСОБА_2 до Нікопольського районного відділу Державної міграційної служби України, в якій просить:

- визнати бездіяльність Нікопольського районного відділу Державної міграційної служби України щодо оформлення паспорта громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у формі картки - протиправною;

- зобов`язати Нікопольський районний відділ Державної міграційної служби України видати громадянину України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є законним представником неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом із сином подав до Нікопольського районного відділу Державної міграційної служби України заяву та необхідний пакет документів для оформлення синові паспорту громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Документи прийняті відповідачем. Доказом прийняття повного комплекту документів для отримання паспорта є талон від 15.11.2019 р., згідно з яким строк видачі паспорта громадянина України сплив 12.12.2019 року. Проте, станом на день подання позову паспорт синові так і не виданий, рішення про відмову у видачі паспорта не надіслано. Позивач вважає невидачу синові паспорту громадянина України бездіяльністю з боку відповідача, з наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/3289/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

21.04.2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги управління не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 15.11.2019 року до Нікопольського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області звернувся громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про первинне оформлення паспорту громадянина України. У ході перевірок встановлено, що в первинному актовому записі про народження гр. ОСОБА_2 в відомостях про дитину зазначено: ОСОБА_3 , відомості про батька - ОСОБА_4 , відомості про матір - ОСОБА_5 , підстава запису відомостей про батька - державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). Мати вказаного громадянина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродж. С.Куршаб Узгенського району Ошської області Республіка Киргизстан, 04.05.2012 року була документована Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області паспортом громадянина України НОМЕР_2 у зв`язку зі зміною прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 » на підставі паспорта НОМЕР_3 , виданого 02.12.2003 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, але заява Ф-1 на вказаний паспортний документ в архівній та дійсній картотеці Нікопольського РВ відсутня. Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області були проведені перевірки щодо підтвердження належності до громадянства України громадянки ОСОБА_5 . Згідно із записом у будинковій книзі с. Олексіївка Нікопольського району ОСОБА_5 прибула в с. Олексіївка з м. Нікополь. Місце проживання гр. ОСОБА_5 станом на 1991 рік та на момент документування паспортом громадянина України (02.12.2003 р.) невідоме, так як заява про видачу паспорта Ф-1 відсутня. До відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітет Нікопольської міської ради було надіслано запит з метою встановлення місця реєстрації гр. ОСОБА_5 чи її батьків, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в м. Нікополі. Згідно з повідомленням відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітет Нікопольської міської ради (№ РГ-16 від 10.01.2020) відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання зазначених громадян відсутнє. У ході співбесіди громадянкою ОСОБА_5 було повідомлено, що вона прибула на проживання в Україну по паспорту громадянина Республіки Киргизстан в 2001 році, її батьки в Україні ніколи не проживали. В 2003 році звернулась до Нікопольського МВ УМВС з заявою про отримання паспорта громадянина України та отримала паспорт НОМЕР_3 . Надавати будь-які письмові пояснення відмовилась. З метою встановлення факту набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_5 до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було надіслано відповідний запит, на який 14.01.2020 (вих. 1201.1.4/1838) отримано відповідь, що за обліками бази «громадянство» ГУ ДМС України в Дніпропетровській області серед осіб, які звернулись щодо набуття чи прийняття до громадянства України вказана особа не значиться. Факт проживання станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року або набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_5 не підтверджено. У зв`язку із закінченням терміну розгляду заяви про видачу паспорта 14.01.2020 року Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 в видачі первинного паспорта в зв`язку з порушенням вимог пп.2 п.35 Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 року. Про прийняте рішення ОСОБА_2 було письмово повідомлено (вих. № 1234/77 від 14.01.2020 року). Також 22.01.2020 року та повторно 05.03.2020 року до Посольства Киргизької Республіки в Україні надіслано запит щодо отримання інформації щодо належності ОСОБА_5 до громадянства Киргизької Республіки (№ 1234.1-128/1234-20). Станом на 10.04.2020 року відповідь не отримана. На письмовий запит про надання інформації від 10.01.2020 року (вх.№ 1234 Л-7) щодо причин відмови у видачі паспорта сину, ОСОБА_2 , заявника письмово (17.01.2020 вих. № 1234/107) було повідомлено, що 14.01.2020 року Нікопольським РВ ГУ /ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта в зв`язку з порушенням вимог пп.2 п.35 Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 року. Заявнику повідомлено, що у разі встановлення належності або підтвердження факту набуття громадянства України гр. ОСОБА_2 або ОСОБА_5 , згідно з п.101 Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 року, заявник має право повторно звернутись до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта. Зважаючи на викладене, відповідач діяв у спосіб та у порядок, визначений чинним законодавством, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

23.04.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві. Позивач вказує, що син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянство України за народженням, оскільки народився в Україні, і його батьки на момент його народження були і є громадянами України, що підтверджується його свідоцтвом про народження. Так, на момент народження сина його батьки, як батько, так і матір, були громадянами України, про що свідчить інформація, викладена у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 26 грудня 2019 року № 00025087024. 05.03.2012 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , уклали шлюб, який був зареєстрований Виконкомом Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Після реєстрації шлюбу дружина взяла моє прізвище - ОСОБА_5 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 додається). Після реєстрації шлюбу було змінено і прізвище сина з Мажитов на ОСОБА_5 . У подальшому, у зв`язку зі зміною прізвища, дружина ОСОБА_5 отримала новий паспорт НОМЕР_2 , виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 04 травня 2012 року. З урахуванням викладеного, підстав для відмови у видачі синові паспорту громадянина України у відповідача не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 року від Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області витребувано належним чином завірену копію рішення про відмову ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України, який оформлюється вперше, від 14.01.2020 року із зазначенням підстав для відмови, та докази доведення до відома заявника про прийняте рішення про відмову ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України від 14.01.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року залучено до участі у адміністративній справі в якості співвідповідача - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, та надано строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року від позивача та відповідача-1 витребувано належним чином завірені копії документів, долучені ОСОБА_2 як заявником до заяви-анкети від 15.11.2019 року для оформлення паспорта вперше.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем-2 відзиву на позовну заяву чи клопотання про надання додаткового часу для надання відзиву не надано.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 25.05.2012 року ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Олексіївна, Нікопольського району, Дніпропетровської області, Україна.

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 від 25.05.2012 року зазначено, що ОСОБА_1 , громадянин України, є батьком та ОСОБА_5 , громадянка України, є матір`ю ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 звернувся Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою щодо видачі паспорта громадянина України, який оформлюється вперше, у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

До заяви-анкети від 15.11.2019 року долучено: свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 25.05.2012 року, довідку про реєстрацію місця проживання від 08.07.2019 року №2168, ідентифікаційний код ОСОБА_2 , паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 , паспорт громадянина України ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 .

08.01.2020 року у зв`язку з неотриманням паспорту громадянина України та відповіді на заяву-анкету від 15.11.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського РВ ДМС України із запитом про надання інформації.

14.01.2020 року в.о. начальника Нікопольського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області затверджено Висновок за заявою про первинне оформлення, згідно з яким прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта згідно з п. 100: п.п.3 - дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; та 5 - особа подала не у повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта.

Також згідно з означеним Висновком на підставі матеріалів перевірки, здійсненої за заявою про первинне оформлення, зроблені запити щодо підтвердження належності до громадянства його законного представника, а саме матері ОСОБА_5 .

Листом від 17.01.2020 року за вих.№1234/107 Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що 14.01.2020 року Нікопольським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта у зв`язку з порушенням вимог пп.2 п. 35 постанови КМУ №302 від 25.03.2015 року, а саме: заявник для оформлення паспорта подає оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один з батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.

У листі від 17.01.2020 року за вих.№1234/107 відповідачем також повідомлено позивачу, що про прийняте рішення ОСОБА_2 було письмово повідомлено (вих. № 1234/77 від 14.01.2020).

Вважаючи протиправною бездіяльність Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неоформлення та невидачі синові паспорту громадянина України, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Відповідно до преамбули Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України (далі - Закону Закон №2235-ІІІ) цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону №2235-ІІІ визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Відповідно до статті 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Положенням статті 7 Закону №2235-ІІІ визначено набуття громадянства України за народженням.

Так, згідно із статтею 7 цього Закону особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України.

Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України.

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

При цьому, відповідно до частини 8 статті 7 Закону №2235-ІІІ особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Статтею 5 Закону № 2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Аналогічні положення містить і Закон України від 20 листопада 2012 року №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI), в якому визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Так, згідно із частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до частин 2-6 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років.

Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Паспорт громадянина України видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання або не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його термінове отримання.

Паспорт громадянина України вперше видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Цей порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (далі - Порядок №302).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 7 Порядку №302 кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Згідно з пунктом 20 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.

Особа, яка досягла 14-річного віку та місце проживання якої не зареєстровано, для оформлення паспорта вперше подає документи до територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем фактичного проживання в Україні.

За правилами пункту 24 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.

Подання документів для оформлення паспорта та їх розгляд визначений пунктами 35-45 Порядку №302.

Так, відповідно до пункту 35 Порядку №302 заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Згідно з пунктами 37-39 Порядку №302 працівник територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт.

Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру.

Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються заявником, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України.

Відповідно до пунктів 40, п. 41, п. 43 Порядку №302 ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

У разі відсутності прямого доступу до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, працівник територіального підрозділу ДМС протягом одного робочого дня з дня прийняття заяви-анкети до розгляду заповнює електронну форму запиту та надсилає його до відповідного органу, установи, організації, територіального підрозділу ДМС.

Перевірка за запитом проводиться протягом двох робочих днів з дня його надходження. За результатами перевірки готується відповідь шляхом заповнення її електронної форми та надсилається до відповідного територіального підрозділу ДМС.

Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Відповідно до пункту 44 Порядку №302 за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС.

Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку.

Пунктами 100, 101 Порядку №302 передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.

Заявник має право повторно звернутися до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта.

Відповідно до пункту 115 Порядку №302 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадянство України набувається, зокрема, за народженням. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації, що є неприпустимим.

Процедура оформлення та видачі територіальними підрозділами ДМС паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій чітко визначена у Порядку №302, та вимагає від особи подання заяви-анкети встановленої форми та необхідних документів.

У разі достатності та повноти поданих заявником документів територіальний підрозділ ДМС проводить відповідну процедуру встановлення особи - ідентифікації особи. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

У зв`язку з чим, доводи позивача про те, що відповідача-1 порушено строк, передбачений ч. 6 ст. 21 Закону №5492-VI для видачі паспорта, який оформлюється вперше, не враховуються судом.

Як встановлено судом під час судового розгляду, 14.01.2020 року в.о. начальника Нікопольського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області затверджено Висновок за заявою про первинне оформлення про відмову ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта з посиланням на п. 100 Порядку:

п.п.3 дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; та

п.п.5 особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта.

У Висновку також зазначено, що на підставі матеріалів перевірки, здійсненої за заявою про первинне оформлення, зроблені запити щодо підтвердження належності до громадянства його законного представника - матері ОСОБА_5 .

У відзиві відповідачем-1 підтверджено, що з метою встановлення факту набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_5 до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було надіслано запит, на який 14.01.2020 (вих. 1201.1.4/1838) отримано відповідь, що за обліками бази «громадянство» ГУ ДМС України в Дніпропетровській області серед осіб, які звернулись щодо набуття чи прийняття до громадянства України ОСОБА_5 не значиться. Факт проживання станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року або набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_5 не підтверджено.

Суд критично оцінює такі дії відповідача-1 у силу положень п.п. 2 п. 35, п. 39, п. 44 Порядку №302.

Умовою для прийняття рішення про оформлення паспорта громадянина України є проходження ідентифікації особи, яка звертається за оформленням (видачею) паспорту (процедури встановлення особи), та підтвердження факту належності цієї особи до громадянства України.

Лише якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку.

Проте, рішення відповідача-1 від 14.01.2020 року про відмову ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта громадянина України, яке оформлене Висновком за заявою про первинне оформлення, не містить висновків про неможливість ідентифікації особи ОСОБА_2 та не підтвердження факту його належності до громадянства України.

Перевірка же набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_5 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 у спірному питанні щодо оформлення та видачі первинного паспорту останньому є безпідставною.

Положенням підпункту 2 пункту 35 Порядку №302 передбачено, що до заяви-анкети на оформлення паспорту надаються оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

Отже, для підтвердження факту належності особи до громадянства України чинним законодавством пов`язано необхідність надання документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу хоча б одного з батьків, які на момент її народження перебували у громадянстві України.

Судом встановлено (що не заперечується сторонами), що до заяви-анкети від 15.11.2019 року ОСОБА_2 було долучено свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 25.05.2012 року, паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 та паспорт громадянина України ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 , і документи прийняті відповідачем-1.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 25.05.2012 року ОСОБА_1 , громадянин України, є батьком та ОСОБА_5 , громадянка України, є матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно з паспортом серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 є громадянином України.

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 є громадянкою України.

Отже, у відповідача-1 були наявні документи, що підтверджують громадянство України та посвідчують особу обох батьків ОСОБА_2 - і батька і матері.

Навіть за наявності сумніву щодо громадянства одного з батьків, у відповідача-1 не було підстав для відмови у оформлення паспорту громадянинка України їхньому синові - неповнолітньому ОСОБА_2 .

Окрім того, суд вважає, що рішення відповідача-1 від 14.01.2020 року про відмову ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта громадянина України, яке оформлене Висновком за заявою про первинне оформлення, належним чином не мотивовано, оскільки не містить обґрунтувань причин відмови, а саме: не конкретизовано, які дані з баз даних Реєстру, картотек не підтверджують надану заявнику інформацію, та яких саме документів (інформації) з переліку, необхідних для оформлення і видачі паспорта, не надано заявником, з урахуванням також тієї обставини, що анкета-заява від 15.11.2019 року прийнята відповідачем-1, зауважень до повноти поданих заявником документів, відповідності їх оформлення вимогам законодавства, подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, з боку відповідача не було.

Обґрунтувань причин відмови в оформлені паспорту громадянина України не зазначено і у повідомленні від 14.01.2020 року за вих.№1234/77. Повідомлення містить лише посилання на порушення вимог постанови КМУ №302 від 25.03.2015 року та постанови №745 від 26.10.2016 року, без конкретизації встановленого порушення.

Більш того, належних доказів надіслання повідомлення позивачу ( ОСОБА_2 або законному представнику ОСОБА_1 ) про відмову оформленні паспорта відповідачем-1 не надано. Витяг з Журналу №1234-41 обліку вихідних та внутрішніх документів в Нікопольському РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області лише фіксує реєстрацію означеного повідомлення за вихідних реєстраційним індексом, проте, не доводить його надсилання адресату.

Лист-відповідь Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» від 18.05.2020 року №39-Ю-04-958 також не містить відомостей про надіслання позивачу повідомлення від 14.01.2020 року за вих.№1234/77.

Жодних інших доказів надіслання ОСОБА_2 або його законному представнику ОСОБА_1 рішення про відмову у видачі паспорта відповідачем не надано, отже, відповідачем не доведено виконання положень пункту 101 Порядку №302.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що відмовляючи ОСОБА_2 у видачі первинного паспорта громадянина України, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивачем, що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльності Нікопольського районного відділу Державної міграційної служби України щодо оформлення паспорта громадянину України ОСОБА_2 у формі картки, що містить безконтактний носій.

Суд зазначає, що бездіяльність є пасивною формою виконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, натомість активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень є дії, які виражаються у прийнятті ним рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відмови ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України, скасувавши рішення Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.01.2020 року про відмову ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України, яке оформлене Висновком за заявою про первинне оформлення, як протиправне.

Відповідно до частини 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених за коном заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, ви ходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, тому позовні вимоги в частині зобов`язання оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, підлягають задоволенню.

Нікопольський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не є юридичною особою, а є територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243), отже, особою яку суд зобов`язує як суб`єкта владних повноважень відновити порушене право на отримання паспорту громадянина України є Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Для належного захисту порушених прав суд зобов`язує Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірності своїх дій та рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовна заява.

У розумінні частини 2 статті 2 Кодекску адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать про те, що відповідні критерії відповідачами не дотримані, що зумовило звернення ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви до суду, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Микитинська, буд. 5, м. Нікополь, 53200), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 37806243) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Визнати протиправним та скасувати рішення Нікопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.01.2020 року про відмову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі паспорта громадянина України, яке оформлене Висновком за заявою про первинне оформлення.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський