Рішення № 89669715, 04.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1378/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-2405-56 та зобов`язання внести зміни до даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом виключення з системи суми боргу у розмірі 9 673,90 грн, встановленої вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-2405-56.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.07.2012 йому видане свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №6/278. Вказує, що в період з 05.02.2018 по 09.11.2018 працював за трудовим договором на ПАТ “Лисичанськвугілля”. За вищевказаний період роботодавцем були сплачені за найманого працівника єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а відтак в розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” позивач є застрахованою особою. Разом з тим, контролюючим органом безпідставно, всупереч вимогам законодавства винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-2405-56, якою зобов`язано сплатити заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9 673,90 грн.

Позивач вважає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної діяльності. З огляду на практику Європейського Суду з прав людини оскаржувана вимога не відповідає критерію “пропорційності”, адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Тому вимога про сплату боргу є протиправною, так як позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього в період, зокрема, жовтень – листопад 2018 року нараховував та сплачував роботодавець ПАТ “Лисичанськвугілля”, в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

З наведених підстав позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.59).

Відповідач у відзиві на позов від 06.04.2020 просить відмовити у задоволенні позову (а.с.61-64). В обґрунтування своєї позиції вказав, що статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначено коло платників єдиного внеску, до яких, зокрема, належать особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність. Цим же Законом визначено своєчасне нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску. Крім того, з 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесені зміни до Закону №2464-VI. Відповідно до вказаних змін фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, незалежно від того отримують вони дохід чи ні, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2017 становить – 704,00 грн, з 01.01.2018 – 819,06 грн, а з 01.01.2019 – 918,06 грн.

Проведеним аналізом картки особового рахунку встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у Волинській області з 15.12.2016, однак свій обов`язок, передбачений статтею 6, пунктом 8 статті 9 Закону №2464-VI щодо сплати єдиного внеску не виконував.

Згідно інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн – за IV квартал 2018 року, 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн – за І квартал 2019 року, 19.07.2019 в сумі 2 754,18 грн – за ІІ квартал 2019 року, 21.10.2019 в сумі 2 754,18 грн – за ІІІ квартал 2019 року; 20.01.2020 в сумі 2 754,18 грн - за IV квартал 2019 року. З урахуванням часткової сплати зобов`язання по єдиному соціальному внеску склало 9 673,90 грн.

ГУ ДФС у Волинській області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та даних Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 була надіслана податкова вимога.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Закону №2464-VI, пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів позивачу як платнику єдиного внеску, який має недоїмку, що перевищує 10,00 грн, сформовано та надіслано вимоги про сплату боргу. Нарахування єдиного внеску здійснюється за обліковими даними інформаційної системи в автоматичному режимі. При надісланні податкової вимоги від 13.02.2020 контролюючий орган керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач є самозайнятою особою та проводить незалежну професійну діяльність.

Таким чином, вважає, що відповідач сформувавши оскаржувану вимогу від 13.02.2020 №Ф-2405-56 про сплату боргу (недоїмки), діяв виключно в межах повноважень та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на відзив від 08.04.2020 позивач додатково пояснив, що в період з 18.02.2019 по 03.07.2019 працював на ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” і за вказаний період роботодавцем сплачений за нього як за найманого працівника єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За ІІІ квартал 2019 року позивачем особисто сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 760,00 грн. На підставі наведеного, позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок повторної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність. Крім того, позивачем в судовому порядку оскаржено податкову вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ф-2405-56№, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 7 959,72 грн (IV квартал 2018 року та І-ІІІ квартали 2019 року) та яку рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №140/419/20 визнано протиправною та скасовано. Натомість, оскаржувана вимога від 13.02.2020 №Ф-2405-56 включає в себе суми нарахованого ЄСВ за періоди IV квартал 2018 року та І-ІV квартали 2019 року.

У запереченнях від 13.04.2020 №1757/03-20-08-02-10 відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити.

У клопотанні про долучення доказів від 01.06.2020, позивач просив долучити до матеріалів справи копію квитанції від 29.05.2020 №0.0.1721354686.1 про доплату ним єдиного соціального внеску за жовтень-грудень 2019 року (а.с.98-99).

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 01.08.2012 ОСОБА_1 на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6/278 від 18.07.2012 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за №699.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України 19.09.2014 на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” право на заняття адвокатською діяльністю позивача було зупинене за його заявою.

Право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно пункту 1 частини четвертої статті 31 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” з 30.01.2018 року за заявою позивача.

В період з 05.02.2018 по 09.11.2018 ОСОБА_1 працював за трудовим договором на ПАТ “Лисичанськвугілля”.

За 2018 рік роботодавець позивача, ПАТ “Лисичанськвугілля”, сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 32 808,49 грн, що встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/2604/18, яке набрало законної сили.

У період з 18.02.2019 по 03.11.2019 ОСОБА_1 працював на ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” і за вказаний період роботодавцем були сплачені за найманого працівника єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16144, 67 грн, що підтверджується довідкою від 03.12.2019 №1235 (а.с. 83).

14.01.2020 ГУ ДПС у Волинській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2405-56, відповідно до якої станом на 31.12.2019 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 7 959,72 грн.

Єдиний внесок нарахований позивачу за наступні періоди: 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн – за IV квартал 2018 року, 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн – за І квартал 2019 року, 19.07.2019 в сумі 2 754,18 грн – за ІІ квартал 2019 року, 21.10.2019 в сумі 2 754,18 грн – за ІІІ квартал 2019 року, всього на загальну суму 10 719,72 грн, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .

Враховуючи часткову сплату позивачем 21.10.2019 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2 760,00 грн заборгованість зі сплати єдиного внеску становила 7 959,72 грн.

Позивачем в судовому порядку оскаржено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ф-2405-56, яку рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №140/419/20 визнано протиправною та скасовано.

13.02.2020 ГУ ДПС у Волинській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2405-56, відповідно до якої станом на 31.01.2020 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9 673,90 грн.

Згідно інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн – за IV квартал 2018 року, 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн – за І квартал 2019 року, 19.07.2019 в сумі 2 754,18 грн – за ІІ квартал 2019 року, 21.10.2019 в сумі 2 754,18 грн – за ІІІ квартал 2019 року; 20.01.2020 в сумі 2 754,18 грн - за IV квартал 2019 року, всього на загальну суму 13 473,90 грн.

Враховуючи часткову сплату позивачем 21.10.2019 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2 760,00 грн та 20.01.2020 року єдиного внеску за IV квартал 2019 року у сумі 1040,00 грн заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 9 673,90 грн.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату (боргу) недоїмки від 13.02.2020 № Ф-2405-56 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”. В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, передбачено, що контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1.

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Законом України від 06.12.2016 №1774- VIІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни” внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підриємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну професійну діяльність.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Із врахуванням зазначеного мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн на місяць; мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяц; мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн на місяць.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05 грудня 2019 року у справі №260/358/19, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Оскільки Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-2405-56 на суму 9 673,90 грн включає нарахування відповідачем ЄСВ за наступні періоди: за IV квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн, за І квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн , за ІІ квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн, за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн, за IV квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн, всього на загальну суму - 13 473,90 грн. З урахуванням сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 21.10.2019 в сумі 2 760,00 грн та 20.01.2020 в сумі 1040,00 грн заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020 становить 9 673,90 грн.

Однак, такі висновки відповідача є хибними, оскільки у період з 05.02.2018 по 09.11.2018 та з 18.02.2019 по 03.07.2019 позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник на ПАТ “Лисичанськвугілля” та ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” і роботодавці щомісячно сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, в сумі що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Крім того, згідно даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 сплатив єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2 760,00 грн, а також за IV квартал 2019 року в сумі 2760 грн (що підтверджується відповідними квитанціями № 0.0.1587185471.1 від 10.01.2020 та №0.0.1721354686.1 від 29.05.2020 (а.с. 84, 99)

Таким чином, з урахуванням самостійно сплаченого ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за ІІІ, IV квартал 2019 року заборгованість у позивача відсутня.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами та з урахуванням позиції Верховного суду, дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-2405-56 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання внести зміни до даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом виключення з системи суми боргу у розмірі 9 673,90 грн, встановленої вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-2405-56 суд зазначає наступне.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449).

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника (надалі ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства регулює розділ IV Порядку № 422.

Підрозділ 4 розділу V Порядку №422 врегульовує відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП.

Працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами серед інших є рішення суду, прийняте по суті.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 6 Інструкції №449 про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом, то така вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі набрання рішенням суду законної сили, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-2405-56 зі сплати єдиного внеску буде відкликана в силу вимог законодавства та відповідно до вимог Порядку №422 до інтегрованої картки платника податків в інформаційній системі органів ДПС будуть внесені відповідні зміни щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску, а тому вимоги позивача у цій частині є передчасними та до задоволення не підлягають.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З наведених вище підстав на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області суд присуджує до відшкодування судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 840,80 грн, сплачений квитанцією №21 від 12.03.2020.

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 13.02.2020 №Ф-2405-56 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 9 673,90 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок)/

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук