Рішення № 89669547, 05.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6519/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Нововолинського відділу обслуговування громадян) від 07.02.2020 та зобов`язання перевести позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, виплату якої розпочати з моменту звернення із відповідною заявою – з 31.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (через Нововолинський відділ обслуговування громадян) із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, у зв`язку з тим, що помер її чоловік ОСОБА_2 з яким вони проживали однією сім`єю, однак шлюб не реєстрували. Ha підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 додала до заяви копію рішення Нововолинського міського суду Волинської області про встановлення факту її проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю, як подружжя без шлюбу з 1994 року по день його смерті — ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням також встановлено факт її перебування на його утриманні. Проте позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію померлого чоловіка у зв`язку із недоданням до заяви свідоцтва про шлюб із ОСОБА_2 вважає таку відмову незаконною та не обґрунтованою, оскільки на підтвердження родинних стосунків ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , a також про перебування на його утриманні, відповідачу було надано рішення Нововолинського міського суду Волинської області, а тому вимога відповідача про надання свідоцтва про шлюб із ОСОБА_2 чи будь-яких інших документів — є незаконною.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. Подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У свою чергу, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Представник відповідача вважає, що Управління під час прийняття рішення про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, діяло виключно в межах та на виконання норм чиннoгo законодавства та не допустило жодних порушень, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Литовезької сільської ради від 30.01.2020 №11.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер.

У свою чергу, рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18.12.2019 у справі №165/2908/19 встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю, як подружжя, без шлюбу з 1994 року з ОСОБА_2 , а також факт перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_2 до дня його смерті. Дане рішення суду набрало законної сили 21.01.2020.

31.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (через Нововолинський відділ обслуговування громадян) із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Рішенням від 07.02.2020 Відділу з питань перерахунків пенсій №11 (Нововолинськ) управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Волинській області відмовлено позивачу у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, оскільки ОСОБА_1 не надала необхідні документи, а саме свідоцтво про шлюб. Про дане рішення позивача було повідомлено листом від 07.02.2020 №2544.

19.02.2020 представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою, у якій просив визнати незаконною та скасувати відмову Нововолинського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області від 07.02.2020. Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 06.04.2020 розглянувши звернення адвоката позивача повідомив, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 07.02.2020 відмовлено у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Як передбачено частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону №1058-IV).

З наведено слідує, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї, якщо чоловік (дружина), батько, мати є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, при тому були на повному утриманні померлого годувальника або одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року за №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно із пунктом 2.3 того ж Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються також такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності. 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Пунктом 2.16 вищевказаного Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду.

Вказаний Порядок, являючись спеціальним законодавством, не обмежує коло документів, які приймаються для засвідчення родинних стосунків, лише документами органів державної реєстрації цивільного стану про реєстрацію акту цивільного стану і прямо передбачає прийняття за такий рішення суду.

Отже, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення суду приймається за документ, що засвідчує родинні стосунки, аналогічно як і свідоцтво про шлюб.

З урахуванням наведеного, оскільки подання свідоцтва про шлюб для призначення пенсії є неможливим, позивач має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника як особа, яка не перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі, проте проживала з ним однією сім`єю, як подружжя до його смерті, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Крім того, частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, цей же Кодекс передбачає випадок, коли за відсутності шлюбу обов`язки з утримання все ж виникають. Так, частиною першою статті 91 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на правові висновки, що містяться у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-615а14, постановах Верховного суду від 23.01.2020 у справі №804/1501/18 та від 31.10.2019 у справі №461/3169/17, оскільки вказані висновки сформовані за інших обставин справи. Зокрема, суд звертає увагу, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18.12.2019 у справі №165/2908/19 встановлено не просто факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю, тобто надання статусу члена сім`ї, а саме факт проживання однієї сім`єю як подружжя, без шлюбу з 1994 року, а також факт перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_2 до дня його смерті.

Таким чином, рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 18.12.2019 у справі №165/2908/19 про встановлення факту проживання однією сім`єю як подружжя, без шлюбу з 1994 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 є належним документом для переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи вищенаведене, позивач надала належний документ, що засвідчує родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником, та можливість подання якого прямо передбачена пунктом 2.16 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у переведенні з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника є протиправною.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Водночас, зважаючи на встановлені судом обставини справи та наявність порушеного права, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі «Каіч та інші проти Хорватії» для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №11 (Нововолинськ) управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Волинській області від 07.02.2020 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області перевести позивача з пенсії по віку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 31.01.2020.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

У свою чергу представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення з ГУ ПФУ у Волинській області витрат на правничу допомогу.

Як вбачається із доданих письмових доказів (розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, квитанції до прибуткового касового ордера серія АС №137) позивач сплатила адвокату Андрейчуку С. В. кошти в загальній сумі 4000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до розрахунку витрат на професійну правничу допомогу складається з вивчення законодавства, що регулює спірні правовідносини та судової практики, надання консультації – 200,00 грн., написання та надіслання скарги – 800,00 грн., складання адміністративного позову – 3000,00 грн. Разом – 4000,00 грн.

Однак, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 , адвокатом Андрейчуком С. В. Щодо поданого розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та квитанції до прибуткового касового ордера серія АС №137, то з них неможливо встановити, що дані документи, стосуються саме цієї конкретної справи, а не будь якої іншої, оскільки в наявних у справі документах будь-які посилання на це відсутні.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведені судові витрати на правову допомогу по цій справі. Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 28.04.2020 ПН 215600426655 (а.с.4).

Керуючись статтями 139, 243 ч. 3, 245, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №11 (Нововолинськ) управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07 лютого 2020 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника з 31 січня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний номер 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко