Рішення № 89669524, 28.05.2020, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 404/1/20

Номер провадження по справі 2/387/279/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І. П.

при секретарі судового засідання Поляруш С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору, в якому зазначив, що відповідно до умов Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 15.01.2014 банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3837 гривень 63 копійки на термін по 31.01.2016 зі сплатою відсотків за користування кредитом 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків і станом на 03.12.2019 наявна заборгованість перед позивачем в сумі 15640 гривень 13 копійок, яку в добровільному порядку сплатити відмовляється, що спонукало АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Судом неодноразово здійснювались виклики відповідачки відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судових повісток. Поштові відправлення були повернуті до суду з поміткою «Адресат за вказаною адресою відсутній».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши заяву по суті спору, письмові докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом з`ясовано, що 15.01.2014 між ПАТ КБ “ ПРИВАТ БАНК” та ОСОБА_1 з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №SAMDN56000021759829 від 14.05.2008, укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до умов і правил надання продукту кредитних карт ( далі по тексту угода ) . ОСОБА_1 погодилася, що вказана генеральна угода разом з наданими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК " умовами й правилами, тарифами складають між сторонами кредитний договір. Відповідно до п.п. 2.1 угоди, банк надав позичальнику кредит в сумі 3837 гривень 63 копійки на строк 24 місяці, з 15.01.2014 по 31.01.2016 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: починаючи з “ 1” по “ 25” число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти ( щомісячний платіж ) в сумі 192 гривні 04 копійки. Дата останнього погашення повинна бути не пізніше 31.01.2016. Відповідно до п.п. 2.5 угоди, позичальник зобов`язався повернути суму кредиту, проценти, винагороду відповідно до генеральної угоди та умов і правил. Згідно з п. 2.8. угоди, при порушенні позичальником зобов`язання з погашенню кредиту, він сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в умов і правил за кожний день прострочення (а.с. 10).

До генеральної угоди банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до розрахунку заборгованості за генеральною угодою від 15.01.2014, заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед банком станом на 03.12.2019 складається із: заборгованості за кредитом в сумі 3714 гривень 48 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 3964 гриві 74 копійки, заборгованості з пені в сумі 7960 гривень 91 копійка. Всього заборгованість становить 15640 гривень 13 копійок (а.с.7-8).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З урахуванням наявності в матеріалах справи генеральної угоди від 15.01.2014, тпідписаної позичальником, суд доходить до висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування.

Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд доходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного цивільного законодавства та кредитного договору, оскільки ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання згідно з умовами генеральної угоди щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені з відповідача, суд дійшов таких висновків.

У генеральній угоді від 15.01.2014, підписаній сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за генеральною угодою від 15.01.2014, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Згідно якого, визначені, в тому числі: зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, а також інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи генеральну угоду про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви у розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у генеральній угоді домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань є безпідставними через відсутність вказаного обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у генеральній угоді від 15.01.2014.

Отже, позов необхідно задовольнити частково, стягнувши в примусовому порядку з боржника суму непогашеного тіла кредиту та відсотки за користування кредитом в сумі у розмірі 7679 гривень 22 копійки.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 1032 гривні 07 копійок .

На підставі викладеного, ст.ст.11,207,526,629,634,638,1054, ЦК України, керуючись, ст.12,13,81,141,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” в рахунок оплати боргу за кредитним договором кошти в сумі 7679 ( сім тисяч шістсот сімдесят дев`ять ) гривень 07 копійок .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ " ПРИВАТБАНК" судові витрати в сумі 1032 (тисячу тридцять дві ) гривні 05 копійок.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК”( 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, IBAN: НОМЕР_1 , МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570- погашення заборгованості; IBAN: НОМЕР_2 , МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570-погашення судових витрат).

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Кіровоград, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.