Рішення № 89669422, 27.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року 10:16 ЛуцькСправа № 140/947/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача Ульчака Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еріт Сістем” до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Еріт Сістем” (далі – ТзОВ “Еріт Сістем”, товариство, позивач) звернулось із позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у січні 2020 року для митного оформлення в режимі імпорту товару «Автомобілі вантажні, дві осі, призначені для перевезення вантажів по дорогах загального користування, додатково обладнані гідробортами, вживані, марка MAN, модель TGL8.180, модельний рік виготовлення 2015, календарний рік виготовлення 2015, № кузова шасі: НОМЕР_1 (далі – товар 1), WMAN13ZZ2FY332590 (далі – товар 2), WMAN13ZZ5FY332583 (далі – товар 3), WMAN13ZZ3FY332601 (далі – товар 4), WMAN13ZZXGY336727 (далі – товар 5)» було оформлено та подано відповідачу митні декларації (МД) №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2, в яких заявлена митна вартість кожного автомобіля 10 300 євро. Митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору (контракту). Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 27 січня 2020 року прийняв рішення №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість кожного із товарів збільшилась та склала 20 500 євро, що спричинило додаткову сплату ввізного мита та податку на додану вартість.

Позивач вважає вказані рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу їх визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Їх відповідач безпідставно не взяв до уваги. Так, із оскаржених рішень убачається, що під час перевірки відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно із статтею 53 Митного кодексу України (далі – МК України) декларанту запропоновано надати перелік документів, серед яких не було жодного посилання на міжнародний контракт, що нібито містить розбіжності з фактурою та технічним паспортом стосовно продавця товару, а також документи в обґрунтування різниці в ціні у фактурах та експортних деклараціях. Тобто, ні контракту, ні посилань на розбіжності ціни у фактурах та експортних деклараціях на стадії перевірки документів, що передувала прийняттю рішень про коригування митної вартості, посадова особа Волинської митниці ДФС у декларанта не витребовувала. До первинно поданої декларації декларантом було надано оригінали фактур, оформлені на бланку юридичної особи-продавця та засвідчені печаткою такої юридичної особи. Такі документи в силу вимог чинного та міжнародного законодавства є самостійними та достатніми для підтвердження виникнення у декларанта права власності на подані до митного оформлення транспортні засоби. А невідповідність у ціні, вказаній у фактурах, поданих до митного оформлення, та експортних деклараціях зумовлена розбіжностями курсової різниці національних валют продавця і покупця товарів. Заявлена митна вартість ТЗ також підтверджувалась висновками автотоварознавчого дослідження.

Таким чином, на переконання позивача, оскаржені рішення не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, також у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

З наведених підстав Товариство з обмеженою відповідальністю “Еріт Сістем” просить позов задовольнити.

У відзиві на позов № 349-7.3-10-14 від 17 квітня 2020 року (арк. спр. 141-145) відповідач його вимог не визнав. В обґрунтування своїх заперечень представник Волинської митниці ДФС вказав, що відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. При цьому, частина третя вказаної статті встановлює, що у разі, якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком, тут же наведеним). Підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу.

Декларантом в інтересах позивача було подано МД, згідно з якими митна вартість товарів становила 10 442 євро кожен. Під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару було виявлено розбіжності у їх вартості (10 300 євро за контрактом та 10 442 євро у митних деклараціях).

Відповідач звертає увагу, що доведення складових числового значення митної вартості є обов`язковим при заявленні такої митної вартості за 1 методом (за ціною договору), оскільки вказане прямо передбачено частиною десятою статті 58 МК України. Тому декларанту було направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, на яку позивачем надано висновки про вартісні та якісні характеристики товарів.

У зв`язку із виникненням сумнів у заявленій митній вартості товарів, митний орган прийняв рішення про коригування такої вартості за резервним методом її визначення на підставі цінової інформації ЄАІС МД № №UA408010/2019/025590 від 26 листопада 2019 року, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів на рівні 20 500 євро за кожен ТЗ.

З огляду на викладене Волинська митниця Держмитслужби уважає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

З наведених підстав у задоволенні позову представник відповідача просив відмовити.

У запереченні на відзив від 19 травня 2020 року позивач повторно зазначив мотиви своїх позовних вимог (арк. спр. 50-54, том 2).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 29 квітня 2020 року та відкладалось на 15 травня, 26 травня 2020 року (арк. спр. 133, 134 том 1, арк. спр. 44, 45 том 2).

Ухвалою суду від 26 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті після закінчення підготовчого судового засідання. У судовому засіданні 26 травня 2020 року оголошено перерву у розгляді справи до 27 травня 2020 року (арк. спр. 62, 63).

При цьому суд звертає увагу, що у жодне із попередніх судових засідань представник відповідача не прибував, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подавав.

У судове засідання 27 травня 2020 року представник Волинської митниці Держмитслужби також не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Після закінчення стадії судового процесу дослідження письмових доказів на електронну адресу суду надійшло клопотання представника Волинської митниці Держмитслужби про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю його прибуття у судове засідання зважаючи на запроваджені заходи на території України (арк. спр. 75, том 2).

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив з огляду на те, що незважаючи на запроваджені карантинні заходи державні підприємства працюють, в тому числі і Волинська митниця Держмитслужби; у розпорядженні відповідача є службові автомобілі і забезпечити явку представника було за можливе; неприбуття представника відповідача в жодне підготовче засідання та судове, на думку представника позивача, свідчить про зловживання процесуальними правами сторони, що впливає на розумні строки розгляду справи, окрім цього позиція відповідача висловлена у відзиві на адміністративний позов.

Суд, оцінивши доводи вказані у клопотанні, дійшов висновку про відмову у його задоволенні. При цьому, судом враховано наявність у справі заяв по суті спору, достатній обсяг доказів, наданих учасниками процесу та відсутністю необхідності заслуховувати думку представника відповідача з приводу заявленого позову. Окрім того, суд звертає увагу, що запровадження карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на території області не зумовило припинення діяльності суб`єктів владних повноважень, а також – на можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у порядку частини четвертої статті 195 КАС України.

З огляду на вказане судом у задоволенні клопотання відмовлено, а розгляд справи по суті продовжено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши пояснення представника позивача (вступне слово), дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та письмові докази, суд встановив такі обставини.

Між TANNER AUTOMOBILE GmbH, GLATTALSTRASSE 138, CH-8052 Zurich-Seebach, Schweiz (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еріт Сістем” (покупець) 01 листопада 2019 року укладено контракт № BIS-01/11ER.Ta (арк. спр. 71-74). Відповідно до умов цього договору сторони домовились, що продавець зобов`язався поставляти покупцю товар (транспортні засоби), а покупець – приймати їх та оплачувати вартість згідно із інвойсами на товар.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 365 календарних днів з моменту поставки (пункт 3.1 цього контракту).

На виконання умов вказаного договору, 15 січня 2020 року на підставі інвойсів № 0002, № 0003, № 0004, № 0005, № 0006, сертифікатів відповідності на перевезення товарів від 15 січня 2020 року EUR.1 № PL/MF/AP 0005310, EUR.1 № PL/MF/AP 0005313, EUR.1 № PL/MF/AP 0005309, EUR.1 № PL/MF/AP 0005311, EUR.1 № PL/MF/AP 0005312 продавець розпочав процедуру поставки позивачу п`яти ТЗ марки MAN, модель TGL8.180, модельний рік виготовлення 2015, календарний рік виготовлення 2015, вживаних, № кузова: WMAN13ZZXFY332580, WMAN13ZZ2FY332590, WMAN13ZZ5FY332583, WMAN13ZZ3FY332601, НОМЕР_2 , вартістю 10 300 євро кожен (акр спр. 100-119, том 1). Також 15 січня 2020 року було оформлено експортні декларації № 20PL341010Е0008076, № 20PL341010Е0008050, № 20PL341010Е0008124, № 20PL341010Е0008068, № 20PL341010Е0008108 (арк. спр. 120-129, том. 1).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 16 січня 2020 року позивач як декларант подав для митного оформлення в режимі імпорту МД №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2 (21-30, том 1) щодо товарів за описом «Автомобілі вантажні, дві осі, призначені для перевезення вантажів по дорогах загального користування, додатково обладнані гідробортами, вживані, марка MAN, модель TGL8.180, модельний рік виготовлення 2015, календарний рік виготовлення 2015, № кузова шасі: НОМЕР_1 , WMAN13ZZ2FY332590, WMAN13ZZ5FY332583, WMAN13ZZ3FY332601, WMAN13ZZXGY336727». Декларантом визначена митна вартість кожного із ТЗ за основним методом у розмірі 10 000 євро.

Під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів відповідачем було виявлено розбіжності, які є ідентичними для усіх ТЗ: у фактурах від 15 січня 2020 року вартість товару становить 10 300 євро, у декларації країни відправлення – 44 173 злотих, що по курсу Національного банку України становить 10 442 євро. Окрім того, у фактурах та технічних паспортах на ТЗ виявлено розбіжності у відомостях щодо попереднього власника.

У зв`язку із виявленням розбіжностей та з метою перевірки відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, контролюючий орган запропонував декларанту у 10-тиденний термін додатково надати: банківські платіжні документи, що підтверджують розрахунки з продавцем; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні документи – за наявності, договір із третіми особами щодо поставки товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних. Посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору.

На вимогу відповідача товариство надало висновки автотоварознавчого дослідження від 20 січня 2020 року № 13/20, № 10/20, № 09/20, № 11/20, № 12/20 (арк. спр. 46-70, том 1), відповідно до висновків яких вартість імпортованих товарів становить 10 300 євро.

Однак, 27 січня 2020 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2 (арк. спр. 146-147, 171-172, 197-198, 222-223, 247-248, том 1), згідно із графою 30 кожного визначив митну вартість товару «Автомобіль вантажний, дві осі, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, додатково обладнані гідробортами, вживані, марка MAN, модель TGL8.180, модельний рік виготовлення 2015, календарний рік виготовлення 2015, № кузова шасі: НОМЕР_1 , WMAN13ZZ2FY332590, WMAN13ZZ5FY332583, WMAN13ZZ3FY332601, WMAN13ZZXGY336727» за резервним методом у розмірі 20 500 євро кожен (замість 10 300 євро, що була заявлена декларантом). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, встановлено, що дані документи містять розбіжності (ті, про які вказано в повідомленні декларанту).

Також, посилаючись на статтю 54 МК України, відповідач вказав, що митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Керуючись частиною шостою статті 54 МК України та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі наявної цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до інформації, зазначеної у МД № №UA408010/2019/025590 від 26 листопада 2019 року на рівні 20 500 євро.

ТзОВ «Еріт Сістем», не погоджуючись із рішеннями Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2, звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як уже зазначалося, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення надав рахунки-фактури (інвойси), сертифікати відповідності, у яких вказана ціна імпортованого товару 10 300 євро кожен ТЗ. Водночас, у експортних деклараціях вартість кожного із товарів зазначено у розмірі 44 173 злотих, що по курсу Національного банку України становить 10 442 євро.

Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що, при цьому, він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як убачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів 1-5 у розмірі 10 300 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості таких ТЗ. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності у частині його ціни (на 142 євро кожен автомобіль) при перетині кордону в режимі експорту із Республіки Польща; у частині попереднього власника товарів. У зв`язку із наведеним у декларанта витребовувались додаткові документи та оскільки декларантом надано не усі документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 20 500 євро (із різницею у сторону збільшення на 10 200 євро за кожен автомобіль)

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що розбіжності числових значень складових митної вартості зумовлені курсовими коливаннями валют (євро, польський злотий) та такі розбіжності становлять по 142 євро відносно кожного автомобіля, що позивач підтвердив листом Митної агенції Starsped S.C. (вулиця Радомська, 53, 27-200 Стараховіце, Республіка Польща) від 18 травня 2020 року (арк. спр. 56). При цьому, суд вертає увагу, що коригування здійснено у сторону збільшення на 10 200 євро за кожен автомобіль.

Водночас, інші документи, надані для митного оформлення ТЗ, на переконання суду, підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Водночас, суд акцентує, що ненадання позивачем повного переліку документів на вимогу митного органу не може бути доказом штучного зменшення митної вартості товарів з метою мінімізації митних платежів, оскільки розрахунок за придбаний товар покупцем може бути проведений протягом 365 днів із дня поставки (як це визначено умовами договору), обов`язку оформлення документів щодо поставки придбаного товару, комісійних, посередницьких послуг судом також не встановлено.

У висновках автотоварознавчого дослідження від 20 січня 2020 року № 13/20, № 10/20, № 09/20, № 11/20, № 12/20, який надавався на вимогу відповідача, визначено вартість ТЗ на дату оцінки на рівні 10 300 євро. Цей документ є довідковим та з огляду на документи, що видані продавцем товару, не є основою для визначення митної вартості декларантом, разом з тим, свідчить про рівень цін на такі автомобілі на ринку із урахуванням технічних характеристик, року випуску, пробігу. Суд звертає увагу, що оцінку транспортного засобу проводив оцінювач ОСОБА_1 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію експерта-автотоварознавця, свідоцтво № 1694 від 22 серпня 2014 року, видане Міністерством Юстиції України (дійсне до 15 грудня 2020 року); стаж його експертної діяльності - із 2003 року. У суду вказані висновки не викликають сумнівів щодо достовірності або точності розрахунків та висновків уцілому, також, при їх дослідженні, не виявлено розбіжностей, неповноти відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Окрім того, на переконання суду, розбіжності у відомостях щодо попереднього власника ТЗ не можуть спричини збільшення вартості товару на 10 200 євро за кожен.

З огляду на викладене, відповідач не надав обґрунтованих пояснень, чому митна вартість, визначена декларантом у розмірі 10 300 євро, не приймається Волинською митницею Держмитслужби.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржених п`яти рішеннях про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року вказано, що вони прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішень застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому, митну вартість він визначив за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається із оскаржених рішень, у них зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, що міститься в ЄАІС ДФС, відповідно МД № №UA408010/2019/025590 від 26 листопада 2019 року на рівні 20 500 євро.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Наведене не дає підстав вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідачем не доведено ціну, яка визначена ним у розмірі 20 500 євро за кожен ТЗ, та підстав такого коригування ним митної вартості за резервним методом, а також не наведено обґрунтованих доводів невизнання митної вартості, визначеної декларантом позивача та підтверджених документами, наданими митниці. Тому, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб`єкта владних повноважень.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, то їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відтак, адміністративний позов ТзОВ “Еріт Сістем” належить задовольнити повністю.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази:

- договір про надання правової допомоги від 03 лютого 2020 року, укладений між адвокатом Ульчаком Б.І. і ТзОВ «Еріт Сістем», ордер серії АС №1005910 від 15 травня 2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №230 (арк. спр. 42, 43, 68—69, том 2);

- акт виконаних робіт від 26 травня 2020 року і додаток до нього із детальним описом наданих послуг (арк. спр. 70, 71, том 2).

Відповідно до акта і додатку до нього, замовник прийняв від виконавця роботи та послуги професійної правничої допомоги, які полягати у наступному: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин – 2 000 грн (2 години роботи); вивчення та аналіз рішень органів Держмитслужби – 4 000 грн (4 години роботи); підготовка та надіслання адвокатських запитів – 1 000 грн (1 година роботи); підготовка позовної заяви до суду – 4 000 грн (4 години роботи); пошук перекладача – 1 000 грн (1 година роботи); підготовка відповіді на відзив – 2 000 грн (2 години роботи); участь у судових засіданнях – 1 000 грн (1 година роботи).

Разом з тим, суд звертає увагу, що витрати на правничу допомогу адвоката, включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Разом з тим, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, пошук перекладача, надіслання адвокатських запитів надана адвокатом для врегулювання питання в досудовому порядку, тобто до звернення з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04, п. 268).

Враховуючи вищезазначене, співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. При цьому витрати у сумі 5 000 грн., понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Водночас, у вимозі товариства про відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача у сумі 1 800 гривень суд відмовляє. При цьому враховує, що відповідно до статті 137 КАС України розмір витрат на залучення перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Оскільки представник позивача на підтвердження понесених витрат, пов`язаних із залученням перекладача, окрім квитанції про оплату послуг інших доказів суду не надав (договорів, рахунків, оплати за послуги, тощо), тому суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір таких витрат, їх співмірність із складністю відповідної роботи (послуг), обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відтак, у відшкодуванні витрат, пов`язаних із залученням перекладача, необхідно відмовити.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Еріт Сістем” (03191, місто Київ, вулиця Композитора Лятошинського, 14-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42618152) до Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43350888) про визнання протиправними і скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еріт Сістем” із Волинської митниці Держмитслужби витрати понесені у зв`язку із сплатою судового збору у сумі 20 444 грн 30 коп. (двадцять тисяч чотириста сорок чотири грн 30 коп.)

Стягнути із Волинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еріт Сістем” 10 000 грн (десять тисяч грн) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення буде складено 05 червня 2020 року.