Рішення № 89669367, 05.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 червня 2020 р. Справа № 120/1689/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів від 24.03.2020 року за № 2-7822/15-20-СГ та від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, 18.02.2020 року через Центр надання адміністративних послуг "Прозорий офіс" позивачі звернулись до відповідача із окремими клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га на кожного із заявників окремо, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області. Однак, наказами від 24.03.2020 року за № 2-7822/15-20-СГ та від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ відповідач відмовив позивачам у наданні таких дозволів із посиланням на ч. 7 ст. 118 ЗК України, проте без конкретизації чіткої підстави для такої відмови. При цьому, у оскаржуваних наказах позивачам одночасно запропоновано погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі у Літинського районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. На переконання позивачів, відповідачем порушено норми ст. 118 ЗК України, яка передбачає виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а вимога про погодження викопіювання з планово - картографічного матеріалу в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування не узгоджується із положеннями Земельного кодексу України. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивачів до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 21.04.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою від 27.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

13.05.2020 року на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12980/20), у якому відповідач просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем враховано положення ч. 7 ст. 118 ЗК України, якою, як однією з підстав для відмови, передбачено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідач зазначає, що оскільки відповідно до Законів України “Про землеустрій”, “Про Державний земельний кадастр” та Положення про головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.02.2020 року № 53, Головне управління та його територіальні органи відповідно до покладених завдань здійснюють ведення Державного земельного кадастру та забезпечують здійснення заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, тому з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та з`ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки відповідач дійшов висновку про необхідність погодження позивачами викопіювання з планово - картографічного матеріалу у відділі у Літинському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. Що стосується іншої позовної вимоги в частині зобов`язання надати дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок щодо кожного з позивачів, то відповідач звертає увагу суду, що такі вимоги передбачають втручання у дискреційні повноваження останнього, у зв`язку з чим задоволені бути не можуть. За таких обставин відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В той же час, 13.05.2020 року представником позивачів подана до суду письмова заява, в якій останній повідомив, що позивачі за наслідками ознайомлення з відзивом на позовну заяву не будуть подавати відповіді на відзив, оскільки вважають, що свою позицію цілком змістовно виклали у позовній заяві. Таким чином позивачі не бажають скористатися своїм правом, передбаченим ст. 163 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 18.02.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області через Центр адміністративних послуг "Прозорий офіс" із окремими письмовими клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на кожного із заявників окремо, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області.

До кожного клопотання позивачами додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера та викопіювання з Публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

За наслідками розгляду таких клопотань, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області першим наказом від 24.03.2020 року № 2-7822/15-20-СГ “Про відмову надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки” відмовило частині позивачам, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в наданні відповідного дозволу на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України у зв`язку з невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки відповідно до Законів України “Про землеустрій”, “Про Державний земельний кадастр” та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.02.2020 року № 53, Головне управління та його територіальні органи відповідно до покладених завдань здійснюють ведення Державного земельного кадастру та забезпечують здійснення заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель. Також позивачам з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та з`ясування щодо правового статусу земельної ділянки, запропоновано погодити викопіювання з планово - картографічного матеріалу у відділі у Літинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Наступним наказом від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ “Про відмову надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки” відмовлено решті позивачам, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 з аналогічних підстав, викладених у попередньому наказі від 24.03.2020 року № 2-7822/15-20-СГ. В тому числі, запропоновано позивачам погодити викопіювання з планово - картографічного матеріалу у відділі у Літинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Не погоджуючись із прийнятими наказами від 24.03.2020 року за № 2-7822/15-20-СГ та від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Суб`єктивне право громадян на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 року № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у ч. 1 ст. 19 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідно до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття права власності визначається главою 19 Розділу ЗК України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17.

Так, приймаючи оскаржувані накази від 24.03.2020 року за № 2-7822/15-20-СГ та від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ, відповідач як на підставу для їх винесення зіслався на формулювання загального характеру "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів" без будь-якої конкретизації такої невідповідності. Більше того, в оскаржуваних наказах не вказано в чому, на думку відповідача, полягає така невідповідність, адже Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області лише перерахував виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оцінюючи спірні накази, суд керується нормами ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що загальне формулювання із посиланням на ч. 7 ст. 118 ЗК України "невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач вимогам законів" має бути пояснена у самому наказі вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в наказі.

Такий підхід підтверджується і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі “Рисовський проти України” ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.comS.r.l. проти Молдови”, заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі”, заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії”, заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер`їлдіз проти Туреччини”, п. 128, та “Беєлер проти Італії”, п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема, оскаржувані накази обґрунтовані лише із посиланням на загальні формулювання "про невідповідність місця розташування об`єкта встановленим вимогам ...." та не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачам у реалізації права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження рішення.

Крім того, за таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку чи виконані всі умови, визначені нормами Земельного кодексу України для прийняття рішення про надання позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою.

У той же час аналіз наданих позивачами до своїх клопотань копій графічних матеріалів, на яких зазначене бажане розташування земельних ділянок, вказує на те, що наявні у них відомості містять усю необхідну інформацію, яка надає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості та містить прив`язку відповідної земельної ділянки до населеного пункту (Малинівська сільська рада Літинського району Вінницької області), орієнтовну площу такої земельної ділянки. Будь-яких підстав щодо невідповідності місця розташування таких земельних ділянок вимогам законів чи іншим нормативно-правовим актам такі документи не містять. Відповідно, у відповідача не було жодних перешкод не враховувати такі матеріали для прийняття позитивного для позивачів рішення.

Щодо інших мотивів прийняття оскаржуваних наказів, то судом встановлено, що відповідач відмовляючи позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, запропонував останнім погодити викопіювання з планово - картографічного матеріалу у відділі у Літинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та з`ясування інформації щодо правового статусу земельних ділянок.

Водночас суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, і аргументи якими керувався відповідач, відмовляючи позивачам, до них не належать.

Більше того, нормою ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III прямо заборонено відповідачу вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею як і не надано повноважень встановлювати додаткові вимоги до клопотання, зокрема в частині необхідності його погодження у інших органів.

Неправомірність підстав оскаржуваних наказів в частині пропонування позивачам погодити викопіювання з планово - картографічного матеріалу ще й не узгоджується із повноваженнями органів Держгеокадастру.

Зокрема, повноваження Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у спірних правовідносинах регулюється в тому числі і відповідним Положенням про головне управління Держеокадастру у Вінницькій області, яке затверджене наказом Держгеокадастру України від 20.02.2020 року № 53 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 цього Положення, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За змістом підпунктів 9, 13 пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством на території Вінницької області.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є розпорядником тієї інформації, яку пропонує позивачам погодити зі своїм же структурним підрозділам (відділом Літинського району Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області). Зазначене теж свідчить про неправомірний характер таких аргументів, що викладені в оскаржуваних наказах відповідача, оскільки відповідачем фактично перекладено на позивачів обов`язок встановлення кола питань (щодо правового режиму земельної ділянки), перевірка яких належать до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

За таких обставин суд доходить висновку, що вказівка відповідача про необхідність погодження викопіювання з планово - картографічного матеріалу з відділом у Літинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не ґрунтується на нормах Земельного кодексу та не є правомірною підставою для відмови у наданні дозволів позивачам.

Поряд із цим, з долучених позивачами до матеріалів справи доказів судом встановлено, що 17.03.2020 року відділом у Літинському району було надано Головному управлінню земельно-кадастрову інформацію (ЗКІ) до кожного клопотання про надання дозволу на розробку землевпорядної документації. Тобто, у відповідача з того часу уже була наявна достатня інформація, необхідна для прийняття відповідних рішень за результатами розгляду поданих клопотань, що взагалі виключає можливість здійснення будь-якого погодження викопіювання з планово-картографічних матеріалів у відділі Літинського району Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно відмовило позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у зв`язку з чим оскаржувані накази від 24.03.2020 року за № 2-7822/15-20-СГ та від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачам дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га на кожного із заявників окремо, які розташовані на території Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області, то суд зазначає таке.

Наслідком скасування судом у цій справі наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.03.2020 року за № 2-7822/15-20-СГ та від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ є те, що клопотання позивачів від 18.02.2020 року про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою залишаються актуальними та нерозглянутими.

Згідно частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржені позивачами накази не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою кожному з них. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваних наказах вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Суд також враховує, що порядок розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (його дискреційні повноваження), а тому суд не може втручатись в повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га на кожного із заявників окремо, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області та прийняти мотивовані рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору згідно положень статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, на користь кожного з позивачів належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по 560,53 грн. ( 2/3 від 840,80 грн.)

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.03.2020 року за № 2-7822/15-20-СГ "Про відмову надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" громадянам: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.03.2020 року за № 2-7840/15-20-СГ "Про відмову надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" громадянам: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 18.02.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га на кожного із заявників окремо, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_6 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_7 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_8 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_9 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_10 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_11 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_12 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_13 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_14 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_15 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Реквізити сторін:

Представник позивача: ОСОБА_16 (РНОКПП: НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 )

Позивачі: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_10 (РНОКПП: НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_12 (РНОКПП: НОМЕР_13 , місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_13 (РНОКПП: НОМЕР_14 , місце проживання: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_15 , місце проживання: АДРЕСА_11 ), ОСОБА_15 (РНОКПП: НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович