Ухвала суду № 89669361, 30.04.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9822/19

Провадження №6/369/21/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Одинцов О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про примусове входження до житлового приміщення боржника, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року головний державний виконавець управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві звернувся до суду з даним поданням. Свої вимоги мотивував тим, що у відділі на виконанні знаходиться виконавчий лист по виконанню рішення суду. В ході виконання боржником заходів щодо добровільного виконання не вжито. Державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою мешкання боржника, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Просив суд вирішити питання про примусове входження до житлового приміщення боржника ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання представник управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві не з`явився. Про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Зважаючи на вимоги ЦПК України про негайний розгляд клопотання без виклику сторін, не зазначення державним виконавцем у своєму поданні інших засобів зв`язку, суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про розгляд клопотання в його відсутність та відмову в задоволенні подання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

13 березня 2012 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Київська Русь» заборгованості за кредитним договором в розмірі 5713662,78 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 17000,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн., а всього 5715392,78 грн., який пред`явлено для примусового виконання до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

З наданих виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження № 31762934 встановлено, що постановою державного виконавця від 23 березня 2012 року відкрито виконавче провадження та надано строк для добровільного виконання рішення протягом семи днів.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага. Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно актів державного виконавця від 22 серпня 2017 року, 03 вересня 2018 року, 26 червня 2019 року та 04 липня 2019 року встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, так як державного виконавця не було допущено до домоволодіння.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє підтвердження повідомлення боржника ОСОБА_1 про час, місце та дату проведення вищевказаних виконавчих дій, а саме направлення державним виконавцем повідомлення про виїзд та проведення опису й арешту майна та отримання боржником відповідних повідомлень. Тому подані акти суд не бере до уваги як доказ ухилення боржником від виконання судового рішення. Крім того, акти від 22 серпня 2017 року та 03 вересня 2018 року складені з проміжком більше року; акт від 22 серпня 2017 року підписаний державним виконавцем та стягувачем, без участі понятих; акт від 03 вересня 2018 року підписаний державним виконавцем, стягувачем та лише одним понятим.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону передбачено, що присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Згідно ч.3 ст. 22 Закону кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Крім того, в поданих матеріалах відсутнє будь-яке підтвердження повідомлення боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з 2012 року.

Таким чином, державним виконавцем не подано суду достовірні докази того, що станом на час розгляду подання житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану боржника, опису та арешту яких необхідно надати дозвіл на примусове входження до житлового приміщення, належить саме боржнику ОСОБА_1 , або того, що державним виконавцем виконано інші дії з примусового виконання судового рішення, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, та доказів проживання ОСОБА_1 у вказаному приміщенні.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.5,18,22 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.4,76-81,95,247,258-260,263,439 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні подання головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про примусове входження до житлового приміщення боржника - відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду області протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 30 квітня 2020 року.

Суддя Пінкевич Н.С.