Ухвала суду № 89669348, 03.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

03 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4674/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ ПЛЮС» до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ ПЛЮС» (далі – позивач, ТзОВ «АЗИМУТ ПЛЮС») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі – відповідач, ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення тендерного комітету про відхилення пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ ПЛЮС», оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій, що опублікований 23.03.2020 в межах проведення відкритих торгів UA-2020-01-29-000422-b.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.03.2020 згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій тендерним комітетом ГУ Держгеокадастру у Волинський було відхилено пропозицію ТзОВ «АЗИМУТ ПЛЮС». Підставою для відхилення пропозиції стало те, що остання не відповідає вимогам тендерної документації, оскільки учасником не надано жодної інформації щодо субпідрядників.

Позивач вважає рішення тендерного комітету про відхилення пропозиції ТзОВ «АЗИМУТ ПЛЮС» необґрунтованим і протиправним, оскільки Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (далі - Закон №922-VIII) не передбачено подання учасниками документу (інформації) про субпідрядників у разі, якщо такі до виконання робіт або надання послуг залучатись не будуть. ТзОВ «АЗИМУТ ПЛЮС» не мало на меті залучати субпідрядників для надання відповідних послуг, що були предметом закупівлі. З огляду на викладене, у відповідності до ч.4 ст.16 Закону №922 не подання таких документів (інформації) про субпідрядників не може бути підставою для відхилення пропозиції учасника.

Крім того, вказує, що з огляду на положення п.17 ч.2 ст.22 Закону №922-VIII, вимога про зазначення інформації (надання документів) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт як субпідрядника в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю, стосується виключно закупівлі робіт. У даному ж випадку здійснювалась закупівля послуг, що чітко вбачається із розміщеної інформації на сайті «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-01-29-000422-b), зокрема, із оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-01-29-000422-b. Відтак, не подання документів (інформації) щодо залучення/не залучення субпідрядників до надання послуг не може бути підставою для відхилення пропозиції учасника.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.107).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.04.2020 (а.с.116-126) відповідач просив позов залишити без розгляду з тих підстав, що Законом №922-VIII визначено порядок оскарження процедур закупівлі, що передбачає подання скарги до органу оскарження, і лише після прийняття рішення органом оскарження воно може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником в судовому порядку протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель. Отже, чинним законодавством передбачена обов`язкова процедура досудового врегулювання спору, що не було дотримано позивачем перед подачею позовної заяви до суду. Всупереч вимог п.6 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, що є порушенням процесуального законодавства та підставою для залишення позову без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.240 КАС України.

У відповіді на відзив від 19.05.2020 ТзОВ «АЗИМУТ ПЛЮС» зазначає, що стаття 18 Закону №922-VIII врегульовує порядок оскарження процедур закупівель шляхом подання скарги до органу оскарження, зокрема: спосіб подання, вимоги до скарги, строк її подання, строк та порядок розгляду скарги органом оскарження, перелік рішень, які може прийняти орган оскарження за результатами розгляду скарги, а також визначає право учасника процедури закупівлі, який подав скаргу до органу оскарження, оскаржити рішення цього органу до суду та встановлює строк такого оскарження. Таким чином, вказаною нормою врегульовано порядок адміністративного оскарження рішень тендерного комітету учасником процедур закупівель до органу оскарження. При цьому дана норма не містить застереження, яке б вказувало на обов`язковість дотримання цієї адміністративної процедури учасником закупівлі перед зверненням до суду за захистом порушених прав, а також не обмежує учасника закупівлі, чиї права порушенні внаслідок прийняття рішення тендерним комітетом, оскаржити таке рішення безпосередньо до суду. Застосування або незастосування досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків (а.с.139).

У запереченнях від 22.05.2020 ГУ Держгеокадастру у Волинській області просило залишити позов без розгляду з підстав, наведених у відзиві (а.с.141-143).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, Конституція України надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У цьому відношенні не може бути будь-яких винятків щодо здійснення громадянами України конституційного права безпосереднього звернення до суду.

Частиною четвертою статті 124 Конституції України визначено, що законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Отже, обов`язковість застосування досудового порядку урегулювання спору повинна бути чітко передбачено у відповідному законі.

Водночас, як слідує зі змісту статті 18 Закону №922-VIII, остання визначає порядок оскарження процедур закупівлі до органу оскарження, тобто встановлює порядок адміністративного оскарження процедур закупівлі. Так, статтею 18 Закону №922-VIII врегульовано порядок подання скарги до органу оскарження, вимоги до скарги, порядок та строки її розгляду, перелік рішень, які приймаються органом оскарження, та порядок і строк їх оскарження до суду. При цьому вказання стаття Закону №922-VIII не передбачає обов`язковість застосування адміністративного оскарження процедур закупівлі перед звернення за захистом прав, свобод та інтересів до суду, оскільки в силу приписів частини 24 цієї статті .

Суд зазначає, що застосування процедури адміністративного оскарження процедур закупівлі є альтернативним засобом захисту прав особи і не використання особою такого засобу не позбавляє права на звернення за захистом своїх прав до суду.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що Законом України від 19.09.2019 №114-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», який набув чинності 19.04.2020, Закон України «Про публічні закупівлі» викладено у новій редакції, зокрема, у частині 24 статті 18 цього Закону зазначено, що право на оскарження не обмежує права суб`єкта оскарження звернення до суду без попереднього звернення до органу оскарження.

Таким чином, оскільки Законом №922-VIII не передбачено обов`язкової процедури досудового врегулювання спору, тому не зазначення позивачем вказаної обставини у позовній заяві не є підставою стверджувати, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 160 КАС України, та, як наслідок, застосування до позивача вимог частини тринадцятої статті 171 КАС України щодо залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення її недоліків.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Оскільки в даному випадку суд відкрив провадження за позовної заявою ТзОВ «АЗИМУТ ПЛЮС», яка відповідала вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, судом не надавався строк для усунення недоліків позовної заяви після відкриття провадження, тому посилання відповідача на норми п.7 ч.1 ст.240 КАС України, як на підставу залишення позову без розгляду, є необґрунтованими та безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня підписання і не може бути оскаржена. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій